Категорія Uncategorized

-Павле, Павле, де ти? — Василина гукнула чоловіка. Надворі вже було шоста ранку. Вчора вони посварилися, i чоловік пішов ночувати на веранду. Там, у літній кухні, стояло ліжко — перероблений старий диван. Зазвичай, у цей час він вже був у… Продовжити читання →

– Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову у гості приїхати, на Великдень наприклад, – каже мені по телефону сваха. – Я навіть не знаю, що вам, свахо, сказати, – бо я змінила і… Продовжити читання →

— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, – відповіла Галині Сергіївні невістка. — Ну це треба! Не наймалася вона! І… Продовжити читання →

– Оксано, вони приїжджають за дві години! – Голос чоловіка в телефоні звучав схвильовано. – Ти все встигла? – Миколо, я… – Оксана подивилася на доньку, яка нарешті заснула після безсонної ночі й, мало не розплакалася. – Я тільки збиралася… Продовжити читання →

– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і… Продовжити читання →

— Знову твоя мама телефонує, Михайле, — з роздратуванням промовила я. — Вона набирає кожні три години, це вже переходить усі межі! — Вона просто сумує, не бачу в цьому нічого поганого, — відповів чоловік. Прив’язаність свекрухи до єдиного сина… Продовжити читання →

— Яка ж у тебе внучка, Василю Дмитровичу, чорнява та білозуба.Від кого така? Чи не твоя? — Як же не моя, моя, пане, саме моя… Раз у покоління така з’являється, вже стільки років минуло… Внучка мого сина Аркадія, а мені… Продовжити читання →

Кусок не ліз у горло. Вона вертіла в руці вишукану виделку й ніяк не могла збагнути, чому відчуває такий неспокій. — Це для тебе, Юлечко, — тепло мовила свекруха, простягаючи невелику коробочку й лагідно всміхаючись. Подарунок був скромним: невеличка коробочка,… Продовжити читання →

Василь Іванович ще раз оглянув свій кабінет. Усе було так, як він любив: мінімалістично, чисто та організовано. Його довго переконували перейти до цієї клініки. Він розумів, що тут умови праці кращі, зарплата вища, а перспективи для зростання значніші, але все… Продовжити читання →

— Аню, ти справді настільки дурна, чи просто прикидаєшся?Чоловік дивився на мене з неприхованим здивуванням. — Гроші мають працювати, а не лежати мертвим вантажем! Невже я повинен пояснювати дорослій жінці такі елементарні речі? Я втомлено зітхнула й відсунула чашку чаю…. Продовжити читання →