Uncategorized

Ціле життя розташувалося на стіні, тільки зараз усі ці радісні моменти ніби перекреслили чорною лінією. Алла вдивлялася в обличчя чоловіка на останньому спільному фото – трішки набравши вагу, з животом, але все ще привабливий чоловік, він обіймав її, мініатюрну усміхнену жінку, з тією самою любов’ю, що й у день весілля, заглядаючи в її очі. Чи це їй тільки здавалося? Може, ці зморшки біля очей означали зовсім не любов, а обов’язок? Обов’язок, звичку? Інакше, хіба міг би він вчинити з нею так

Автор

Алла поховала чоловіка три дні тому і тепер лежала в ліжку, не в силах встати. Троє дітей, слава Богу, вже дорослі й самостійні, давно можна за них не хвилюватися, спокійно сховавшись у своїй кімнаті. Усі думали, що Алла у великому горі й потрібно дати їй час відійти. Вона й справді була засмучена, серце постійно нило, … Читати далі

Недбало цілував матір, і зникав. Поки його не було, за нами наглядав татів брат, дядько Коля. Мати, напевно, подобалася йому – він ніколи не говорив про це. Ніколи не приділяв їй особливих знаків уваги. Ми просто завжди могли на нього розраховувати

Автор

Наш з Марією батько поїхав кудись на заробітки, і пропав, коли я навчався у п’ятому класі, а сестра – у першому. Точніше, тоді він зник із кінцями. А до цього просто їхав і пропадав на кілька місяців. Одружені вони з матір’ю не були, батько був вільним соколом. Ось і їздив світом то туди, то сюди. … Читати далі

Моя бабуся віддала Богу душу на руках у мами, a мама пішла при мені. Я вийшла на кухню, щоб помити руки, повернулася, a її вже немає. Сподіваюся, що і мені очі закриє хтось рідний

Автор

Моя бабуся віддала Богу душу на руках у мами, a мама пішла при мені. Я вийшла на кухню, щоб помити руки, повернулася, a її вже немає. Сподіваюся, що і мені очі закриє хтось рідний. Дочки у мене немає, є син, на нього надія, на майбутню невістку й онуків. Але це я дуже далеко загадую, мені … Читати далі

І все ж, вона зрозуміла найголовніше. Не можна приносити себе в жертву невдячним людям. І нахабним людям, які навіть чаю не наллють, і дощ перечекати не дадуть

Автор

Антоніна Петрівна йшла під дощем і гірко плакала. Сльози повзли по її обличчю, змішуючись із краплями. “Одна радість – дощ іде! Ніхто не бачить сліз” – думала жінка. А ще думала: “Сама винна! Зайшла невчасно. Непрохана гостя”. Йшла і плакала. А потім сміялася, згадуючи анекдот, де зять тещі каже: – І що ви, мамо, навіть … Читати далі

Так, Ніно, мабуть до снігу ми картоплю копати будемо. І на біса стільки насадили? А все ти. А раптом сімʼї не вистачить. А де твої хлопці? Палець об палець вдарити не хочуть. А раніше пам’ятаєш? Як купою навалимося, до обіду вже все викопано. Ех, були часи – Ніна прислухалася – Чуєш, діду, під’їхав начебто хтось? Сходи, подивися

Автор

— Мишко, я чого зайшов то – м’яв кепку в руках батько. – Не підможете нам із матір’ю картоплю викопати? Соромно як, у всіх сусідів уже прибрана, а в нас як у волоцюг якихось ще стоїть. Ми б самі. Але в мене ноги хворі – прихопили, а матері спину звело. Біда нам. Мишко натягуючи чобіт, … Читати далі

Люда накрила на стіл, причепурилася. Пролунав дзвінок у двері. – Привіт! Проходьте, – запросила Люда подруг. – Тільки тихіше. Там чоловік з сином займається. Рита та Юля пройшли у кімнату. На столі було багато закусок. – Це все Сергій приготував, – зізналася Люда, похвалившись чоловіком. – Ану покажи нам цей діамант, який займається з сином, та ще й готує, – сказала Рита. – Та ні, – відповіла Люда. – Давайте, краще посидимо. Але за хвилину в кімнату зайшов Сергій. Юля та Рита глянули на чоловіка Людмили, переглянулися і застигли 

Автор

– Люда, ти повернулася? Невже знову працюватимеш у нас? – в офісі, де раніше працювала Люда, виникла жвавість. Усі відволіклися від своїх комп’ютерів та розглядали колишню колегу. – Та ні, я просто вас відвідати! Скучила без вас. Люда виглядала чудово: нова зачіска, сукня по моді, симпатична сумочка. Але довго всім друзям по роботі не довелося … Читати далі

Олексій відправив дружину на три тижні відпочити в санаторій. Чоловік вже готувався до її приїзду. Олена мала бути в суботу. Але, ні в суботу, ні в неділю дружина не приїхала! Олексій місця собі не знаходив. Аж тут в понеділок Олена зʼявилася на подвірʼї. – Оленочко, ну нарешті! – вибіг Олексій її зустрічати. – Як відпочила?! – Та нормально… – сказала вона і мовчки пішла в хату. А зранку Олена вийшла на подвірʼя з великою сумкою. – Олексію, вибач, але я йду від тебе! – сказала вона чоловіку. – Олено, ти про що? – Олексій не вірив своїм вухам

Автор

Олексій зробив пропозицію своїй Оленці. Дівчина погодилася, і чоловік радісно повідомив батькам про це. Його мати Тамара була не в захваті від нареченої та її сім’ї. Олексій єдиний син у сім’ї, будинок у них великий, господарство тримають. Батько його Павло, діловий і працьовитий мужик, іноді підробляв, одним словом, фінансово жили нормально. Коли син повідомив матері … Читати далі

— Потрібно було замовити столик у ресторані. Навіть не уявляю, чим же ти здивуєш нас на Новий рік? Я панської статі, звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми салатами, – сказала свекруха, не помічаючи, що Ольга взувається в передпокої. — Нічим не здивую. Хочете готувати – ставайте до плити

Автор

— Що будеш подавати на свято? Я звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми майонезними салатами, – сказала свекруха з виглядом господині. — Нічим не здивую. Хочете святковий стіл – ставайте до плити. Або нехай ваш син приготує, – відповіла Оля, здивувавши свекруху такою різкою відповіддю. Невістка взяла сумку і вийшла, залишивши рідню … Читати далі

Після нашого весілля я зрозуміла, що мій чоловік занадто багато витрачається на своїх родичів. Я все розумію, допомагати треба, але всьому є межа. Коли я сказала, що я проти, він замість того, щоб дослухатися, вирішив розлучитися, та дуже швидко про це пошкодував

Автор

– Не зрозумів, ти що – заміж вийшла? – здивовано питає мене колишній чоловік. Ми з ним розлучилися два роки тому, а тепер він миритися прийшов. Сказати, що Віктор був здивований, це нічого не сказати. Та він був просто обурений. Віктор вважав, що я мала на нього до пенсії чекати, а я в РАЦС з … Читати далі

Юрко вискочив з машини і зупинився перед Мариною, яка йшла по вулиці. – Ти чого, Юрко? – спитала дівчина. – Я… Цей… Ходімо погуляємо! – Ну, ходімо! – сказала дівчина. До ночі вони гуляли по місту. Вечеряли в ресторані. Домовилися зустрітися ще й зранку. Наступного дня Юрій стояв навпроти її під’їзду. Марина вийшла якась сумна. – Марино, що трапилося? – здивувався Юрій. – Юрко, ти дуже хороший, – сказала вона. – Але мені залишилося жити місяць-два… – Цього не може бути, – тільки й сказав хлопець

Автор

Лікар щось говорив про спосіб життя про харчування… Він усе правильно казав. Ось тільки Юрієві було вже все одно… Його друг Микола теж був лікарем і все розповів – що в Юри серйозна проблема і залишилося йому три місяці… З них перший місяць він проживе ще нормально, а от два останні будуть важкі… А ще … Читати далі