– Надю, даси свої туфлі напрокат? Мені нема в чому заміж виходити. Пам’ятаєш мою бежеву сукню на шкільному випускному вечорі? Тепер вона буде весільною. Батьки ледь “нашкребли” на фату та обручки. Ну і весілля вдома відсвяткуємо, по скромному. Будуть тільки свої, – я чекала від подруги згоди. – Звичайно, позичу. Я ж розумію. У тебе … Читати далі
Колись, ще в молодості, я мріяла жити в місті, для мене то було зовсім інше життя. Ще малою я з мамою їздила в столицю, чекала того дня, як справжнього свята. Але ні, ми не на відпочинок їздили туди, не в гості, мама з татом возили туди городину, сир, сметану на базар. Живемо ми від столиці … Читати далі
Наталка збирала свої речі під суворим наглядом свекрухи. Сліз не було. Як не було й інших емоцій. Нічого, крім усвідомлення того, що вона, Наталя, знала, що саме так усе й буде. — Наталочко, дитинко, ти довго ще? Я себе не дуже добре почуваю. Давай іншим разом дозбираєш. Ну що тут ще твого залишилося? Скоро все … Читати далі
Вперше побачила Оксану, матір чоловіка, потрапивши до неї на день народження. Ми з Владом зустрічалися, він ночував у мене по п’ять-шість разів на тиждень, жити разом хотіли. Влад запитав у матері, чи не заперечуватиме вона, якщо він прийде з дівчиною. Заперечень не було.– Треба подарунок купити, – замислилась я. – Не треба. Купили вже. Я, … Читати далі
Наталя вся внутрішньо стиснулася, коли побачила племінницю чоловіка, Олеську.Дівчисько, не дивлячись в очі і шморгаючи носом, подало складений навпіл аркуш у клітинку і швидко втекло. Наталя розгорнула листок, вона внутрішньо чекала чогось подібного, тому написане не стало сильним шоком. “Наталко, я йду, вибач. Так, я чиню, як боягуз, але в мене немає сил, я втомився, … Читати далі
– Якось це недобре виходить, давай мінятися, – заявив мені якось чоловік. – Що саме виходить недобре? Що тобі не подобається? – уточнила я. Чоловік на хвилинку замнувся, а потім випалив: – Не добре, що ти доньці новеньку квартиру купила, а ми маємо в старій тулитися, – каже. Тут я його зупинила. Кажу: – Ти … Читати далі
– Тетяно! – пролунав рев із коридору. – Їжу давай! Я голодний прийшов!Я вийшла, наклала макарони, порізала мариновані огірки. – І це все? А де м’ясо? Це що, їжа?– Це їжа. Грошей немає. – Куди ти гроші поділа?– Заплатила за квартиру, годую нас трьох. Ось і скінчилося все. Ти коли мені зарплатню віддавав? – Та … Читати далі
– А мене в Італію син з невісткою відправили, – розповідає Софія таким же заробітчанкам, як і вона сама. – Не ти одна така, ми всі тут, щоб дітям допомогти, – каже інша. – Не погоджуюся з тобою, бо допомогти – це одне, а відправили – це зовсім інше, – втрутилася у розмову ще одна … Читати далі
До приїзду чоловіка я завжди готувалася з особливим трепетом. Він цілий місяць жив далеко, і я так сумувала! Їжа в їдальні ніколи не замінить звичних улюблених страв, приготованих рідною людиною. Я приготувала суп, картопляне пюре із котлетами, салат, а на десерт – улюблений апельсиновий пиріг чоловіка. Навівши марафет, я задоволено посміхнулася до свого відображення в … Читати далі
Купили ми будинок у селі. Продавала його молода пара, мовляв, батькам дача не потрібна, а бабусі не стало рік тому… Після того, як не стало старенької ніхто до хати не навідувався, тільки от продати приїхали. Запитуємо, забирати будете речі? Вони у відповідь: — Навіщо нам цей мотлох, ми ікони забрали, a решту можете викинути. Чоловік … Читати далі