Рита з ентузіазмом почала приводити до ладу ділянку під вікнами баби Тоні і своїми, благо ще до початку роботи був час. Насамперед дівчина знесла старий паркан, і не стала нічим обгороджувати велику клумбу. Вона копала землю, вибираючи все коріння і камінчики, і її старання помітили всі мешканці будинку

Рита повернулася після інституту з обласного центру до свого рідного містечка. Вона і сумувала, що залишила гарне місто, роз’їхалися її подруги та приятелі в різні міста, і раділа, що повернулася додому. Батьки готували їй сюрприз. — Ну, донечко, ось ти й вивчилася. Ми виконали свій обов’язок, дали тобі освіту. А тепер хочемо виїхати до себе … Читати далі

Чи любила Галина сина так, як любила гроші? Не сказати, що син був не любий. Вона його, безсумнівно, любила, але все ж гроші Галина любила більше. Вона й Артемка сильно полюбила, коли він відкрив свою невелику майстерню з ремонту автомобілів

Наталка збирала свої речі під суворим наглядом свекрухи. Сліз не було. Як не було й інших емоцій. Нічого, крім усвідомлення того, що вона, Наталя, знала, що саме так усе й буде. — Наталочко, дитинко, ти довго ще? Я себе не дуже добре почуваю. Давай іншим разом дозбираєш. Ну що тут ще твого залишилося? Скоро все … Читати далі

Бабуся Віра виявилася “не до двору” своїм рідним дітям. Одна дочка жила далеко за кордоном, інша – в невеликому містечку, недалеко від того селища де жила Наталя з чоловіком і дітьми. Друга дочка попросила Наталку прихистити на час бабусю, мовляв, будинок великий у тебе, вона на свіжому повітрі, та з дитиною тобі допоможе

Наталя вся внутрішньо стиснулася, коли побачила племінницю чоловіка, Олеську.Дівчисько, не дивлячись в очі і шморгаючи носом, подало складений навпіл аркуш у клітинку і швидко втекло. Наталя розгорнула листок, вона внутрішньо чекала чогось подібного, тому написане не стало сильним шоком. “Наталко, я йду, вибач. Так, я чиню, як боягуз, але в мене немає сил, я втомився, … Читати далі

Свєтка потім ще магазин шубний відкрила, рідну сестру на касі поставила, ні, щоб просто сім’ї допомогти. Загалом активна жіночка, палець у рот не клади

Коли Свєта народжувала Марійку, було дуже холодно. Скрізь у гучному коридорі, яким вона ходила, зігнувшись і потираючи поперек, у туалеті з тріснутим, замазаним білою фарбою склом, у лікарні. Літня акушерка гаркнула: — Чого ревеш? От дідько, спочатку планують першу дитину в 30 років, без чоловіка, бозна від кого, а потім ридають тут, як малі! Будеш … Читати далі

— Мамо, чула? Це я жмот? Та я тобі зарплату тільки днями віддав! Ти вже спустила все на свої «вії-нігтики»! Сенс усе це робити, якщо страшна, і вдома сидиш безвилазно!

— Мамо, ну хто тебе просив? — Я ж як краще хотіла! Я ж не знала! — мати зіщулилася, намагаючись стати меншою або зникнути зовсім. Зараз вона найбільше боялася, що син образить її, настільки злий він був. — Не знала? Усе ти знала! Сама все життя не зрозумій навіщо з батьком жила. Вирішила і в моє життя влізти! … Читати далі

Ось тільки дівчата від нього ніс відвертають – навіщо такий веснянкуватий і рудий. Пам’ятаєш, як він у п’ятому класі купив фарбу в магазині і пофарбував свою голову в чорний колір? – згадувала бабуся Віті, – ой, що було! — А як же, всі пам’ятають. Картина була як із фільму жахів. Немов циган, а все обличчя в рудих веснянках! Ось де сміху-то було

— От і що мені з онуком робити? – скаржилася баба Шура своїй сусідці Микитівні, – усі молоді хлопці давно на танці бігають, із дівками гуляють, а мій усе вдома сидить, або ввечері піде по темряві кудись і повернеться. Напевно, соромиться, як і раніше, своїх веснянок, дурний… Вітька не був слабким або дурним. Але за … Читати далі

— А що, вона й справді, сохла за мною? Не помічав щось… — «Не помічав щось…» – смішно передражнив його Сергій, – а що ти взагалі помічаєш? Вона і сьогодні весь вечір на тебе дивилася. А ти як пень. Нуль у відповідь. Іди, наздоганяй. Та будь ввічливішим

Федька навчався із Сергієм в одному класі сільської школи. Клас був невеликий, усі дружили. Але після навчання Сергій вступив до міського технікуму, а Федір залишився працювати в колгоспі. Ріс він без батька, у сім’ї був ще брат, не було на що вчитися Федору, мати йому так і сказала, і він закінчив курси водіння. У технікумі … Читати далі

— Усе я зрозуміла. Пожаліти треба? У тебе є я для цього. А Ганна… Поль, вона й не повинна тебе любити. Розумієш? – голос Оксани змінювався. – Не кожна може чужу дитину прийняти, як свою. Та ще й якщо своя хвора. — Як думаєш, вона злиться на мене за те, що я здорова? – Поліна видавала те, про що думала весь час, але чим поділитися ні з ким не наважувалася

— Я не розумію, що їй потрібно! Сита, одягнена, взута, все є! Так, чому вона так себе поводить? Чому таке ставлення? – Анна жбурнула недопрасовану сорочку на диван, сіла поруч із чоловіком і взяла його за руку. – Олеже, з цим потрібно щось робити. Я не можу розірватися. У мене Антон. І весь час, який … Читати далі

Валю?! Що ти тут робиш? —Дружина повернулася додому від свекрухи, не попередивши чоловіка

— Федю, посидь із Вікою, мені треба в магазин сходити по корм для кішок. Я ж учора просила тебе купити, а ти забув, — Валентина поспіхом натягла куртку і почала взутися. – Ти надовго? А то мені треба Юрію Петровичу звіт надіслати, — чоловік ніколи не любив сидіти з трирічною донькою. Він вважав, що це … Читати далі

Самотня двірничка знайшла телефон у парку. Включивши його, довго не могла прийти до тями.

Марта Валеріївна вирушила сьогодні раніше. У вихідні молодь завжди залишає багато сміття. Сьогодні жінка прийшла до 4-ї ранку, щоб встигнути скрізь забратися. Двірником Марта працювала вже багато років. Колись вона жила зовсім інакше. Взявши мітлу до рук, жінка згадала про свого улюбленого сина, якого народила для себе у 35 років. Із чоловіками їй не щастило, … Читати далі