Uncategorized

– До кінця місяця ще поживеш у нас, а далі збирайся, – каже мені Анна, дочка синьйора Роберто, якого я доглядала останніх три роки. Літнього італійця не стало тиждень тому. Я розуміла, що тепер мені доведеться шукати іншу роботу. Стала я питати у своїх знайомих заробітчанок, і як на зло – нічого немає. Будинок у … Читати далі

Поспішала додому, затримавшись із дівчатами в кафе і зовсім забувши про час. Сьогодні мій День народження і подруги покликали посидіти і відсвяткувати. Ми так захопилися балаканиною, що я з жахом зрозуміла – чоловік повернеться за кілька годин, а у мене немає святкової вечері. Тому попрощавшись з усіма, я викликала таксі і буквально втекла. Кожен День … Читати далі

Коли я виходила заміж за Анатолія, бо була впевнена, що саме з ним стану щасливою. Але не минуло і двох років, як він пішов від мене до моєї найкращої подруги. Спочатку у нас все було чудово, кохання, багато планів на майбутнє, донечка народилася. Але потім у мене різко почало погіршуватися здоров’я, і я перестала ходити. … Читати далі

– Тут лише 500 євро. Донечко, а де гроші? Ти їх кудись переставила? – питаю я із здивуванням свою дочку. – Мамо, ти що, приїхала гроші рахувати чи нас побачити? – так, знехотя, відповідає мені донька. – Життя дороге, я гроші витратила. Тобі що, гроші дорожчі за щастя рідної доньки? Наближалися свята, я приїхала додому … Читати далі

— Дівчата, чули? До Андріївни, кажуть, онука привезли!— У неї є онук? Звідки? — Так, мабуть від Світлани!— Якої Світлани? Вона кілька разів приїжджала, завжди одна. — А великий хлопчисько?— Та років дев’ять на вигляд. — Ось дива! Жіночки, стоячи на ганку, обговорювали найсвіжішу цього тижня новину. До Євдокії Андріївни Горлової приїхав онук. Великий уже. Чого … Читати далі

– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз її аж під саму хвіртку, і не могла зрозуміти, де дочка, чому її зустрічає лише зять. – Давайте сумки, зараз все вам розповім, – сухо каже зять. Поки Ольга роззиралася навколо, дивилася, що змінилося, Василь узяв тещині сумки і попрямував відразу … Читати далі

– Ти повинна приїхати на Різдво, у нас до тебе справа є, – заявила мені нещодавно донька по телефону. Сказала вона це таким беззаперечним тоном, що я не могла збагнути, що сталося, передумала вже всяку всячину з переляку. Я якраз в цьому році і не планувала їхати додому, на це є кілька причин, та дочка … Читати далі

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася на невістку свекруха. — Ми переїжджаємо на вашу дачу – повторила жінка. – Вивозьте свої речі, нам вони заважають, – Марина стояла в дверях міської квартири свекрухи, нервово смикаючи ремінець сумки. Олена Павлівна завмерла з … Читати далі

– Не приходь, мамо, нас вдома не буде, – ображено каже донька. – Доню, мені треба лічильники перевірити, – вигадую я на ходу причину, щоб потрапити до доньки. Відколи я приїхала з Греції, у мене з донькою дуже зіпсувалися стосунки, і все через квартиру, яку я купила собі. Ірина сподівалася, що житло я їй віддам, … Читати далі

– Поїхали, Христино, до мене зі мною у відпустку. Не пошкодуєш точно! Село у нас красиве, курортне, та люди величезні гроші платять для того, щоб до нас потрапити, особливо взимку, – каже мені моя знайома, Ірина. Ми з Іриною обидві заробітчанки. Познайомилися в Іспанії, де працюємо і заробляємо гроші. Тільки от я заробляю для себе, … Читати далі