Знову заграла мелодія на телефоні чоловіка, уже вдруге. Надія відчинила двері у ванну кімнату: – Матвію, хтось тобі знову дзвонить. – Надю, якщо ще раз подзвонять, відповідай! Встигла лише прикрити двері, як на телефоні чоловіка знову заграла мелодія. Узяла телефон: – Я вас слухаю! – Де Матвій? – пролунав незнайомий жіночий голос. – У ванній … Читати далі
Настала ніч, і Юля мирно спала у своєму ліжку, коли її розбудив знайомий гамір у передпокої. Спочатку пролунав гучний звук, потім долинали голоси, що сперечалися. Як завжди! Старша сестра повернулася додому з чергової вечірки, і зараз батьки вступили з нею в суперечку. Але до чого ці зусилля? Оксана ніколи не звертала уваги на всі їхні … Читати далі
– Єво, звари мені каву! – потряс її чоловік за плече о пів на восьму ранку, у неділю. Єва знехотя випливла з міцного ранкового сну, не без зусиль розплющила одне око, кинула погляд на настінний годинник, що висить навпроти ліжка, і насупилася. – Спи, рано ще… – пробурмотіла вона і повернулася було на інший бік, … Читати далі
Ольга відчинила двері квартири й увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, ти? Давай ввечері в клуб зганяємо? Тільки малу відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи звідти. – Матуся прийшла! Привіт!, – з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка й обійняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на … Читати далі
– Олю, де твій син? – несподівано запитав у дружини Микола, – який? Якого ти чотири роки тому в дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені умови? Ти забороняєш моїй доньці приходити до нас у гості? Ти яке моральне право маєш щось казати моїй дитині? Ти справді вважала, що я про це ніколи … Читати далі
– Ні, на жаль, ми не можемо вас узяти. Але резюме залиште, раптом щось зміниться, – менеджер з персоналу посміхнулася тією особливою ввічливою посмішкою, яку Віра Петрівна вже навчилася розпізнавати. Ця посмішка означала: “Ви занадто стара, але я занадто ввічлива, щоб це сказати”. – Звичайно, – Віра механічно кивнула, розправляючи складку на спідниці. – Дякую. … Читати далі
– Вадику, твоя мама мені сьогодні заявила, що їде відпочивати з нами! Ти що, знову купив їй путівку? – Ні, поки намагаюся пояснити, що ми плануємо відпочивати удвох. Але, мабуть, вона у своєму репертуарі. – Знаєш, за 3 роки ми з тобою жодного разу не літали у відпустку без неї, і цього разу я так … Читати далі
– Та ви взагалі розумієте, хто тут головний? – Андрій кричав так, що я ледь не впустила чашку з чаєм. – Андрію, ти чого розлютився? – спокійно запитала я, дивлячись на нього поверх окулярів. – А того, Ніно Василівно! Ви мені півроку мізки пудрили, що я вам винен! Досить! Тепер ви будете робити так, як … Читати далі
– Олено, навіть не віриться! – Павло обходив їхню новеньку квартиру. – У нас своє житло і де?! У столиці! Подружжя довго збирало на початковий внесок, продало трикімнатну квартиру в провінційному містечку, де жило до цього, і дивом купило в іпотеку затишну двокімнатку в столиці. Звісно, не в центрі, але й не зовсім на околиці. … Читати далі
Коли всі гості роз’їхалися після весілля доньки, і у квартирі настала, нарешті, тиша, Злата плюхнулася в крісло, витягнувши втомлені ноги. – Невже все? Думала, це ніколи не закінчиться. Звідки в нас стільки родичів? – Сподіваюся, Поліна не надумає вдруге виходити заміж, – бурмотів Сергій, відкинувшись на спинку дивана і заплющивши очі. – Хоча, мені цей … Читати далі