Uncategorized

— А що я? – обурено відповів Руслан, – Не одружуватися ж мені на кожній партнерці було. Не повірив, якщо зі мною так легко в неї все сталося, де була гарантія, що я – автор її живота? Потім тест зробили, коли дитина зʼявилася . Ну і що, що я виявився батьком? Аліменти платити? Вона не подавала, сказала, що їй це не треба. Дитину визнавати? Ксюх, ти уяви, якби так усі визнавали своїх дітей, то скільки б було в нас батьків багатодітних

Автор

— Донька в мене нареченому відмовила. Зустрічалися 2 роки, хлопець нам подобався. Симпатичний, працьовитий, доглядав за Ксюшею дуже красиво. І ось бачиш, до весілля залишилося 4 тижні, все готово було, кафе замовлено, передоплату внесли, а вона передумала, – скаржиться Наталя Віталіївна. Ксенії, нареченій що не відбулася, 26 років. Її  молодика звати Русланом. Дівчина закінчила інститут, після … Читати далі

Cиджу в соцмережах, щоб нічого робити. Раптом блимають зірочки: повідомлення прийшло. Відкрила, дама незнайома пише: «Я полюбила вашого чоловіка, він такий незвичайний. Ви вже багато років разом, приїлися одне одному. А я кілька років одна, і в селі живу, тут мужик потрібен, а в Олега руки золоті! Ви ж у місті живете, Вам простіше, ніж мені. Я розумію, сам він не піде від Вас, він дуже порядний чоловік. Так Ви проженіть його! А я Вам грошей заплачу»

Автор

Зателефонувала мені сестра двоюрідна, і серйозно так запитує:— Як думаєш, скільки мій чоловік коштує? Я питання взагалі не зрозуміла, що таке, з чого? Мужик адекватний завжди був, невже посварилися і він про себе загордився, корону на голову надягнув і заявив про власну цінність для сім’ї та суспільства? Щоб у халепу не потрапити, обережненько сестрі відповідаю:— … Читати далі

— Ох, звикла форсити! Взувай, кажу, валянки, ніхто з тебе їх не зніме, зате тепло буде, дорога не близька. В автобусі було тепло, і Тоня раділа, що не поступилася матері, взула чоботи – у місто ж їде. – От посміявся б Толик, побачивши мене у валянках, наче по селу вийшла прогулятися

Автор

— Коли в мене буде весілля, я хочу, щоб у руках був букет ромашок, – сказала мрійливо Тоня. Толик підійшов і обійняв її своїми великими ручищами: – Ромашки на весілля? Чи не занадто просто? Краще троянди… — Ні, ромашки, ось такі як зараз. Толик відпустив Тоню і, нахиляючись до кожної квітки, вибирав найбільші. – Такий … Читати далі

Татко його матір на той світ загнав. Говорили, що бив, як сидорову козу. А Миронівна на прощання з донькою у місто з’їздила, одне тільки слово наодинці зятю шепнула, і все… Згинув зять! Ніяка поліція знайти не змогла. Але ж він не простою людиною був, він був бандитом

Автор

Звідки взявся Василь в їхньому селі – ніхто не знав, Ліза точно не знала. Спочатку чула розмову мами й бабусі, що Васька син бандита, того прибили, а мати рідна кинула його до бабці, бо не потрібен. Потім чула, як баби в магазині говорили, що Васька в один день без батьків залишився, тому його і привезли … Читати далі

— Що ще ти йому сказала?! – продовжував напирати Олександр. — Нічого. Він попросив сейф показати, я показала… – відповіла Ніна і додала: – Сашко, у тебе манжет забруднився, знімай сорочку, я виперу. — До біса манжет! Ти хоч розумієш, що ти наробила, курко? — Що? Я? Як? – закліпала вона очима, і справді нагадуючи курку

Автор

Зазвичай пошту забирав чоловік. Повертаючись із роботи, він відчиняв поштову скриньку, звичним рухом викидав рекламну поліграфію, а рахунки та іншу кореспонденцію приносив додому. Але цього разу було інакше. Ніна замовила поштою насіння квітів і чекала на повідомлення, тож сама перевірила скриньку. Повідомлення не було, зате був складений удвічі аркуш паперу. Перед тим, як викинути його, … Читати далі

Родинні зв’язки – це святе. Усі свята вони обов’язково відзначали разом. Брат, сестра, теща, свекруха, тесть, ,брати дружин, сестри чоловіків, були ще куми, які начебто і не родичі, але теж, як рідні. Народу набиралося стільки, що одного дня не вистачало, розтягували на два, а то й на три дні. А святкували обов’язково вдома. Теж традиція. Стіл ломився від частувань, співали пісні, дарували подарунки

Автор

— Чому не поїдеш? Так не можна. Не будь егоїсткою! – Олеся почула роздратований голос сестри й одразу ж скинула виклик. Досить! Вона більше не дозволить принижувати себе. …Олеся та Ольга сестри. Олеся – старша. Із самого дитинства дівчатка були дуже дружні. Так виховувала їхня мама. А її саму так виховала її мама, Олесина бабуся. … Читати далі

Звичайно, я мамі продуктів принесла, але те, що я приношу, тато не їсть. Їсть тільки те, що купує сам, замикає від неї на замок, мовляв, годувати дармоїдку не зобов’язаний. Ну не буду ж я йому уподібнюватися? Можна, звичайно, холодильник другий завести, але на що це буде схоже

Автор

— Ти не уявляєш, приходжу, а в них у холодильнику ящик стоїть. Із замком. Мама руками розводить: батько знову чудить, ну я розлютилася звісно, висловила все, що думаю, – розповідає Олександра. — Може тата все ж таки перевірити якось? На предмет осудності?— Я тебе благаю! Немає в нього ніяких маразмів, а характер поганий є. Звичайно, … Читати далі

Алла не спала всю ніч, різні думки і думи лізли в голову. Вона навіть згадала своє перше заміжжя і знайомство зі свекрухою. Як вона ласкаво зустріла свою невістку, до опівночі говорили, як раділа, що син знайшов гарну дружину. Згадала першого чоловіка, якого дуже любила і жила з ним, як за кам’яною стіною. Вона мимоволі порівнювала ту свекруху і матір Іллі, яка відразу ж дала зрозуміти, що Алла з донькою тут небажані гості

Автор

Алла йшла по сільській дорозі взявши доньку за руку, а в іншій була невеличка валіза. Навіть не попрощавшись зранку з Іллею, який ще не повернувся з рибалки. Вона зрозуміла, що все таки не зустріла гідної людини, за кохання якої потрібно боротися. А як усе починалося красиво, Ілля просто не давав проходу їй, залицявся, постійно повторював, … Читати далі

Люба і Рома побудували будинок на новій тоді вулиці під назвою Степова, а за півроку там же почали будуватися Ніна і Костя. У той момент у селищі тривало обговорення цих двох сімей, які начебто й ворогували, але жити стали поруч

Автор

— Любко, негідниця отака, де ти там ховаєшся? Виходь, – жінка, яка забігла до Семенових на подвір’я, спочатку з усієї сили вдарила хвірткою об огорожу, мабуть, щоб залякати, потім встала посередині подвір’я, встановила руки з боків і голосно мовила на все селище, – яка ж ти господиня непутяща. Все тут у вас, як не у … Читати далі

Матусю, ти не переживай, у нас усе добре. Тільки страшно вдома самій, поки Семен до корівки ходить. Тата ніколи немає, але я й не хочу, щоб він приходив, він увесь час пахне несмачно та сміється… А ще Нінка сказала, що мене скоро в дитячий будинок здадуть, бо я нікому не потрібна. Я сказала, що це неправда, а вона дражнилася. Я їй як дала, а потім її мама прибігла, сказала, що я сирота, мене всі кинули, тому я невихована. Я вихована, матусю, тільки навіщо вона обзивається. І в дитячий будинок я не хочу

Автор

Семен насилу підняв відро з молоком.—Ну, все, Зорько, на добраніч. Корова, ніби теж прощаючись на ніч, лизнула шорстким язиком його куртку.— Не балуйся! Обслюнявиш, прати потім прийдеться. Порошок дорогий. Він закрив хлів і поспішив до хати. Тільки за ручку дверей узявся, як почув:— Семене, подоїв уже Зорьку? Я ж казала, прийду, допоможу. Це була їхня … Читати далі