– Настю, у мене до тебе розмова є серйозна! – почав Вадим. – Мені потрібно, щоб ти мене для початку просто вислухала, і найголовніше, не перебиваючи. – На тему? – поцікавилася у Вадика дружина. – Щось сталося? – Ну я ж щойно просив тебе, не перебиваючи! І ти тут же мене перебила! – нервово вимовив … Читати далі
– Другий тиждень тут лежимо, а до цієї бабусі в кутку ніхто не приходить, – пошепки промовила Олена, моя сусідка по лікарняній палаті, огрядна жінка, років тридцяти п’яти. Я згідно кивнула. Сама не так давно думала про те саме. Сухенька старенька чимось нагадувала мені мою бабусю, ту, що жила в селі і до якої мене … Читати далі
– Кожен платить сам за себе! – заявив син, коли офіціант приніс рахунок. – У чому справа, Вітю? – здивувалася мати. – Це я запросила вас із сестрою на обід, мені й платити. – Не хочу бути ні в кого в боргу, – проворчав той, відраховуючи купюри. – Хоча, гадаю, сестриця мене й тут не … Читати далі
– Ніно, де ключі від дачі? Просив же завжди вішати їх ось тут, на цвяшок! – Кирило вкотре перерив шухляду в передпокої, не помічаючи, що ключ висить саме там, де він просив його залишити. – Кирило, рідний, очі підніми! Ось, розумничка! Сідай! П’ять! – Не піднімаючи голови від зошитів, промовила Ніна Олексіївна, вчитель початкових класів, … Читати далі
– Постав на місце! Ти ціну бачила? – зашипів на дружину Василь. – Он, за акцією дешевше поруч коштує. Він відібрав у Каті красиву пачку спагеті і взяв з полиці пом’яту, страшненьку коробку. – Васю, цією пачкою ніби у футбол грали, – обурилася дружина, – у руки взяти гидко! – Мені не гидко. Тим паче, … Читати далі
– Кирило, ти не залишишся? – Валя сиділа на дивані, склавши на колінах руки і жалібно поглядаючи на коханого. – Ну хоч ще на годинку. – Валентино, – суворо подивився на неї Кирило, – я тобі вже казав – не треба на мене тиснути. І я сам знаю, коли мені залишитися, а коли піти. Адже … Читати далі
– Не буду я свою квартиру на Новий рік здавати, чуєте! – Марина говорила різко і зло. – Навіть не вмовляйте. Це наш будинок! – Ну, прям трагедія якась, – хмикнула Людмила Петрівна. – Ви ж усе одно до нас приїжджаєте. Що, у чому проблема-то? Здати на кілька днів – гроші хороші! А то сидите, … Читати далі
– Що ви робите?! Дитина ж спить! – Вікторія кинула мітлу і кинулася до візка, де заплакала від поштовху однорічна донька. Сусідка з п’ятого поверху, яка вдарила ніби ненароком по візку, виходячи з під’їзду, скривила губи: – Мовчки мети! Поставила візок свій, нормальним людям не пройти! Тут місто і будинок елітний, а не село твоє! … Читати далі
Сьогодні вранці Надія подивилася в дзеркало і раптом відчула, що в ній прокинулася надзвичайна рішучість. Зазвичай вона ненавиділа ранні підйоми: здавалося, що день починається з обіцянкою якихось труднощів. Але цей світанок був особливим – у ньому Надя вловила передчуття свободи. Ще вчора вона довго крутилася в ліжку, прокручуючи в голові деталі свого плану. І хоча … Читати далі
Віра тихенько пройшла повз палату. Час пізній, усі вже сплять. Сувора медсестра, невдоволено оглянувши простенький одяг Віри, грубувато сказала: – У цьому не можна! Ти чого ж не підготувалася? Начебто не маленька, мозок має бути. Гаразд, роздягайся, зараз наше, лікарняне, принесу. За кілька хвилин Віра, загорнута в старий халат, що бачив ще перебудову, тихо увійшла … Читати далі