Я завмерла на порозі на кілька секунд, до останнього сподіваючись, що донька із зятем запросять вечеряти, але ж ні. Тихенько пішла до кімнати, взяла свої речі та відправилась на вокзал. Не хотілось залишатись в домі, де для всіх я порожнє місце
Вже багато років, як тільки починається весна, я їду жити в село. І мешкаю там аж до пізньої осені. До міста повертаюсь лише у справах. Так, два тижні тому я їздила у міську поліклініку. Хотілось все швиденько владнати й повернутись в село доки не стемніло. На жаль не склалось так, як я планувала. Довелось довго чекати на … Читати далі