Категорія Uncategorized
— Навіть не вмовляй! — сказав Дмитро дружині, коли та подивилася на нього благальним поглядом. — Дмитре, ну будь ласка… Я ж не прошу тебе зірку з неба дістати або банк пограбувати. — Сказав ні — значить ні! І на… Продовжити читання →
— Ось, милуйся. Результат інспекції. Кирило завмер на порозі вітальні, все ще стискаючи в руці ручку портфеля. Повітря в квартирі було тим самим, пахло свіжозвареною кавою і парфумами Оксани, але щось фундаментально змінилося. У самому центрі кімнати стояв величезний, чорний… Продовжити читання →
Костя швидким кроком йшов із магазину. Він знав, що з-за воріт, парканів, з вікон його проводжали недобрими поглядами. Він давно вже звик до цього і не звертав уваги. А йшов швидко тільки тому, щоб люди не нервували. Попереду ще одне… Продовжити читання →
— Мама сьогодні знову питала, — почав Віктор, ліниво колупаючи виделкою варену картоплю. Він не дивився на Марину, його погляд був спрямований на тарілку з остигаючою вечерею, немов найважливіші відповіді були написані на жирних розводах від підливи. — Ну, про… Продовжити читання →
— Лариса, ти куди зникла? Ще півгодини тому мала прийти. У тебе все гаразд? — голос чоловіка був схвильованим. І він хвилювався не без причини: дружина завжди приходила додому вчасно, а якщо й затримувалася на роботі, то обов’язково попереджала його… Продовжити читання →
— Ну і що це за сніданок? — голос Клавдії Михайлівни прорізав ранкову тишу. — Омлет недосмажений, хліб черствий, а чай взагалі як якась бурда. Вікторія застигла біля кухонного столу, тримаючи в руках бутерброд, який збиралася запакувати Максиму в школу…. Продовжити читання →
— Мама сьогодні знову питала, — почав Віктор, ліниво колупаючи виделкою варену картоплю. Він не дивився на Марину, його погляд був спрямований на тарілку з остигаючою вечерею, немов найважливіші відповіді були написані на жирних розводах від підливи. — Ну, про… Продовжити читання →
— Лариса, ти куди зникла? Ще півгодини тому мала прийти. У тебе все гаразд? — голос чоловіка був схвильованим. І він хвилювався не без причини: дружина завжди приходила додому вчасно, а якщо й затримувалася на роботі, то обов’язково попереджала його… Продовжити читання →
— Ну і що це за сніданок? — голос Клавдії Михайлівни прорізав ранкову тишу. — Омлет недосмажений, хліб черствий, а чай взагалі як якась бурда. Вікторія застигла біля кухонного столу, тримаючи в руках бутерброд, який збиралася запакувати Максиму в школу…. Продовжити читання →
Мишко з трудом відкрив ворота, намело кучугуру. Заметіль розігралася не на жарт. Сніг колючими голками кружляв навколо, його було так багато, що майже нічого не було видно. Але Мишко знав, що якщо вийти за ворота і піти праворуч, спочатку буде… Продовжити читання →