– Як? Мамо, ти що? Як це, не потрібно?! Це наше майно, ми на нього заробили

– Костю! Біда! – подружжя повернулося з відпустки додому і виявило порожню квартиру. – Що трапилося, люба? – Нас обікрали. – Як? Замок же цілий! – Костя оглянув квартиру, не вірячи своїм очам. – Напевно, твоя мати загубила ключі, і злодії відчинили двері без злому замка… Терміново телефонуй їй. Нехай перевіряє. А я дзвоню в … Читати далі

Це такий ось сюрприз тобі від мене, Оленочко

– Антоне, стій! – кричала Олена у відчинене вікно.Але хлопець її не чув. Він уже сів у свою машину і завів двигун. Тоді Олена схопила телефон і кинулася до дверей. А поки бігла сходами з четвертого поверху на перший, кілька разів набирала його номер. От тільки на її дзвінки Антон теж не відповідав.А сама вона … Читати далі

Ось так і стала Віка власницею квартири. І соромно їй було, і незручно, що ось так усе вийшло, а потім заспокоїлася, подумала, раз свекор так вирішив, значить так і треба

-Син, кажеш? А де ж ти був, сину, коли батько твій тебе потребував? Де ти був, коли він дзвонив тобі, просив приїхати? Хоч ненадовго, хоч на день. Де ти був, сину, коли я цілими днями цілодобово сиділа біля ліжка твого батька? Де ти був, коли я за ним, лежачим, бруд вигрібала? Коли в лікарні за … Читати далі

– Дружина не має права сама приймати рішення

Наталя стояла біля вікна і дивилася на свого чоловіка, який пристрасно обіймав молоду жінку. У перший момент їй захотілося вискочити на вулицю, схопити суперницю за волосся. Але потім усі ці бажання зникли, і в душі утворилася порожнеча. Наталя вже давно підозрювала, що в чоловіка хтось є, але намагалася не звертати на це уваги. Вона говорила … Читати далі

Уперше в житті я зрозумів, що сам у всьому винен. Що ні ти, ні Олена не зобов’язані були підлаштовуватися під мої уявлення про ідеальну жінку

– Це ти в усьому винна! – кричав Іван, міряючи кроками кухню матері. – Якби ти тоді допомогла, якби поговорила з нею, все могло б бути інакше! Антоніна Сергіївна мовчки слухала, не намагаючись перебити чи заперечити, хоча вислуховувала все це вже тиждень. Іван оселився в неї, їв її їжу, вимагав побутового обслуговування і постійно скаржився … Читати далі

Попрошу – на вихід. Усе, вечір зустрічей і спогадів закінчено. Уперед, до молодиці

– Так… Не зрозуміла… А що в мене з дверима? Зсередини чи що, зачинені? – дивувалася Ольга, намагаючись вставити ключ у замкову щілину. – Це що ще за номери! Не встигла вона зрозуміти, що відбувається, як двері відчинилися, і їй назустріч випурхнув колишній чоловік Валерій, який зі скандалом розірвав їхній шлюб і пішов два місяці … Читати далі

– Мамо, я розумію, що ти ображена. Але ти маєш зрозуміти: ми просто хочемо, щоб наш будинок залишався нашим. Без твого втручання

– Мамо, ти що накоїла?! – голос Лариси тремтів, і вона насилу стримувала бажання підвищити тон. – Де мій пуховик? Той самий, який я минулого року купила? І валіза із зимовими речами?! Валентина Сергіївна, не відриваючись від своєї улюбленої ранкової газети, кинула погляд поверх окулярів на доньку. – Заспокойся, Ларочка. Усе на благо. Я передала … Читати далі

І, знаєте, мені шкода ваших чоловіків. На вас вони покластися точно не зможуть

– Федоре, подивися, яку сукню я купила! Подобається? Федір підняв очі й усміхнувся. – Нумо, крутанись! Дуже гарна. Тобі дуже личить! – ніжно промовив чоловік. – І мені сподобалося… Я весь магазин облазила, думала, піду без покупок! І в останній момент побачила цю сукню! Я в неї закохалася! Влітку на день народження Маринки в ній … Читати далі

Я дуже сподівалася, що мій другий шлюб складеться, адже я вважала себе вже зрілою жінкою, бо було мені тоді тридцять п’ять років і я не так хотіла кохання, як хотіла родину і дітей

.Мені здавалося, що Ігор хоче того самого, він був старшим від мене на п’ять років, але все ще був неодруженим. – Я шукаю ідеальну кандидатку для створення родини, – казав він мені і я тішилася думкою, що це я. Ігор мав свій бізнес, тому я вважала, що це нашу родину і забезпечить. Ми почали зустрічатися, … Читати далі

– Що робитимемо, Борю? Це ж треба, наречену в селі наш синок знайшов! – Алла притиснула долоню до щоки, й захиталася з боку на бік

– Що робитимемо, Борю? Це ж треба, наречену в селі наш синок знайшов! – Алла притиснула долоню до щоки, й захиталася з боку на бік. – І що з того? У селі люди не мешкають? Шевченко теж із села, між іншим, чоловік розвів руками, але потім знову повернувся до свого сніданку. Обидва були міськими до … Читати далі