Категорія Uncategorized
Віра сиділа за кухонним столом, дивлячись на стос рахунків, які принесла листоноша вранці. Електрика, вода, комуналка – цифри промайнули перед очима, але думки були десь далеко. За вікном шелестів осінній вітер, зриваючи останнє листя з клена у дворі. Вона зітхнула,… Продовжити читання →
— Оленько, звільни мені стіл, будь ласка. А то мені поставити страви нікуди. Віра Миколаївна рішуче переставила блюдо з індичкою, уже готовою до подачі, на стілець поруч зі столом, і почала викладати з сумки пластикові контейнери з їжею. — Віро… Продовжити читання →
– Тут є вісім тисяч, а ще додам з тих, що відклала в минулому році, і вистачить, щоб віддати Петру те, що обіцяла, – я перераховувала гроші, а в голові вже крутила бізнес-план. Все сходилося – 10 тисяч я віддам… Продовжити читання →
Коли Марія зібрала валізу і сказала, що з неї досить, Василь не міг повірити, що вона не жартує, більше того, навіть ображався, що вона не змогла оцінити того щастя, яке він їй дав. Василь і Марія прожили разом уже понад… Продовжити читання →
Коли свекруха зрозуміла, що ми не будемо жити поруч з нею, то вона стільки мені всього наговорила і не забула згадати, як я залицялася до її чоловіка. Артем від таких слів матері аж очі округлив і глянув на мене допитливо,… Продовжити читання →
– Ви мені зараз це серйозно кажете, Лідіє Павлівно? – голос Марії тремтів, але не від слабкості, а від ледь стримуваного роздратування. – Я сама пішла? Це після того, як ви три години нили, що я неправильно розсаду поливаю, а… Продовжити читання →
Заміж Віка не хотіла взагалі, ну от зовсім не хотіла! Маючи не дуже позитивний досвід усередині своєї сім’ї, твердо вирішила, що, як мама, терпіти якусь особину, що псує нерви, поруч із собою не буде, тому зустрічалася вона, з ким хотіла,… Продовжити читання →
— Соня, донечко, я все розумію, але виходу в нас немає. Доведеться. Ми змушені продати будинок. А після продажу і поділу, грошей вистачить тільки на квартиру в іншому районі. Я теж хотіла б залишитися тут, але не виходить, – Дарина… Продовжити читання →
– Я йду, – Олександр стояв у дверях кухні, чекаючи реакції дружини. – До іншої жінки. Марина підняла очі від ноутбука, де складала звіт по ательє за місяць: – Добре. Коли речі забереш? Він сторопів. У його уявленні все мало… Продовжити читання →
– Мамо, ти б не могла взяти Рекса на тиждень? — Олена стояла на порозі із дорожньою сумкою. Під оком темнів синець, але вона повернулася іншим боком обличчя, щоб я не побачила цього одразу. — Щось сталося? — Та нічого,… Продовжити читання →