Романович 
Віктор завмер, дивлячись на дружину. Його Олеся змінилася до невпізнання. Здавалося, що не було п’ятнадцяти років шлюбу між ними, що пролягла прірва, подолати яку тепер уже не вдасться, як не старайся. Вона дивилася на чоловіка зовсім чужим поглядом, без сліду колишньої ніжності. Лише сталева рішучість сяяла в її очах, бажання завершити все просто зараз. – … Читати далі
– Маріє, ти сама все прекрасно розумієш, – Артем зняв окуляри і поклав їх на стіл. – Ну не можу я зараз допомогти. У мене на роботі завал. Марія замовкла. Вона стояла біля вікна, стискаючи в руках рахунок за дитячий садок. Очі злипалися: молодший, Антон, знову не спав уночі, а старша Настя розхворілася і просила, … Читати далі
– Сергію, скажи, обов’язково було підбирати ось це з вулиці? – Свєта з презирством подивилася на чорного кота, що розвалився на всю довжину на підлозі, і поморщилася. – Навіщо він потрібен? Кіт, почувши невдоволені нотки в голосі нової господині, нагострив вуха. Він раптом із жахом уявив собі, що йому знову доведеться поневірятися сірими вулицями, тікати … Читати далі
Микола та Рита прожили щасливе життя разом. Золоте весілля відзначили. Діти, онуки та навіть правнучка були на урочистості. Через три роки після золотого весілля Рита втратила свого Миколу. Попрощалися з Миколою, а Маргарита злягла. Спочатку в палаті лежала, а потім додому відпустили. – Якщо ваша мама не захоче викарапкатися, то готуйтеся до найгіршого. За нею … Читати далі
Семен відсунув від себе порожню супову тарілку з явною зневагою, різко кинув ложку в тарілку. Зіна помітила це й одразу ж забрала посуд, поставивши в раковину. – Чай подай, – невдоволено сказав Семен. Зіна намагалася зробити все якнайшвидше, не любила, коли чоловік довго чекав, потім у нього весь вечір був поганий настрій. Сьогодні знову щось … Читати далі
— Ну все! Збирай валізи, твоя вистава закінчена! — дружина влетіла в квартиру і з порога здивувала чоловіка дивною заявою. — Даша? У чому справа? — спокійно запитав Валерій, який в цей час на кухні смажив на вечерю рибу. На ньому зараз був веселий фартух у яскраву мальовану ромашку, в руках чоловік тримав дерев’яну лопатку … Читати далі
– Олю, не хвилюйся, мама в мене проста, – казав Андрій, поки ми їхали в електричці до його батьківського дому. – Вона тебе точно полюбить. Я нервово теребила ремінець сумки. Ми з Андрієм зустрічалися лише два місяці, а тут – знайомство з його мамою. У голові крутилися всі стереотипи про свекрух: суворі погляди, причіпки, питання … Читати далі
– Іване, Іване, як воно ось так вийшло – життя минуло, роки збігли, а забути не можу, – Софія сиділа на лавці біля вишні, що цвіла, як у юності, й тримала в руках стару світлину – їхнє весілля з Іваном. Сміх, щастя, білі рушники й обійми. Минуло тридцять років, відколи вони стали чоловіком і дружиною. … Читати далі
Олена Семенюк страшенно хотіла заміж. Усі її подружки давно відгуляли весілля, одна вона залишилася. Та й наречених усе не було. Зате був у Олени кіт, великий рудий красень на прізвисько Сімба. Ще кошеням підібрала вона його біля смітника. Блохастий і худий, він вибіг їй просто під ноги, почав ластитися, муркотіти. Не змогла пройти повз, пожаліла, … Читати далі
– Мамо, знайомся, це Віра, моя наречена, ми одружуємося, мамо! Людмила Василівна дивилася на дівчину, дааа, несподівано. Де Віталик і де дівчата, вірніше – дівчина, та ще й така. Красива, довгонога, волосся до пояса, очі розкосі, зелені, чаклунські. Розсип легкого ластовиння, зовсім непомітного, трохи повні губи. Щось темниш ти дівка, – подумала Людмила Василівна, переводячи … Читати далі