Uncategorized

Ольга Петрівна сиділа за столиком у кафе, чекаючи на свою подругу. Жінка замовила каву, і стала чекати на Раїсу, мимоволі ковзаючи поглядами на всі боки. Раптом, Ольга напружилася: у кафе входив, не помічаючи нікого, її син, Андрій. Він вів під руку якусь мадам. Андрій був повністю поглинений супутницею і не помітив матері. Син з «подругою» сіли за столик неподалік від Ольги, так що жінка чудово чула розмову парочки. – Невже Андрій зраджує Катю? – захвилювалася жінка. Ольга Петрівна причаїлася, прислухалася до розмови сина з його супутницею і…аж рота відкрила від почутого.

Автор

Ольга Петрівна сиділа за столиком у кафе, чекаючи на свою давню подругу. Та, як завжди, спізнювалася, і Ольга, сумувала, роздивлялася відвідувачів. Ковзаючи поглядом на всі боки, вона напружилася: у кафе входив, не помічаючи нікого навколо, її син, Андрій. Він вів під руку якусь мадам і не зводив із неї захоплених очей. Ольга швидко пересіла до … Читати далі

Юля повернулася додому повністю розгублена. – Як таке могло статися, Валерію?! – з порога запитала вона в чоловіка. – Мене ж на нову посаду тільки призначили! І що тепер робити? – А що сталося, що сказав лікар? – запереживав за дружину Валерій. – Лікар сказав, що все чудово, даремно я переживала! – обурено сказала Юля. – Ну ось, я ж казав, що все буде гаразд! – зрадів чоловік. – Просто перевтомилася на цій своїй роботі. – Нема чому радіти, все виявилося ще гірше, аніж я думала! – заявила жінка. – Зі мною сталося дещо дивне… – Та що з тобою сталося?! – Валерій аж занервував, не розуміючи, що це робиться.

Автор

Юлія повернулася додому повністю розгублена. – Як таке могло статися, Валерію?! – з порога запитала вона у чоловіка. – Мене ж на нову посаду тільки нещодавно призначили, і що тепер робити? – А що сталося, що сказав лікар? – запереживав за дружину Валерій. – Лікар сказав, що в мене все чудово зі здоров’ям, даремно я … Читати далі

Поліна не могла дочекатися, коли додому повернеться мама та вітчим. Відкрилися вхідні двері і дівчинка одразу вискочила в коридор. – Мамо! У нас в школі відкрили художню студію! Можна я піду? – вигукнула вона. – А скільки це коштує? – запитала Ніна. Поліна назвала вартість. – А коли заняття? – додала мама. – Увечері, – відповіла Поліна. – Поліно, ну ні. Тебе доведеться зустрічати. Та й дорого, – заявила мама. Поліна опустила голову і вирушила до себе в кімнату. Раптом, дівчинка почула, як дядько Вадим, щось шепнув матері. Поліна зупинилася, прислухалася до розмови вітчима з мамою і… застигла від почутого

Автор

У нас дядько Вадим в гостях, привітайся! Поліна насупилась, але мамі суперечити не сміла. – Здрастуйте, – буркнула вона. – Привіт, Поліна! Чоловік усміхнувся їй, а дівчинка одразу побігла до своєї кімнати. Вона все чудово розуміла. Хоч їй і було лише вісім, але вона усвідомлювала, що відбувається. І Поліна думала про те, що краще б … Читати далі

Андрій покликав батьків у гості. Валентина Вікторівна та Ігор Васильович, з радістю, прийняли запрошення. І в суботу ввечері зʼявилися у квартирі Андрія та його дівчини Соні. Вечеря проходила спокійно. А коли винесли десерт, Андрій взяв слово. – Я хотів, щоб мої найближчі люди були поряд зі мною цього дня, – сказав чоловік. – Якого дня? – не зрозуміла його мама. Раптом, Андрій опустився на коліно перед Сонею і дістав коробочку. – Я тебе дуже кохаю. Ти вийдеш за мене заміж? – запитав він, але те, що сталося далі, Андрій навіть у найгіршому сні уявити не міг.

Автор

– Не подобається вона мені! – Валентина Вікторівна натирала тарілку та так, що вона вже блищати стала. Здавалося, ще трохи, і тендітна річ трісне в руках роздратованої жінки. – Та нормальна, начебто, дівчина, – невпевнено промовив Ігор Васильович, чоловік Валентини Вікторівни. – А в тебе всі нормальні, Ігорю! Ти в людях зовсім не розумієшся. А … Читати далі

12 способів розпізнати брехуна за лічені секунди

Автор

Визначити брехуна насправді не так складно, як ми звикли думати. Звичайно, не можна виключати ймовірності зустрічі з вродженим ошуканцем, але все ж таки більшість з тих, хто намагається брехати, роблять це досить посередньо. Якщо ви знаєте, на які речі необхідно звертати увагу, то зможете розпізнати брехуна за кілометр. Ось деякі явні ознаки, на які потрібно … Читати далі

Дмитро зазбирався додому після зустрічі випускників. Він безтурботно посміхнувся і сказав: – Дружина в мене ревнива дуже, не даватиму приводу, краще повернуся додому раніше! І, махнувши всім рукою на прощання, він поїхав… Його друзі продовжили пліткувати. – Щастить же ж деяким! – зітхнув Сергій, маючи на увазі Дмитра. – Ні турбот, ні клопоту. Їхню розмову випадково почула Олена, яка сиділа з подругами неподалік. Вона не витримала і підійшла до них. – Агов, ви що, нічого не знаєте?! – почала вона. – У Дмитра з Оксаною кілька років тому дещо сталося. – Ти про що? – Сергій з Ігорем дуже здивувалися.

Автор

Сергій вказав Ігорю на Дмитра, який, оточений дівчатками, щось весело розповідав. – Наш везунчик Дмитро анітрохи не змінився, все так само дівчат смішить, – із заздрістю пробурчав Сергій, – А тут стараєшся, стараєшся, а все везіння повз іде. Ігор кивнув, сьорбаючи з пластикового стаканчика. – І не кажи, у нього і дружина весела, від легкого … Читати далі

Оля з Сашком одружувалися. Свято було в самому розпалі. Гості збиралися в залі, фотограф уже клацав фотоапаратом. – Коханий, а де твоя мама? – здивувалася наречена, не помітивши серед гостей свекрухи. – Мама, написала, що трохи запізниться, – відповів якось ніяково Сашко. – Дивно, як можна запізнитися на весілля власного сина? – подумала про себе Оля, але дуже не засмутилася. Гості почали ставати в чергу, щоб привітати молодят, і вручити подарунки. Раптом, дверні у ресторан відкрилися, і у святкову залу увійшла свекруха Олі. Всі гості глянули на Галину Іванівну і…аж роти повідкривали від побаченого

Автор

Оля завжди мріяла про гарне весілля: щоб усе було як у кіно, щоб сукня біла, фата довга, гості веселі, а наречений дивився тільки на неї. З майбутньою свекрухою стосунки були рівними, але без особливої ​​теплоти. Галина Іванівна здавалася їй жінкою з характером, вона любила бути в центрі уваги, а ще часто говорила: «Я не старію, … Читати далі

Ганна прасувала речі, коли з роботи повернувся чоловік. Жінка вимкнула праску і пішла його зустрічати. – Привіт, коханий! Як день минув? Вечерятимеш? – запитала Ганна в чоловіка, поки той вішав куртку в шафу. – Ганно… Я тут це… Хочу поговорити…, – нерішуче сказав Володя. – Що сталося? Ти якийсь дивний…, – здивувалася Ганна. – Тобі Віра не дзвонила ще? – запитав Володимир. – Ні. А Віра тут до чого? – Ганна не могла зрозуміти, до чого тут її подруга. Раптом, на телефон Ганни прийшло повідомлення. Писала та сама Віра. Ганна дістала телефон, відкрила повідомлення, прочитала його і… остовпіла від прочитаного.

Автор

Ганна прасувала речі, коли чоловік прийшов із роботи. Жінка швидко вимкнула праску і пішла зустрічати його. – Привіт, коханий! Як день минув? Вечерятимеш? – привітно запитала Ганна в чоловіка, поки той вішав куртку в шафу. – Ганно… Я тут це… Хочу поговорити… – Що сталося? Ти якийсь дивний… – Тобі Віра не дзвонила ще? – … Читати далі

В під’їзді Оксани оселився новий сусід. Він був приблизно її віку. Вони часом зустрічалися. Він завжди усміхався, вітався, був привітний. Спочатку Оксана відводила очі, привітавшись. А потім раптом перестала. Усмішка сама почала з’являтися на її обличчі… А якось вони зустрілися, виходячи з під’їзду одного дощового ранку. Чоловік одразу розкрив свою парасольку і сказав: – Доброго ранку, Оксано. Я чекав на вас, хочете підвезу до роботи? – Дуже люб’язно з вашого боку, – відповіла вона. – А звідки ви знаєте, як мене звуть? Ми знайомі? – Ви просто не впізнали мене, – почав чоловік і сказав таке, що Оксана почервоніла від почутого.

Автор

Гарних дівчат у школі було багато. Оксана нічим особливо не відрізнялася, але була симпатичною, стрункою і скромною. Точніше, не вискочкою. Подружка казала їй, що треба бути трохи сміливішою, активнішою, але Оксана не могла себе пересилити, залишаючись тихою і скромною. Ну а коли закохалася в десятикласника Артема, червоніла при зустрічі і відводила очі. Хлопець був гарний, … Читати далі

Марія Іванівна зі своєю невісткою Ганною, з самого ранку крутилися на кухні. Вони понаготовували різних страв, накрили стіл. А як же ж?! Сьогодні у Марії Іванівни був день народження. Після обіду почали сходитися гості, вітали іменинницю, дарували подарунки. Коли всі сіли за стіл, пішли тости, розмови, веселощі. – Попрошу хвилинку уваги! – несподівано слово взяла Ганна. – Марія Іванівно, ви звичайно вибачте, але я повинна вам дещо сказати! Гості затихли і перевели свою увагу на Ганну. Але ніхто з присутніх, навіть уявити не міг, що зібралася сказати невістка.

Автор

Марія Іванівна завжди вважала, що у її будинку все має бути за її правилами. Вона любила збирати сім’ю за великим столом, особливо у свій День народження. Щороку збиралися син Павло з дружиною Ганною, онука Катя, сестра Валентина та ще кілька родичів. Марія готувалася до свята заздалегідь: меню складала сама, кожному гостю призначала місце, а невістці … Читати далі