Uncategorized

У переповненому маршрутному таксі о пів на сьому ранку вільних місць ніколи не буває. Лариса вже багато років щодня долала цей маршрут, знаючи кожну зупинку, кожну вибоїну на дорозі. Біля коледжу заходила галаслива юрба студентів з однаковими рюкзаками. На зупинці «Ринку» постійно пробивався до передніх дверей старенький чоловік у кепці, щось невдоволено бурмочучи водієві. Потім … Читати далі

Соломія вперше помітила, що мішка немає, у вівторок зранку. Вона спустилася в погріб по буряки для борщу й одразу відчула, що щось не так. Не було запаху, до якого вона звикла за довгу зиму, глибокого, земляного, трохи солодкого. Біля стіни, де завжди стояв щільно зав’язаний мішок із батьковою картоплею, тепер була порожня вмʼятина в піску. … Читати далі

Олена давно збиралася відвідати маму. Відпустку перенесили двічі. Спочатку напарниця зламала руку, – гарувала два місяці, а потім начальник умовив почекати ще два тижні. І ось вона сиділа в потязі з подарунками та валізою. Нарешті відпочинок від клієнтів, від документів. Мама останнім часом розмовляла телефоном мало, тихо, стримано і якось холодно. Може образилася, що Олена … Читати далі

Ніна Степанівна давно помітила, що діти згадують про неї лише тоді, коли їм щось потрібно. Син Богдан міг не озиватися тижнями, а донька Соломія телефонувала хіба що перед святами, та й то розмова тривала не довше трьох хвилин. Ніна не скаржилася, хоч у серці щоразу щось стискалося, коли вона дивилася на мовчазний телефон. Найважче стало … Читати далі

Щочетверга Галина Петрівна приїжджала до них, немов не в гості, а на ревізію. Цього разу вона привезла з собою не лише звичну банку солоних огірків та два контейнери з котлетами, а й вираз обличчя, який Віра навчилася розпізнавати ще на другий місяць заміжжя. Це був погляд жінки, яка прибула, щоб винести вирок. — Вірочко, а … Читати далі

У хаті було тихо й дуже холодно. З кутка, де колись білили до кожного Великодня, тягнуло вогкістю, а на шибках наммерзли химерні папоротеві візерунки — товсті, каламутні, крізь які зимовий день здавався просто сірою плямою. Люба лежала під двома ковдрами: старою ватяною, ще материнською, важкою, мов сира земля, і зверху потертим пледом у клітинку. Плечі … Читати далі

— Мам, я дзвоню сказати, що ми сьогодні не прийдемо, тобто… точніше, ми прийдемо, але дівчина залишиться у нас на ночівлю. Це Олеся, я тобі про неї розповідав. Ми вже вирішили. Я замерла посеред кухні з чайником у руках. Усередині мене все наче перевернулося. — Якого біса? — вирвалося в мене перше запитання, і я … Читати далі

— От саме тому це й дивно, — зітхнула вона, схрестивши руки. — Виявляється, більшу частину часу, поки вони з Андрієм уже жили разом у його квартирі, Марина вела подвійну гру. У неї був інший чоловік — якийсь заможний тип, що активно допомагав їй грошима, купував дорогі подарунки, залицявся і писав романтичні смски. І знаєш … Читати далі

— Ти взагалі розумієш, що сюди прийшла вимагати те, на що не маєш ані найменшого морального права, ані людських підстав? — різко запитав Назар, зробивши крок до дівчини, чиє обличчя від обурення вкрилося червоними плямами. — Роки тому ваша родина вирішила викреслити нас із життя, залишивши нас наодинці з нашими бідами та труднощами. А тепер … Читати далі

— Ой, знаєте… власники категорично проти дітей. Тим паче двох! У них же там новий євроремонт, дороговартісний ламінат, світлі стіни. А діти ж почнуть малювати на шпалерах, стрибати по диванах, розливати сік. Вибачте, але цей варіант нам не підходить.  Пошук орендованого житла з двома дітьми у Чернівцях перетворився для мене на справжній квест на виживання … Читати далі