В аптеці біля віконця стояв неохайний чоловік і тремтячими руками збирав копійки з тарілки, яку в нього не взяли. І нікому не було до нього діла, всі хотіли, щоб він швидше звідси вийшов. Усі кидалися і закривали носа руками… Сьогодні Вітя, так звали цього безхатько, як зазвичай прокинувся у своєму підвалі і йому дуже хотілося … Читати далі
Коли я вийшла на сходовий майданчик викинути сміття, він усе ще сидів біля самих дверей. Мій Арчі. Рудий, з білою «жилеткою» на грудях і з тим самим лінивим, майже глузливим поглядом. Наче не він лише кілька годин тому влетів на кухню і впустив кришку з каструлі. Я кивнула – він навіть вухом не повів. По … Читати далі
– Як не сплатив? Ти що? Чому? – здивовано виглянула Світлана з ванної, де в цей час прала руками речі доньки. У садок дитину водити треба, а чистий одяг закінчився, і як на зло, зламалася пралка. А на ремонт зараз грошей було взяти просто нізвідки. – Ну нічим мені зараз платити, нічим. Ти ж знаєш, … Читати далі
– Ти знову поставила чашки не туди, – сердито кинув Сергій, зазираючи в кухонну шафку. – І добрий ранок тобі, – втомлено усміхнулась Олена, продовжуючи різати хліб. – Може, кави? Сергій щось буркнув собі під ніс і вийшов з кухні. Віднедавна ранки у їхньому домі втратили тепло. Начебто і не було серйозних суперечок, але відчувалася … Читати далі
– Село, городи, гумові чоботи – мені все це набридло. Іване, ти вибач, але різні ми з тобою. Я йду, – Галина збирала речі, а Іван просто не міг зрозуміти, що він зробив не так. Усі так живуть, а як інакше? Та втримати дружину, яка вирішила змінити своє життя, він не зміг. Галина пішла, залишивши … Читати далі
Чому Аліна пішла від першого чоловіка, вона нікому не говорила, тільки ось життя її після цього круто змінилося. Вона звільнилася з роботи і пішла вчитися на кухаря. Готувати Аліна любила з дитинства: її бабуся з п’яти років привчала до плити, як відчувала, що це стане в нагоді. І кухар з Аліни вийшов непоганий, принаймні, начальство … Читати далі
Коли син привів цю дивну дитину, Ельвіра мало не заплакала. Але не від жалості до хлопчика, хоч виглядав він так собі: волосся як гніздо, аж очей не видно, черевики брудні, одяг явно з чужого плеча, і навіть через об’ємну футболку можна ребра перерахувати. Сльози у неї підступили від образи: скільки вона просила сина приїхати допомогти … Читати далі
Я прокинулася від звуку дзвінка. Годинник на тумбочці показував сьому ранку. Субота. Хто, чорт забирай, дзвонить у таку рань? Діма вже тупав до дверей, бурмочучи щось про “напевно, доставлення”. Я натягла ковдру на голову, сподіваючись трохи поспати, але тут почула знайомий голос. Гучний, з хрипотою. Галина Іванівна, свекруха. А за нею – гомін її сестри … Читати далі
Марта приїхала в місто після весілля, несучи з собою кілька скромних речей і велику надію, що буде щаслива з Назаром – її чоловіком, добрим, уважним, трохи мовчазним, але з щирим серцем. Вони орендували невеличку квартиру, а кожну неділю ходили до його мами в гості. Свекруха, Ганна Іванівна, була жінкою діловою, трохи різкою, з тих, що … Читати далі
– Іро знайомся, це Ельза! – широко посміхаючись, Вадим представив свою собаку молодій дівчині років двадцяти, яка стояла на порозі в блискучих туфлях на десятисантиметрових шпильках, через що була вищою за хлопця майже на голову. – Вона добра і дуже слухняна, тому думаю, що ви порозумієтеся. Хоча, чому думаю. Ельза радісно крутилася біля ніг господаря, … Читати далі