Романович

Олена завжди вірила в свою сім’ю. Вона йшла під вінець із Владом, маючи в серці щире кохання та мрію про спільне майбутнє. Вони були разом вісім років, із них шість – у шлюбі. Жили в місті, мали гарну квартиру, обидвоє працювали. Єдине, що тривожило – діти, а точніше – їхня відсутність. Олена мріяла про дитину, … Читати далі

– Свєтку свою не приводь! Це мій ювілей. Не хочу бачити її за своїм столом! – категоричний тон матері вибив Антона із рівноваги. Він спробував заперечити: – Мамо, вона моя дружина. Що я їй скажу? Що її не запрошено? Я взагалі не розумію, що вона тобі зробила? Ми одружені вже п’ять років. Пора б тобі … Читати далі

– Люся, на мою думку, я щойно збив кішку… — хрипко прошепотів я в трубку. – І що? — спокійно відповіла вона. – Як “і що”?! Що мені тепер робити? – Ну, спершу вийди з машини, перевір, чи жива вона взагалі. Я проковтнув ком в горлі. Двір здавався порожнім, повітря було густе, як перед грозою, … Читати далі

— Дмитро, забери у неї ключі! — вимагала Настя від чоловіка. — Ну, чого ти? — втомлено промовив Дмитро. — Це нова хвиля протистояння невістки і свекрухи? — Це нова хвиля відсутності совісті! — крикнула Настя. — Ні, якщо тобі подобаються такі трудові подвиги, то наступного разу без мене! — Насть, ну це фітнес, на … Читати далі

Слава вважав, що витрачатися на дружину не обов’язково, тому на кожне свято дарував чергову коробку цукерок і троянди, які, до речі, Діна ненавиділа. — Діна, ну що за дурниці? Навіщо тобі ця корекція? Продовжуй ходити в окулярах, в них ти все бачиш! У мене зараз немає зайвих грошей, я замовив новий автомобіль у салоні, його … Читати далі

Ярему люди знали в селі як чоловіка справедливого, трохи буркотливого, але з добрим серцем. Жив він сам після того, як відійшла у засвіти його дружина Катерина. Донька Оленка давно вже перебралася до міста – працювала там у школі вчителькою молодших класів. Часто дзвонила батькові, приїжджала на вихідні. А тоді одного літа приїхала не сама, а … Читати далі

Вперше вона з’явилася того вечора, коли дощ починав із самого ранку і не збирався закінчуватись. Сірий, в’язкий, липкий – він стікав по шибках і плескав по калюжах, ніби навмисне намагався залізти під комір. Віка вже майже зачинилася – покупців не було, як і більшість вечорів останніми тижнями. Крамниця стояла на розі, ближче до дворів, і … Читати далі

— Женька, відчиняй, — несамовито кричав хтось на вулиці і бив ногами по залізній огорожі, — родичі приїхали! Олена насилу розштовхала чоловіка, втомленого після нічної зміни: — Андрій, мені страшно, там хтось ломиться до нас на ділянку. І Женьку вимагають, тут же взагалі таких немає. – А, це мій дядько, якого не стало 3 роки … Читати далі

Василь пішов із родини, коли доньці було одинадцять. Тоді йому здавалося, що він просто мусив зробити цей крок, бо з Оленою, першою дружиною, жили вже як чужі. Усе частіше були сварки, мовчання, образи. А потім з’явилася Наталя –молода, жвава, життєрадісна. З нею було легко. Він повірив, що ще має право на щастя. Той факт, що … Читати далі

Ганна дивилася на жінку навпроти й не впізнавала в ній ту саму Ірину Петрівну, що ще нещодавно називала її «донечкою». Вона пекла пироги на недільні вечері та клопотала біля чайника, поки Ганна з Сергієм сміялися у передпокої, знімаючи взуття. Нині перед нею стояла чужа людина. З колючими очима, сухими губами й тоном, у якому замість … Читати далі