Uncategorized

– Насте, де ключі від будинку? – з прожогу спитав Ігор, зателефонувавши сестрі вперше за кілька місяців. – Які ключі? Від якого будинку? – Не зрозуміла Анастасія. – Від нашого! Не вдавай, що не розумієш, – роздратовано кинув старший брат. Настя подивилась у вікно. За склом зеленів акуратно підстрижений газон, уздовж доріжки росли молоді яблуні, … Читати далі

Нотаріус кашлянув у кулак — сухо, скрипуче, мов стара незмащена завіса в осінній вітер. У його тісному кабінеті, заваленому папками кольору вицвілої кориці, пахло дешевою розчинною кавою, сургучем та чужими трагедіями. — Отже, панове, — сказав він, поправляючи окуляри в дротяній оправі, — якщо ви уважно ознайомилися зі змістом поправки, мені залишається лише завірити підписи. … Читати далі

Осінній вечір у квартирі Андрія та Наталі починався не з тиші, а з монотонного підрахунку витрат, що завжди завершувався однаково. На столі лежали розгорнуті квитанції, блокнот із виписаними стовпчиками цифр і картка банку, залишок на якій зменшувався швидше, ніж спливали дні до нової платні. – Ти знову перевів половину премії своїй матері, – сказала Наталя, … Читати далі

За тридцять два роки Аркадій навчився дивитись крізь дружину. Жанна і сама довго цього не помічала. Аркаша схоплювався о шостій, гримів у ванній тазиками, заварював собі каву міцніше і сідав до вікна з телефоном. Жанна виходила за пів години, ставила чайник, різала хліб, діставала з-за вікна масло. І все це – мовчки. Максимум, Аркадій міг … Читати далі

— Світлано, відчини. Я вже біля воріт! — Людмила поставила валізу на землю й знову натиснула кнопку виклику. Після двох діб дороги їй хотілося тільки одного: зайти до рідної хати, обійняти маму, поставити чайник і хоча б кілька днів нікуди не поспішати. — Я бачу, що ти приїхала, — спокійно відповіла сестра. — То чого … Читати далі

— Ви збирайтеся звідси, мені тут одній спокійніше буде, — спокійно сказала свекруха, неспішно розмішуючи цукор у порцеляновій чашці. Надія застигла у дверях кухні, тримаючи в руках складену постільну білизну. У коридорі тим часом глухо стукнула об підлогу велика сіра валіза на коліщатках. Її чоловік Назар навіть не дивився в очі. Він квапливо відчинив шафу … Читати далі

— Та перестань ти мені телефонувати, тітко Лесю! Я все почула ще минулого разу. У мами є будинок, город, пенсія. Нехай живе так, як колись сама захотіла. Я чути про матір свою нічого більше не хочу, — Ірина поставила чашку на кухонний стіл і відійшла до вікна. — Я їй нічого не винна. — Іринко, … Читати далі

Спека спадала повільно, залишаючи по собі важке, нагріте за день повітря. На широкому подвір’ї нового двоповерхового будинку з бежевою штукатуркою та теракотовим дахом пахло смаженим м’ясом, свіжоскошеною травою та кропом. Рівно чотири роки минуло з дня, коли Мар’яна та Олексій побралися. Тоді це здавалося початком безтурботного життя, хоча насправді кожен квадратний метр простору, де вони … Читати далі

Аліна припаркувала авто біля воріт свого котеджу і на мить застигла, дивлячись на засніжену ділянку. Початок грудня видався морозним, і будинок серед заметів виглядав особливо затишно. Дід залишив онучці це місце три роки тому, і весь цей час дівчина ретельно готувалася до нового життя. Ремонт закінчився лише місяць тому, і тепер залишалося тільки завезти меблі … Читати далі

— Якщо тобі так неприємно сидіти за моїм столом, мамо, то двері он там! — ці слова вирвалися у Мар’яни зовсім не голосно, але в кімнаті враз стало чутно навіть дзижчання холодильника. Свекруха, Надія Петрівна, повільно відклала виделку вбік і випростала спину, ніби щойно почула щось неймовірне. За столом сиділи три її давні куми, кожна … Читати далі