Uncategorized

Щоранку, о сьомій тридцять, маленька Юля вибігала з під’їзду старенької п’ятиповерхівки, затягувала на ходу шапку, втискала в рукавичку свою дитячу ручку і бігла до зупинки. Вона знала: автобус приїде рівно о сьомій тридцять п’ять. І якщо спізниться бодай на хвилину – запізниться в садочок, а мама – на роботу. Юлі було п’ять. Вона вже добре … Читати далі

– Жіночко, ви до кого? – Олена незнайомих людей на порозі свого помешкання не любила. – Професійним “біженцям” я не подаю, і набір столових ножів мені не потрібний! – Доброго дня, дочко, – жінка потяглася до неї, мабуть, обійняти хотіла, або за руку привітатися, але потім зупинилася. – Я твоя мама. – Ага, здрастуйте! Немає … Читати далі

– У вас тут ремонт, чи що? – Антоніна Юріївна зайшла до квартири сина і ледве втрималася від того, щоб не скривитися. Максим, високий, сутулий, у поношеній футболці із затертим логотипом якоїсь відеогри, почухав потилицю і широко посміхнувся. – Майже. У нас тут творчий безлад. Натомість завжди знаємо, що і де лежить. Антоніна обвела поглядом … Читати далі

– Оленко, каву будеш? – запитав несміливо Михайло. Він щоранку робив дружині каву, і їй завжди це подобалося, але останнім часом вона ходить сама не своя. – Що мені твоя кава? Інші чоловіки гроші і подарунки дружинам дають. Михайле, я не можу так більше, – Олена відсунула горнятко. – І що, ти справді вирішила їхати? … Читати далі

– Та Іван – золотий чоловік, – казали в селі люди. Бо всі знали, що у Івана – золоте серце. Сором’язливий, роботящий, з добрими очима і тихим голосом. Йому було вже під сорок, а він усе жив сам у хаті батьківській, яку доглядав мов святиню. Колись обіцяв батькові: “Я її не продам, не занедбаю, все … Читати далі

— Ну, добре, рідненька моя, чого тобі це коштує? — чоловік благально дивився на Ольгу. — А, на твою думку, це нічого не коштує? Четверо дорослих будуть в Одесі жити задарма? — питання було поставлене абсолютно резонно. — Але я ж тобі грошей дав! — П’ять тисяч на чотирьох на два тижні на морі — … Читати далі

Засідання суду пройшло буденно. Пашка зрозумів, що матір позбавили батьківських прав, а його визначають у дитячий будинок чи, як висловилася суддя – «тимчасово поміщають в організацію для дітей, які залишилися без піклування батьків». Мати кричала, скаржилася, що віднімають у неї єдину дитину! А присутнім було незручно дивитися на спустілу жінку, в м’ятому, пропахлому тютюном одязі, … Читати далі

– Поліно, ти що – зовсім з глузду з’їхала? Та тебе розвели, як недолугу! – обурено вичитував дружину Артем. – А чим ти незадоволений? – Запитала Поліна. – Ти уявляєш, скільки коштує будинок, а головне – земля, яку тітка залишила вам із Наталею у спадок?! – Якби ви продали все це, та поділили гроші, ми … Читати далі

– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор своїй дружині. Мама Віктора жила в селі, за годину їзди від міста. Невелике господарство, ділянка, сад із фруктовими деревами – скрізь потрібна була допомога. Старший брат Віктора жив за п’ятсот кілометрів, а молодша сестра Олена у сусідній області, але … Читати далі

Олена завжди вірила в свою сім’ю. Вона йшла під вінець із Владом, маючи в серці щире кохання та мрію про спільне майбутнє. Вони були разом вісім років, із них шість – у шлюбі. Жили в місті, мали гарну квартиру, обидвоє працювали. Єдине, що тривожило – діти, а точніше – їхня відсутність. Олена мріяла про дитину, … Читати далі