Uncategorized

Олег бурхливо відсвяткував народження синочка Максима. – Щось перестаралися ми вчора, – поскаржився він дружині ближче до обіду. – Вибач, Катрусю, я ще полежу, а потім приберу після вчорашнього. – Я вже прибрала, – сухо відповіла Катя. Вона думала, що Олег вийде з Максимом на прогулянку. Але, на жаль, чоловік знову поринув у сон… Прокинувся Олег від галасу Максима і тут же ж почув… Чужий чоловічий голос! – Ти бери дитину, а я візок, – казав хтось у коридорі. Олег аж підскочив з дивану і вибіг з кімнати. Побачивши гостя, він побілів від несподіванки. – А ти що тут робиш?! – тільки й вигукнув Олег

Автор

Олег і Катя одружилися, коли Олегові було двадцять п’ять, а Каті двадцять два. З дітьми молоді вирішили не поспішати, і хоча б кілька років пожити один для одного. Помандрувати, назбирати грошенят, облаштуватись краще. Добре, що квартира у них була своя, не довелося брати кредит або витрачатися на оренду житла. Квартира Олегу дісталася від бабусі. Простора, … Читати далі

Людмила з чоловіком дивилися фільм, зручно вмостившись на дивані. Раптом у двері подзвонили. – Я відкрию, – сказав Віктор і вийшов в коридор. Через декілька секунд, з коридору долинуло голосіння. – Що це там відбувається? – здивувалася Люда, підійшла до дверей, тихенько визирнуло в коридор, і побачила, що до них прийшла свекруха. Ніна Петрівна плачучи, щось пояснювала Віктору. – Щось сталося у Ніни Петрівни? – захвилювалася невістка. Людмила прислухалася до розмови свекрухи і… ахнула від почутого

Автор

Людмила дивилася у вікно, спостерігаючи, як миготять за склом знайомі краєвиди дорогою на дачу до свекрухи. Двадцять років вона їздила цим маршрутом кожні вихідні з травня по жовтень. Двадцять років вимушеного відпочинку. – Люда, ти взяла насіння? – спитав Віктор, не відволікаючи погляду від дороги. – Так, як завжди, все взяла, – відповіла вона, намагаючись … Читати далі

Михайло Іванович та Віра Олексіївна були на дачі. Вони відпочивали, займалися городом і різними справами. А ще до них мала приїхати внучка Поліна і познайомити діда з бабою зі своїм нареченим Кирилом. Кирило спочатку Вірі Олексіївні з Михайлом Івановичем здався балуваним і далеким від домашніх справ. Усе йшло своєю чергою, вони смажили шашлики, вели різні розмови, згадували смішні випадки з життя. Але Михайло Іванович мабуть трохи перепрацював, і надвечір відчув себе не дуже. Віра Олексіївна ахнула, коли чоловік побілів і сів у крісло. І тут зовсім несподівано, наперед виступив Кирило

Автор

Травень Михайло Іванович та Віра Олексіївна чекали з особливим трепетом. Цими днями вони приїжджали на дачу, і вона оживала після зимової сплячки. Вони відкривали штори, впустивши сонячне світло, провітрювали будинок, топили пічку і готувалися до приїзду гостей. Адже попереду головна подія – до них як завжди приїде донька Катя із чоловіком та дітьми. Віра Олексіївна … Читати далі

Семен їхав по сільській дорозі, мріючи швидше опинитися вдома. Цілий день він провів сьогодні у батьків у селі, втомився дуже. – Зараз приїду додому, прийму гарячу ванну, і відпочиватиму, – мріяв чоловік. Семен проїхав одне село, потім друге. І перед тим, як виїжджати на трасу, світло від його фар вихопило силует на узбіччі. – А це ще що таке? – здивувався він. Спочатку Семен хотів проїхати повз, мало що, можливо який житель села кудись прямує. Але під’їхавши ближче чоловік вирішив зупинитися. Семен зупинився біля цього силуету, опустив вікно і ахнув від побаченого

Автор

Семен їхав по сільській дорозі, мріючи швидше опинитися вдома. Цілий день він провів сьогодні у батьків у селі, втомився дуже. Батьки, начебто, ще й досить молоді, але все ж таки їм важко вже дається фізична робота. Ось і доводиться Семену щовихідних їздити, допомагати. Благо, він не одружений, часу вільного навалом. Семен проїхав одне село, потім … Читати далі

Галя з чоловіком зібрали сімейну раду. Вирішили, що Галя поїде у відпустку сама, бо Геннадія не пускають з роботи. – Ну що ти через мене відмовлятимешся?! – сказав Геннадій. – Їдь спокійно. – Ну, як скажеш, Гено, – сказала Галя. – Як ти тут один, без мене? Впораєшся? – Не пропаду, – відповів чоловік… Через три тижні, Галина в піднесеному настрої поверталася додому – скучила за своїм Геною. Підʼїжджаючи до будинку, жінка думала про те, що треба буде встигнути щось приготувати смачненьке чоловіком. Галя підійшла до дверей і здивувалася – її ключ не підходив! Жінка не розуміла, що це робиться

Автор

Галина поверталася додому здалеку. Настрій був чудовий. Хоч як добре в гостях, а вдома завжди краще. Так люди кажуть. І вона з цим твердженням абсолютна згодна. Галя вийшла з поїзда на своєму рідному вокзалі і мимоволі посміхнулася. Втомилася за час у дорозі, але відчувала піднесення душевних сил. Улюблене місто зустрічало її теплом і сонцем. Галина … Читати далі

Олена цілу ніч не знаходила собі місця. Олег давно мав повернутися додому, а його все нема. – Мабуть щось сталося? – хвилювалася жінка. В цей момент, вхідні двері відкрилися. – Повернувся! – зраділа Олена, і хотіла було кинутися зустрічати чоловіка, як несподівано зрозуміла, що Олег не сам. З коридору долинав ще один голос. Голос свекрухи, Раїси Іванівни. – А вона що тут робить? – здивувалася жінка. Раптом, Олена почула що Олег та Раїса Іванівна про щось шепочуться. Олена підійшла до дверей кімнати, прислухалася до розмови чоловіка та свекрухи і…ахнула від почутого

Автор

– Ти тільки не надумай говорити, що твої батьки любителі погульбанити, – шепнув Олег, коли вони стояли в ліфті. – Краще скажи, що батька не стало, а мати десь далеко. Або просто скажи, що ти з бабусею жила. Олена зітхнула. Це було не прохання, а інструкція, від якої було дуже неприємно. Втім, що він міг … Читати далі

Валентина варила на кухні суп. Ось-ось їй мають привезти онука. Пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла невістка Ірина та онук Олежик. – Доброго дня, Валентино Сергіївно, ми до вас, – усміхнулася невістка. – Проходьте, я вже зачекалася, – відповіла жінка. – Я поспішаю на роботу! Ось візьміть, тут речі Олега. У вечері, його заберемо, – сказала Ірина, передала Валентині рюкзак сина і поспішила піти. Валентина провела внука в кімнату, ввімкнула мультики. – Зараз я розберу твої речі, і будемо обідати, – сказала вона онуку. Валентина Сергіївна взяла рюкзак, який дала невістка, відкрила його і остовпіла від побаченого

Автор

– Тільки, будь ласка, не лізьте до нього. Посидіть спокійно, я швидко, – попередила невістка. – Він як музейний експонат? Дивитись можна, чіпати – не можна? – Валентина квапливо знімала взуття. – Валентино Сергіївно, давайте без сарказму, гаразд? Я в аптеку і назад. У нього сьогодні важкий ранок, він із семи капризує. – Тяжкий ранок? … Читати далі

Денис відірвав від зошита листок, ще раз глянув на свою знайому Марію і написав: «Марійко, ти мені подобаєшся!» Він подумав і додав: «Дуже!» Як підійти до Марії і віддати записку, Денис уявлення не мав. Але потім раптом набрався сміливості. Він вирішив зробити все сам. – Марійко? – гукнув Денис дівчину. Вона обернулася в його бік. – На ось! – сказав Денис. – Прочитай на дозвіллі! Він простягнув записку і швидко пішов геть. – Денисе, почекай! – раптом гукнула його Марія. Він застиг на місці, не наважуючись обернутися

Автор

Територія шкільного двору нагадувала на перерві вулик стривожених бджіл. Молодші дітлахи стрибали, пустували і кричали на майданчику перед ґанком, а старші йшли на задній двір і вирішували свої справи, що здавалися найважливішими. Купка хлопчаків–старшокласників усамітнилася в дальньому кутку, вирішуючи, як би зірвати останній урок і потрапити на фільм, на який чекали більше місяця. Через поворот … Читати далі

Сергій Васильович, зі своїм песиком, повертався із лісу. Проходячи повз старенький будиночок, пес раптом загавкав. Підняв вуха, а потім кинувся туди. – Стій! Це не наш дім! Ти куди? Не можна до чужих заходити, — почав сваритися господар, як раптом і сам щось почув. – Кошеня там, чи що? Невже господарі залишили його самого?! Сергій Васильович підійшов до дверей старого будинку і потягнув їх на себе. Двері несподівано відкрилися. – Дивно… Не замкнено! – здивувався чоловік. Сергій пройшов коридором, заглянув в кімнату і… застиг від побаченої картини

Автор

– Ось і наша дача! – Олена посміхнулася, оглядаючи ділянку і старенький похилий будиночок. Був початок весни, мало ще хтось вибрався на свої дачі, але Олені не терпілося, адже вона тільки-но виконала свою мрію. – Подобається? – запитала вона у доньки Оксани, яка з діловим виглядом вивчала їх маленьку фазенду. – Не знаю, – сказала … Читати далі

Катя прийшла в гості до матері. – Ну ось, прийшла, – сказала мати, ледь глянувши на дочку. – Давай сюди свої пиріжки… Катерина мовчки простягла їй пакет з тістечками. Мати взяла його, навіть не подякувавши, і пішла на кухню. – Як ти тут? – запитала Катерина. – Та як завжди, – відповіла мати, розгортаючи тістечка і викладаючи їх на тарілку. – Сиджу одна, доживаю свій вік. Ти ж знаєш. Принаймні хоч раз на місяць згадуєш, що маєш матір. – Мамо, навіщо ти так кажеш? – запитала Катя. – Я ж прийшла і гостинець принесла! – Гостинець, – пирхнула мати. – Тістечка з магазину! Думаєш, мені потрібні твої пиріжки? Катерина оторопіла

Автор

Сонце вже почало сідати, забарвлюючи обрій у помаранчеві відтінки, коли Катерина вийшла з під’їзду свого будинку. У руках вона тримала невеликий пакетик із тістечками, купленими у місцевій кондитерській. Вона йшла повільним кроком, розмірковуючи про майбутній візит до матері. Їй було трохи сумно і водночас тривожно. – Раз на місяць, всього раз на місяць, – повторювала … Читати далі