– Ольго, ну куди ти лізеш? Навіщо тобі чужу дитину виховувати? Мало чоловіків бездітних, чи хоча б щоб дружини колишні дітей виховували? – Мамо, ну а що робити? Дружина Коли пішла з життя, син лишився. Допомагати з дитиною нема кому, батьки Колі далеко. У його дружини батьки вде давно немає. Ні в дитбудинок же пацана … Читати далі
Вона засмутилася і захвилювалася. Якось приїжджала свекруха, і Катя про себе називала її зміючкою. Такої прикрої жінки Катя ще не зустрічала. У душу лізла, повчала на кожному кроці, втручалась у їхні сімейні справи. Навіть коли нікого вдома не було, у шафах рилася. Це одразу ж помітно, бо Катя знала, що речі завжди лежали на звичних … Читати далі
Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити заміж, – бурмотів Сергій, відкинувшись на спинку дивана і заплющивши очі. – Хоча, мені цей … Читати далі
– Алло, Наталко, привіт! Виручиш колишнього чоловіка? – Привіт, Віталіку! Ти про що? Як я тебе повинна виручити? Гроші потрібні, чи що? – Ні, не гроші. А допомога. Потрібно, щоб ти зіграла мою дружину. Але не колишню, а справжню. Усього на один вечір. – Навіщо? Що там у тебе відбувається, Віталю? – Та почав зустрічатися … Читати далі
Світлана давно мріяла про свій ювілей. Тридцять років – не аби-яка дата. Вона орендувала гарний зал у ресторані, замовила музику, сукню купила ще за кілька місяців. Хотіла, щоб все було «як у людей» – красиво, по-сучасному, щоб гості потім ще довго згадували. Але було одне «але». Свекруха, Марія Петрівна. Жінка з села, добра, але проста. … Читати далі
– Я втомилася! Чуєш, Антоне? Я більше не можу так жити! Ганна стояла посеред кухні у футболці з чужим логотипом та в м’ятих шортах. У руках – кухоль з охолодженим чаєм, на обличчі – злість і втома. – Місяць! Ми місяць, як одружені були, і я вже тоді просила винайняти квартиру. А ти все: “Тут … Читати далі
– Ларисо! Що є жерти? – голос Слави гримів по всій квартирі. – Я годину тому прийшов додому! Олег застиг у передпокої. Щойно переступив поріг, а вже хочеться розвернутися та піти. Це точно той самий Славко, з яким вони в дитинстві ганяли по двору на великих? – Іду, йду! – із кухні вибігла жінка. Худа, … Читати далі
У п’ятницю перед обідом у бухгалтерію зайшла усміхнена Римма Олексіївна. – Дівчатка, все – наказ підписаний, з понеділка я на пенсії, – сказала вона. – Вітаємо, – в один голос відгукнулися чотири жінки різного віку. – А в мене для вас ще одне повідомлення, – сказала Римма Олексіївна, – я попросила начальника сьогодні відпустити всіх … Читати далі
— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою. — Галина… — протягнула свекруха. — Ну, хоч ім’я нормальне. Тільки який з неї … Читати далі
У Галини було дві доньки. Мама завжди вважала, що любить обох однаково, але водночас визнавала, що більше пишається старшою. Старша, Катерина, ще зі школи була перша красуня. Всім усміхалася, мала легку вдачу й гострий розум. Недарма швидко влаштувалася в місті, а там і заміж вийшла за заможного чоловіка. Квартиру купили, машину мали, на море їздили. … Читати далі