Uncategorized

Ксюша присіла біля розлогої сосни й не повірила своїм очам: ціла грибна сімейка білих красувалася біля самого коріння, немов хтось спеціально вишикував її в ряд. Тепле вересневе сонце пробивалося крізь густі крони ялин і сосен, створюючи химерну гру світла й тіні на замшілій землі. У повітрі стояв густий аромат хвої, змішаний із запахом прілого листя … Читати далі

Золотисте надвечір’я лагідно заливало мальовниче наддніпрянське садове товариство, де кожне столітнє дерево, кожен кущ смородини та кожна вузенька стежина дихали теплими спогадами про минулі роки, наповнені батьківським піклуванням і тихими родинними вечорами. У затишному подвір’ї напруга висіла в повітрі густою, майже осяжною туманною пеленою, не залишаючи ані найменшого місця для звичного вечірнього спокою. Зоряна стояла … Читати далі

– Забирайте вашого годувальника, у вас же сорок років стажу! – голосно промовила Женя, зробивши крок назад по сходовому майданчику. У руках свекруха тримала поліетиленовий кульок, туго стягнутий гумкою. Раїса Гаврилівна не збиралася тупцювати на порозі. Вона одразу протиснулася вперед, обдавши передпокій запахом нафталіну та дешевого господарського мила. – Аркадія вдома немає, – сказала Женя … Читати далі

Свекруха роздавала врожай з моїх 12 соток: я забрала в неї ключі У п’ятницю я приїхала на дачу після роботи, відчинила хвіртку своїм ключем і зупинилася: під навісом стояли три відра, а на грядці з полуницею не було жодної стиглої ягоди. Я ще подумала, що це сусідські, але відра виявилися мої, з синьою ізоляційною стрічкою … Читати далі

Старі двері моєї квартири на четвертому поверсі хрущовки мали звичку глухо гудіти від протягу, але цього разу стукіт був іншим. Нервовим, дрібним, ніби хтось стукав не кісточками пальців, а обручкою. Я саме перебирала висушену м’яту. Зелені сухі листочки кришилися в пальцях, наповнюючи кухню гіркуватим літнім спокоєм. Десять років самотності навчили мене тиші. Тиша не зраджує, … Читати далі

Галина сиділа біля вікна та розглядала пожовклі від часу фотографії. Ось тітка Маргарита у своєму улюбленому кріслі, а ось вони разом на ґанку старого будинку під час останнього приїзду на травневі свята. Хто б міг подумати, що через два місяці після цього знімка все так обернеться. — Ну скільки можна копирсатися в тих паперах? — … Читати далі

— Пробачте, будь ласка! — благально мовила я, повертаючись до них з палаючим від сорому обличчям. — Це мій перший курйоз за кермом! Я подивилася, як ви галантно зачинили двері, й вирішила, що ви просто провели пані… Я не помітила, що ви пішли позаду авто!  Той вечір мав стати для мене випробуванням на міцність. Я … Читати далі

— Мені немає коли! — вона підійшла до мого столу й демонстративно поклала на нього прозорий файлик. Усередині лежали дві половинки того самого зламаного олівця. — Оце — доказ протиправних дій у вашому класі! Вчора моїй дитині на уроці завдали матеріальної та моральної шкоди. Артем зламав приватне майно Івана! Усі звикли говорити про суворість чи … Читати далі

– Інно, а ми з Тетяною вирішили, що переїдемо до вас в Одесу, – заявила сестра Галина. – В Одесу?! – Ну, так. Ти ж казала, Гриша будинок купує. Ми тут усе обговорили: з травня до вересня я, а з вересня до березня – Таня. Інна подивилася на сестру і не знайшлася, що відповісти. *** … Читати далі

– Якщо я для твоєї мами найгірша невістка, то сам тепер їздь до неї і допомагай, а я туди більше ніколи не поїду! Михайло повільно опустив горнятко з чаєм на стіл і розгублено подивився на дружину. – Надійко, ну що ти таке вигадуєш? Мама просто літня людина, їй важко, часом скаже щось зопалу. Ти ж … Читати далі