«Вона чужа і тобі, і мені, то чого я маю її виховувати і гроші на неї витрачати?» – я говорила на весь голос і мені було байдуже чи чує Тамара. Я готова була багато пробачити Володимиру з вдячності, бо й сама маю минуле, про яке той нічого не питає. Але ця ситуація й справді виходила за всі рамки

Я Володимира зустріла, коли вже була три роки як розлучена, дві доньки п’яти і семи років, нема власного житла, чоловік аліменти то платить, то у нього грошей нема, прошу то маму, то кумів виручити з грошима… Мені здавалося, що ця ситуація ніколи не зміниться, що кожного дня я буду приходити з роботи, а діти будуть … Читати далі

Я тоді все чула, як чоловікового брата дружина з матір’ю своєю перемовлялися щодо мене. Вони й так не приховували чому мене взяли за хресну, але які вони були далекі у своїх надіях – от в чому питання

– Це добре, що вони дітей не мають, стільки статків твоїй доньці залишиться, ти молодець у мене, – шепотіла сваха Ірині, а та головою кивала. – Вона дуже гарний подарунок принесла для Софійки, ще й в конверті поклали добре, – казала та. А я стояла і не знала чи вийти вже з кімнати, щоб вони … Читати далі

Поки мене не було, донька переїхала в нашу нову квартиру, і я не мала нічого проти. Виявляється, що останніх кілька місяців і майбутній зять вже там з нею живе, але мені нічого про це вони не говорили, я приїхала, і сама все побачила. Квартира двокімнатна, тому я сказала, що поки вони не одружені, то мають жити окремо, принаймні, на той час, поки я вдома, бо жити в одній квартирі з чужою поки-що людиною, щось мені зовсім не хочеться. – Краще б ти, мамо, не приїжджала. Якщо Олег піде від мене, я тобі цього не пробачу, – каже мені моя донька

– Краще б ти, мамо, не приїжджала. Якщо Олег піде від мене, я тобі цього не пробачу, – каже мені моя донька Ліля. Вона заміж зібралася, а я приїхала, щоб з майбутнім зятем познайомитися, та й організацією весілля зайнятися. У нас родина велика, і вони не зрозуміють, якщо я, мама-заробітчанка, своїй єдиній доньці велике весілля … Читати далі

Не буде нам квартири ніякої, хай і чекали ми обіцяного житла аж п’ять років. Бачте, свекруха передумала нам його купувати, та ще й мене винною у тому зробила. Хоч я вважаю, що оці всі сцени із образами було сплановано, бо не хотіла вона нам із самого початку допомагати. Ну, але чоловік усе одно мене винною у тому зробив

Не буде нам квартири ніякої, хай і чекали ми обіцяного житла аж п’ять років. Бачте, свекруха передумала нам його купувати, та ще й мене винною у тому зробила. Хоч я вважаю, що оці всі сцени із образами було сплановано, бо не хотіла вона нам із самого початку допомагати. Ну, але чоловік усе одно мене винною … Читати далі

Коли 15 років тому я їхала в Італію на заробітки, то позичила в односельчанки дуже велику суму грошей. Мені вони були потрібні, щоб зібрати усі необхідні документи і мати на квартиру і життя там на перший час, адже у ті роки дуже важко було знайти роботу. Тиждень-другий без роботи сиділа, розчарувалася дуже, адже гроші йшли, як вода, вже й додому стала збиратися, аж тут робота підвернулася – італійська пара шукала доглядальницю з України для мами своєї. Так і познайомилася я зі своєю сеньйорою Розою

Я 15 років тому таки зважилася і поїхала за кордон на заробітки. Повірте, тоді це не те було, що зараз, коли всі двері у світі для українців відкриті і будь-яка людина, яка хоче спробувати закордонного життя і заробити трішки доларів та євро, може легко спробувати життя в іншій країні. На той час, коли на це … Читати далі

Брат із благословення мами вʼїхав у квартиру моєї бабусі, до якої не має жодного стосунку. – Він перший встиг, і ремонт вже розпочав!

Брат із благословення мами вʼїхав у квартиру моєї бабусі, до якої не має жодного стосунку. – Він перший встиг, і ремонт вже розпочав! Мама дозволила моєму братові вʼїхати у квартиру, яка залишилася після бабусі. На перший погляд, нічого особливого, якби брат мав хоч якесь відношення до цієї бабусі. У нас із братом різні батьки, Максима … Читати далі

Мама все життя вкладалася в дітей вітчима, а зараз вони її вигнали, і вона прийшла до мене. Я вже звикла без неї й не хочу допомагати

Мама все життя вкладалася в дітей вітчима, а зараз вони її вигнали, і вона прийшла до мене. Я вже звикла без неї й не хочу допомагати Мама зараз робить із себе жертву, яку власна дочка не пустила на поріг у складній ситуації. Але мені начхати, бо мама вона мені тільки на паперах. Все своє материнське … Читати далі

Я перед роботою, як завжди, забігла до Юрка. Звичним рухом перевірила вміст каструль і холодильнику, викинула у смітник молоко термін придатності якого мав закінчитись за три дні – навіщо ризикувати? Поглянула на синове взуття і ахнула. Пішла будити Вероніку, але, вона замість того, аби поради послухати, влаштувала таку сцену, що й сором кому розповісти

Я перед роботою, як завжди, забігла до Юрка. Звичним рухом перевірила вміст каструль і холодильнику, викинула у смітник молоко термін придатності якого мав закінчитись за три дні – навіщо ризикувати? Поглянула на синове взуття і ахнула. Пішла будити Вероніку, але, вона замість того, аби поради послухати, влаштувала таку сцену, що й сором кому розповісти. Наша … Читати далі

Я в Греції вже 12 років, і за цей час я купила квартиру в новобудові, зробила там дорогий ремонт, обставила все новими меблями. Правду кажучи, я цю квартиру для себе готувала, бо ж і мені треба десь жити, як я повернуся додому. У мене була інша логіка: у мене син, отже він піде в квартиру невістки, а я їм машину куплю і грошима буду допомагати. Але Максим собі сподобав Марту, доньку Тамари. Дівчина вона непогана, але ну зовсім без приданого

– Син у вас один, свахо, то ж ви вже не поскупіться, – каже моя тепер уже сваха Тамара. – Ми сподіваємося, що все буде саме так, як ми з вами домовлялися. – А як ми з вами домовлялися? Нагадайте, а то я щось зовсім не пригадую, – кажу і вдаю, що не розумію, про … Читати далі

Відколи донька вийшла заміж, я свідомо перестала їй висилати гроші, хотіла, щоб її чоловік, нарешті, заворушився, я їм не давала жодного євро, хоч і бачила, як їм важко. Працювати Вадим не хотів, тому звільнився, а потім іншу роботу став шукати. Одним словом, вже навіть я втратила надію, що зять почне сім’ю забезпечувати. Але я не могла допустити того, щоб мої внуки голодували, тому я стала висилати спочатку для них одяг і продукти, а потім вже і грошенят почала підкидати, та я навіть не уявляла, які думки у мого зятя

– Ти чого ще додому не йдеш? – Та не хочу щось я туди йти і все це слухати, втомився я. Ще й теща ніяк ту квартиру нам не віддає, вже б все переписала і їхала в свою Італію. В той день я не планувала їхати в місто, але вирішила таки поїхати, бо мала вирішити … Читати далі