Uncategorized

Не думала я, що в свої роки попаду в таку ситуацію, та мені аж ноги тряслися, коли я йшла до сусіда, язик прилип до піднебіння – слова не можу сказати, а все перед очима ті фільми з дев’яностих, хто таке перед своїми вікнами захоче побачити?

Автор

Я живу з мамою на першому поверсі, мама вже пенсіонерка, у неї завжди під вікнами ціла клумба, все цвіте від ранньої весни до пізньої осені. Я самотня, не трапилося у мене міцної родини, як і дітей. Чомусь так Бог дав, а я й змирилася, бо маму хто буде доглядати? А так обоє собі тихо та … Читати далі

Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за готельний номер. – Не пробачу я тобі цього ніколи. До мене більше не приїжджайте, – випалила і поставила слухавку

Автор

– Совісті у тебе немає, я ж тебе, маленьку, завжди у себе приймала, нічого тобі не шкодувала, а ти мою доньку у готель відправила! – картає мене моя тітка Зіна. Пояснити їй хоч щось я не змогла, бо вона слухати не хотіла. Образилася дуже за те, що її дитині довелося викласти півтори тисячі гривень за … Читати далі

Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, – вже не так бадьоро сказав чоловік. – А кого почав любити? У тебе хтось є? – питаю. Сама не знаю, навіщо я це спитала, адже я ніколи не підозрювала свого чоловіка у зрадах

Автор

– Ти не заслуговуєш на такого чоловіка, як я. Тому я йду від тебе, – заявив мені мій Микола. І це після 18-ти років шлюбу. – Добре, якщо не заслуговую, то йди, тримати не буду, – кажу. – Але хоч поясни, що сталося. – Та, власне, нічого і не сталося… Просто я тебе перестав любити, … Читати далі

Характер свахи я добре знаю, тому відразу зрозуміла, що не на троянди вона прийшла до мене дивитися, а треба їй щось від мене. І я як у воду дивилася. – Робіть, свахо, каву. Ви, напевно, багато доброї італійської кави привезли? І гроші, мабуть, теж привезли. Власне, за чим я до вас прийшла – мені тисяча євро потрібна. Я знаю, що гроші у вас є, то позичте по-родинному. Каву я зробила, мені не шкода, а далі і кажу: – Звиняйте, Анно, але гроші я вам не позичу

Автор

– Яке ж у вас тут все гарне! Троянди – така краса! А хто за ними доглядає, коли вас нема, Маріє? – стала хвалити мене сваха, коли в неділю з самого ранку прийшла до мене в гості. Характер її я добре знаю, тому відразу зрозуміла, що не на троянди вона прийшла дивитися, а треба їй … Читати далі

В неділю нас чекав неабиякий сюрприз. Прийшли батьки Олександра і ми з чоловіком лише переглянулися. Відразу було видно, що особливими манерами вони не вирізняються. Майбутній сват поплескав мого чоловіка по плечу, і відразу перейшов на ти. А сваха зайшла на кухню не чекаючи запрошення, і почала розкладати їжу, яку вона привезла з собою. – Свахо, ну навіщо було так турбуватися? У нас все є, ми готувалися до вашого візиту. – Що у вас там є? Мабуть, все в магазині купили? У нас все домашнє, свіженьке. За годину ми вже з сватами спілкувалися так, наче зналися все життя. Так, вони люди з села, прості, але зате щирі і відкриті, зараз це рідкість велика

Автор

В суботу зранку я пішла на ринок, купила продуктів, і збиралася варити суп з гарбуза, бо чоловік давно просив. Зайшла на кухню, розклалася. Раптом вбігає щаслива Оленка і радісно повідомляє, що у нас завтра будуть гості. – Які ще гості? – уточнила я, нічого не розуміючи. – Батьки Олександра, вони познайомитися з вами хочуть, – … Читати далі

Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються різні неприємності. Цього разу свекруха навіть мене здивувала, бо завела розмову про квартиру. – Юрчику, а як ти дивишся на те, щоб нам помінятися квартирами? – каже свекруха. Мені ця ідея не сподобалася, але чоловік переконав його зробити так, як каже його мама

Автор

Візит свекрухи в суботу ні світ, ні зоря, не віщував нічого доброго. Я помітила, що як тільки вона до нас приходить, то у нас з чоловіком завжди трапляються різні неприємності. Цього разу свекруха навіть мене здивувала, бо завела розмову про квартиру. – Юрчику, а як ти дивишся на те, щоб нам помінятися квартирами? – каже … Читати далі

Через три дні після того, як я мамі обновки подарувала, їду я машиною з роботи, і бачу, йде моя сестра, взута в тих нових туфлях, які я подарувала мамі. У них однаковий розмір, і я це не врахувала. А Ілона скористалася. – Сідай, сестричко, в машину, –кажу. – Додому підвезу. – Навіщо мені додому? Я ж лише звідти, – стала обурюватися сестра. – Додому ми поїдемо, щоб ти перевзулася і не знищила мамині туфлі до того, як вона їх одягне. І як ти посміла взути їх першою? – А що тут такого? – не бачила проблеми Ілона. – Що я з ними за один день зроблю? І взагалі, я на зустріч запізнююся. Ілона нервово відписувала комусь повідомлення і я встигла помітити, що у неї новий манікюр. Я зрозуміла, що одними туфлями тут не обійшлося, вона маму добряче підчистила

Автор

– Ось, мамо, це тобі, – з радістю простягнула я мамі пакет з обновками. – Ну навіщо? Юля, ти ж сама не маєш, у тебе ще кредит. А я якось перебуду в тому, що маю, – стала переконувати мене мама. Я знала, що у неї реакція буде саме такою, тому і наперед все продумала. – … Читати далі

Привіт, Маринко. Знову загрузилася? Давай підвезу, – гукнула з машини молода жінка сусідку, яка з двома сумками продуктів ледве вийшла з магазину. – Дякую. Але не варто хвилюватися, я якось сама спробую все це донести. Не перший раз, – стала виправдовуватися Марина. – Отож бо, що не перший раз. А себе любити любити треба. Сідай хутчій, так і легше, і швидше буде, – скомандувала Світлана. Марина таки скористалася пропозицією подруги і сіла до неї в машину, навіть не уявляючи, які зміни в житті у неї відбудуться

Автор

– Привіт, Маринко. Знову загрузилася? Давай підвезу, – гукнула з машини молода жінка сусідку, яка з двома сумками продуктів ледве вийшла з магазину. – Дякую. Але не варто хвилюватися, я якось сама спробую все це донести. Не перший раз, – стала виправдовуватися Марина. – Отож бо, що не перший раз. А себе любити любити треба. … Читати далі

В той день Наталка з чоловіком приїхали в село, а за ними і Андрій з Лілею і синочком. Без Тарасика вони в село ніколи не їхали, бо малий завжди дуже хотів до дідуся. Іван Петрович обережно поділив урожай на дві однакові частини: одну він приготував для доньки, а іншу для невістки. Наталя, як завжди, фиркнула, що не треба їй цього непотребу, мовляв, що вона з двома ящиками помідорів робити буде? А Ліля взяла, ще й дякувати сильно свекру стала. – Що, підлещуєшся? Бо на хату батькову оком кинула? – зачепила невістку Наталя. Тоді Ліля і вирішила, що настав час поговорити

Автор

– Я не розумію, батьку. Я – тобі донька рідна, а Ліля – всього лиш невістка. Чого ти так їй у всьому догоджаєш? – стала картати донька Івана Петровича. – Я люблю вас однаково, не вигадуй нічого, Наталко, – виправдовувався дідусь. – В тому то й річ. А маєш любити більше свою рідну дитину, тобто … Читати далі

Після того, що розповів чоловік, мені захотілося провідати свекруху, і я запропонувала, щоб ми разом поїхали до неї. Захар відмовився, сказав, що не варто маму турбувати, їй відпочити треба. А я заспокоїтися не могла, тому сама поїхала до свекрухи, нічого не сказавши своєму чоловікові про це. І яким же було моє здивування, коли мені відчинила двері свекруха, яка мала просто сяючий вигляд. На хвору людину вона аж ніяк не була схожою. Мама чоловіка явно не чекала мене, тому не знала, чи запрошувати мене до себе в квартиру, чи зачинити переді мною двері. Насправді, краще б вона зробила друге, бо коли я таки зайшла до неї в квартиру, то була дуже здивована побаченим

Автор

– Захаре, а де гроші? Я ж ще кілька днів тому тут їх бачила? – здивовано запитала я у чоловіка, не виявивши достатньо великої суми у нашому сховку. Ми з чоловіком разом вже три роки, і з самого початку ми домовилися, що будемо вести спільний бюджет, тобто, щось витрачаємо, щось відкладаємо, але всі гроші до … Читати далі