— Ольго Павлівно, я не можу взяти Поліну до себе на роботу, — обережно промовила Анжела. Свекруха вже кілька разів просила влаштувати свою доньку до неї в компанію. — Ну чому ж? Вона тямуща, закінчила університет, заміжня. Якщо думаєш, що вона постійно сидітиме на лікарняному — помиляєшся. Якщо внучка захворіє, я сама посиджу з нею. … Читати далі
У дитячому будинку йому не сподобалося, тому, коли приїхала тітка, татова сестра, і сказала, що забере його до себе, Дмитрик зрадів. Тітку він знав погано, вона всього рази три приїжджала до них у Харків і скаржилася, що її брат надто вже далеко забрався. Але щоразу, коли вона приїжджала, привозила Дмитру купу подарунків, і коли не … Читати далі
– Зачекай, то ти хочеш сказати, що ти тут в Італії навіть не заради своїх дітей, а чужим допомагаєш? – з подивом питають мене жінки, такі ж, як і я, заробітчанки. – Ну чому чужі, так, вони мені не рідні, але це діти Миколи, а тому я вважаю їх і своїми дітьми, – спробувала я … Читати далі
– Мамо, ти де? – вигукнула Олена, помітивши порожню квартиру й здивовані очі сина Іванка, який щойно прийшов зі школи. – Пішла. Не відповідала на дзвінок, і записки немає, – піддакнула з порога Віра, старша сестра Олени, яка теж завітала в гості до матері. Вони обійшли кімнати, але ніде не виявили звичного маминого образу: акуратні … Читати далі
– Лізо, це якось не дуже справедливо виходить, а як же правило – батьків доглядає той, кому дісталася спадщина? – кажу я своїй сестрі. – Це застаріле твердження, сестричко. Батьків доглядає той, хто багатший, у кого можливостей більше, – без жодної нотки докору сумління каже моя сестра. У нас з молодшою сестрою Лізою ніколи не … Читати далі
– Надю, ну і як ти собі це уявляєш? – спитав Сергій, підбираючи макарони, що звисали з тарілки. – Уявляю, що продавати свою дошлюбну квартиру я не збираюся, – відповіла я, намагаючись говорити спокійно, хоч усередині все кипіло. – Але ж ти розумієш, нам зараз гроші потрібні… – Він зітхнув і глянув на мене винно. … Читати далі
– Це рушник мого чоловіка, мамо, ну невже так важко запамʼятати? – дочка це сказала таким тоном, наче я не в рушник руки витерла, а зарплату зятя собі забрала. Відколи я приїхала додому, то лише чую картання в свою сторону – не так сіла, не там стала, не в тій чашці чай зробила, не той … Читати далі
– Як ти могла, мамо? Тепер гості будуть не про весілля говорити, а про тебе, – картає мене моя дочка. – Зачекай, доню, перш, ніж мене засуджувати, давай розберемося – що я не так зробила? – мені настільки не сподобався тон доньки, що я вирішила почати з нею серйозну розмову. Моя єдина донька Марта заміж … Читати далі
— Батьку, а нам щось дістанеться? Вони ж усе забрали… їм машину, гроші, мотоцикл… можна сказати їм кожух з лисиці, а нам облізлий комір. Донька Марійка уразливо підібгала губи, бо незважаючи на молодість, чітко бачила, що молодші брати просто обібрали її батька. Микола переглянувся із дружиною Ніною. Вона теж все розуміла з самого початку. Але … Читати далі
Олексій зупинив автівку. Скільки разів збирався, планував приїхати, але так і не знаходив часу. За життя матері його не було поруч, після її смерті — теж. Спогади про це викликали в ньому огиду до самого себе. Адже потрібно було зовсім небагато — лише струсити його, щоб він зрозумів: світ, який він побудував навколо себе, був … Читати далі