Uncategorized

Я ледве дійшла до своєї кімнати, так мені було прикро. Не дай Бог комусь таке пережити – розуміти, що ти заважаєш своїй дитині, як вона сама сказала, “крутишся під ногами”. Прикро мені ще й тому, що я все життя жила заради дітей, я одна без чоловіка виростила сина та дочку. Після розлучення заміж не вийшла, діти школярі вимагали, щоб у сім’ї не було вітчима. Було тяжко і морально, і матеріально, але я впоралася, а тепер я їм не потрібна

Автор

– Мамо, тобі давно пора вже від нас з’їхати, – заявила мені донька. Вона не раз дозволяє собі натякнути мені, що я їм заважаю. – Куди з’їхати? Про що ти? Тут моя квартира, – кажу. – Твоя, але її давно на мене переписати. – А я куди? – В село. – Але ж там нема … Читати далі

Старша сестра покинула свого сина, та втекла шукати кращого життя. А через дванадцять років, коли нашого батька не стало, приїхала спадок ділити

Автор

Років до п’ятнадцяти у мене з моєю старшою сестрою Настею стосунки були хороші – ми дружили, ділилися один з одним секретами, багато часу проводили разом. Потім Настя познайомилася з місцевим хуліганом, двадцятичотирирічним хлопцем, котрий на той час уже встиг побувати в місцях не настільки віддалених. Що тільки не робили батьки, щоб уберегти свою дочку від … Читати далі

Надія спекла пиріг і наварила борщу. Іван сів за стіл і пив чай. Він сьогодні допоміг Надії полагодити піч. Раптом на порозі зʼявилася Ольга. Іван орендував в її тітки кімнату. – Ну що ж ти, Іване, так довго? Ми з тіткою вже тебе зачекалися. Ходімо додому! – сказала вона. – Я не маленький, сам дорогу знайду… – спохмурнів Іван. – Ну я піду, тоді, – сказала Ольга. – Надійко, а вийди зі мною, спитаю дещо. Вони вийшли, і раптом Ольга зашипіла: – Ти що це вирішила мужика в мене відвести?! Надя аж рота розкрила від здивування

Автор

Іван примружився й окинув поглядом невеличке село. -Красиво! – зітхнув він. Осінь вже накрила жовтим килимом все, що могла. Дахи будинків, лавки, дорогу. Він легко збіг з пагорба і попрямував прямо в сільраду. -Так, Іване Степановичу, дивлюся вашу трудову книжку й радію. Ви і будівельник і майстер по пічках. О, навіть на фермі працювали. Такі … Читати далі

Олена вийшла з автобусу з важкими пакетами в руках. – Як давно я не була вдома, – тихо промовила жінка. Останніх шість років, Олена провела на заробітках в Італії. Жінка підійшла до рідного будинку, відкрила хвіртку і зайшла у двір. – Мамо, Гануся, я вдома, – вигукнула вона. Але ніхто не вийшов зустрічати Олену. – Дивно. Можливо на городі, – подумала жінка і зайшла в будинок. Раптом Олена, почула, що на кухні хтось розмовляє, і розмова явно про неї. Жінка прислухалася і застигла на місці

Автор

Лариса виховувала двох дочок зовсім одна. Чоловік покинув їх, а батьків давно не стало. Зовсім молоденька Лариса, звичайно, мріяла про чоловічу увагу та кохання. Тому частенько залишала своїх дівчат одних, виховувала як виходило, особливо не переймаючись. Благо, село, де жила сім’я, було невеликим, спокійним, діти росли у всіх на очах. І ось виросло, що виросло. … Читати далі

Ярослава з сусідкою і далі б сиділи на вулиці, бо вересневий вечір видався доволі теплим, але раптом старший син, Олександр, окликнув маму, щоб та йшла до хати, бо там на неї гості чекають. – А й справді, засиділися ми тут, ходімо до столу, – спохватилася Ярослава. На столі на неї вже чекав торт із свічками – цей сюрприз для Ярослави організували невістки. – Задувайте, мамо, свічки, і загадуйте бажання, – хором кажуть. – Ой, діточки, у мене лише одне бажання – аби лише ви всі були живі і здорові, – сплеснула руками від несподіванки Ярослава. Не встигла вона оговтатись від сюрпризу від невісток, як тут встали її сини. Слово взяв старший. – Мамо, ми дякуємо вам за все, що ви для нас зробили. Ми це дуже цінуємо. Тому маємо невеликий подарунок, треба лише всім на вулицю вийти, – каже

Автор

В неділю зранку в хаті Ярослави кипіла робота, навіть сусідка прибігла до неї щоб допомогти, адже Ярослава відзначає свій 65-річний ювілей, заради цього вона навіть з Італії приїхала. – Славо, ти скільки всього наготувала, хто все це їсти буде? – питає сусідка, розкладаючи тарілки на святковий стіл. – Ну як хто? Троє синів, три невістки, … Читати далі

— Лідо, як би ти не злилася, a обід готуй для чоловіка завжди. Ти можеш не розмовляти з чоловіком, тоді мовчки подай на стіл. Ти можеш злитися, нервувати, але годувати чоловіка повинна. Голодний мужик, це звір, до голодного ти не достукаєшся, йому марно що-небудь доводити, пояснювати. Йому не ти, a голодний шлунок диктує правила. Погодуй, напої, a потім дай такої прочуханки, якщо він не правий, щоб він знав, що дружина завжди права, навіть якщо не права. Але при цьому не підвищуй голосу, a говори твердо й переконливо

Автор

Ліда дивилася на свекруху і думала: «Ну якою ж треба бути покірливою служницею у свого чоловіка, щоб знімати з нього чоботи. Мало того, що він випив, лика не в’яже, a не те, щоб чоботи самому зняти, так вона ще пальці ніг чіпає, примовляючи: «Слава Богу! Теплі ноги, не замерзли. Та шкарпетки вовняні, щільні, сама в’язала.» … Читати далі

– Це Віка, моя дочка! Вона житиме з нами, – заявив чоловік

Автор

До приїзду чоловіка я завжди готувалася з особливим трепетом. Він цілий місяць жив далеко, і я так сумувала! Їжа в їдальні ніколи не замінить звичних улюблених страв, приготованих рідною людиною. Я приготувала суп, картопляне пюре із котлетами, салат, а на десерт – улюблений апельсиновий пиріг чоловіка. Навівши марафет, я задоволено посміхнулася до свого відображення в … Читати далі

– Надя, побійся Бога! Ти ж і так маєш чотири квартири. Навіщо тобі ще одна наша? А ми з матір’ю куди? На вулицю

Автор

Поховавши чоловіка і відправивши поминки в дев’ять і сорок днів, Надія Юріївна вирішила упорядкувати всі фінансові документи й, підбити підсумки. Вона не надто сумувала після того, як Олександра Вікторовича, який довго хворів, і жодної надії на його одужання вже не було, не стало. За життя він багато працював і залишив своїй дружині солідну спадщину. Причому, … Читати далі

Анастасія закривала аджику, коли в двері подзвонили. Жінка витерла руки об фартух, і пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка. – Вас Анастасія Іванівна звуть? – запитала незнайомка. – Так. А ви хто? – здивувалася господиня. – Мене звуть Діана. Мені необхідно поговорити з вами про Андрія, – раптом сказала гостя. – З ним щось сталося? – захвилювалася Анастасія. – Ні. Сталося зі мною, – тихо сказала Діана. – Ви повинні знати правду! Анастасія запросила гостю в квартиру, приготувавшись до найгіршого

Автор

Андрій щойно прокинувся, Діана вже не спала. – Котра година? – Запитав Андрій. – Початок шостої, – відповіла Діана. – Як добре, – сказав Андрій, – не хочеться вставати, не хочеться йти. Отак би лежав і лежав усе життя. До речі, Діано, ми ще не вирішили, коли знову побачимось. Пропоную за тиждень. – Це наша … Читати далі

Мар’яна зустрілася з своїми подругами у кафе. Сиділи, як завжди обговорювали своє життя. І тут Катя раптом запитала: – Мар’яно, слухай, а ти своєму Ігорю довіряєш? – Ну, так, у нас немає секретів, а чому ти питаєш? – насторожилася Мар’яна. Катя з Олесею переглянулись, подруга продовжувала: – Я повинна тобі дещо показати. Катя дістала з сумочки телефон, відкрила якесь фото, і показала його Мар’яні. Жінка глянула на екран і застигла на місці. – Це якийсь жарт? – тільки й промовила вона

Автор

Після розлучення з чоловіком, Мар’яна довго приходила в себе. Вона любила свого Ігоря, любила без оглядки, вона така за вдачею. Коли вже любить, то любить, всю себе віддавала чоловікові і синові. Ну з сином все зрозуміло, це єдиний чоловік у житті будь-якої жінки, якого ніколи і за жодних обставин неможливо розлюбити. Олег після закінчення школи … Читати далі