Категорія Uncategorized
– Ви продаєте квартиру? Але ж ми у ній живемо, – спохмурніла невістка Варвара зітхнула, крадькома зиркнувши на родичів, які тепер вдавали, що їх з Арсенієм не знають. Все почалося чотири роки тому, коли в дощовий вечір брат чоловіка, Ігор,… Продовжити читання →
— Ти… ти що собі дозволяєш?! — заверещала вона. — Ти крадеш мої гроші?! Мій подарунок?! Я зараз приїду і… — Приїжджайте, — спокійно відповіла я й натиснула «завершити виклик». Кирило дивився на мене так, ніби побачив привида. — Олено,… Продовжити читання →
– Як віддаси? – Тамара була зла. – Ти хочеш відібрати наш будинок, щоб продати його чужим людям, які його занапастять, а гроші віддати своїм племінникам? І нічого такого в цьому не бачиш? – Я бачу, що це мій будинок,… Продовжити читання →
– Пенсії вистачає! – Так казала синові його старенька мати. Син Назар і сам був не дуже молодий – повний сивий чоловік з тьмяними очима. Він був відповідальним працівником. Назар багато працював, дбав про свою сім’ю, та будував власний будинок…. Продовжити читання →
— Куди це ти збираєшся? У будинку справ повно! А ще город, кури, качки! Варя! – кричала Наталя Петрівна. – Ми ж родина! А я не можу сама це все тягнути! – Додому йди! Я там з тобою розмовлятиму! –… Продовжити читання →
“— Я не бажаю бачити тебе на ювілеї власного сина! Гадаю, я висловлююсь цілком зрозуміло. — Але чому? — Не буду вигадувати. Скажу, як є. Тому що мені соромно! Жанна закінчувала готувати борщ, коли дверний дзвінок прорізав звичну тишу квартири…. Продовжити читання →
“— Гарненька квартирка, — процідила крізь зуби мати, оглядаючи Лерині володіння. — От би Юленьці таку двокімнатну. А то вони з малюком змушені в гуртожитку жити, а тобі одній он які хороми дісталися. Несправедливо. — Юлька з Толіком сидять, склавши… Продовжити читання →
“– Я мушу поїсти вдома. Щоб бабуся не сварилася. – Як це – не сварилася? – Ілля насупився. Петя опустив очі в тарілку і ледве чутно промовив: – Вона сказала, що я її об’їдаю. Що через мене в неї грошей не вистачає… Продовжити читання →
“Сховавшись від дощу у старому сараї на дачі, Надя випадково підслухала підступний план рідні покійного чоловіка, і діяла на випередження… Надія тримала в руках пакет із помідорами й відчувала, як холодні краплі дощу барабанять по каптуру куртки. Серпень видався дощовим, небо затягло… Продовжити читання →
“— Ігорю, а де мені сісти? — тихо запитала я. Він нарешті подивився в мій бік, і я побачила в його очах роздратування. — Не знаю, розберися сама. Бачиш, усі зайняті розмовою. Хтось із гостей хіхікнув. Я відчула, як кров… Продовжити читання →