Uncategorized

Ірина з самого ранку крутилася на кухні. Вона наготувала різних смаколиків, спекла пиріг, наробила салатів. – Мамо, у нас що гості будуть? – здивовано запитав її син Віктор. – Так! В обід, – загадково сказала Ірина. – Не тягни з миски, йди, вмийся спочатку! – Ірина легенько забрала руку сина від ковбаси. Вона одягла ошатну сукню, зачесала волосся, трохи підфарбувала вії та губи. Віктор здивовано дивився на матір. Аж тут пролунав дзвінок у двері. – Синку відкрий, будь ласка, – попросила Ірина. Віктор відчинив двері, глянув на гостя й очі вирячив від здивування

Автор

Ірина стояла на зупинці. Було холодно, а автобуса все не було. Раптом біля тротуару зупинилася дорога машина і посигналила. Люди на зупинці переглянулись і всі чомусь подивилися на Ірину. Вона підійшла до машини. Скло опустилося й Ірина несподівано впізнала свого колегу з роботи. – Сідайте швидше, бо зовсім замерзнете. Автобус ще далеко, – сказав він … Читати далі

Андрій з дружиною Тетяною спали на ліжку. Було ще дуже рано. Раптом на тумбочці завібрував телефон Андрія. Тетяна спросоння взяла телефон чоловіка і глянула на екран. Дзвонив його брат Микола. Андрій відмахнувся – мовляв передзвонить. Але Тетяна щось ніби відчула. – Візьми, брат же ж, – сказала Таня і дала телефон Андрію в руку. Той скривився, але взяв. – Миколо, привіт, чого так рано? Що? А хто ви? – здивовано говорив він у слухавку. – Так, так, ми зараз приїдемо… Андрій поклав слухавку, мовчки втупився в одну точку і раптом… Заплакав

Автор

Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі було сімнадцять, вона була копія бабусі в юності. Для Раїси Іванівни весь сенс життя був у Наталі. Вона сподівалася, що її красуня внучка те, що сама Раїса Іванівна не встигла у своєму житті, встигне зробити. І раптом таке… Лікування було тривалим, … Читати далі

Даринка сиділа на кухні, наминала гречку з салатом і пила компот. – Мамо, а я сьогодні дуже дивний сон бачила, – раптом сказала вона Ларисі. – Такий вже ж і дивний?! Що ж ти таке бачила? – запитала Лариса. – Якась незнайома бабуся просила тобі дещо передати… – Мені?! – здивувалася Лариса й уважно подивилася на дочку. – Так. Вона так і сказала: «Передай мамі, що Чистьосі недобре, бо в хаті дуже брудно. Вона просила приїхати, допомогти прибрати». Лариса аж присіла від несподіванки. – О, Господи… Та як таке може бути, – тільки й подумала вона

Автор

Лариса була не дуже віруюча. Вона вважала, що щось таке є, що Бог у неї в душі… До церковних свят і традицій жінка ставилась «ніяк». Хіба що ходила до церкви на Водохреща – води свяченої набрати, та на Великдень – яйця і паски освятити. Ось, мабуть, і все… Але, як відомо, шляхи Господні незбагненні. Ось … Читати далі

Уляна йшла до своєї свекрухи Раїси. Треба було прибрати в квартирі, наліпити вареників та допомогти пересадити квіти. Жінка вже була біля будинку, як раптом зустріла сусідку свекрухи, Олену Максимівну. – О, привіт Улянко. Добре, що я тебе побачила, – сказала сусідка. – Я тобі маю дещо розповісти. – Вибачте, але я трохи запізнююсь, – спробувала відмовитися Уляна, але сусідка почала говорити. – Я від Раїси — твоєї свекрухи, через стінку живу. І я дещо бачила, – раптом сказала Олена Максимівна. Старенька щось шепнула Уляні на вухо, жінка аж застигла від почутого

Автор

— А синок у неї — викапаний Юрко в дитинстві. А ти все ходиш до цієї, дбаєш. Чому я тобі розповідаю? Бо сама її терпіти не можу, Райку цю. І тебе шкода. Уляна, відійшовши на відстань від будинку, де жила свекруха, Раїса Миколаївна, безсило сперлася спиною на стовбур старої липи і заплакала. Що робити? До … Читати далі

— Вова, може, відзначимо в якомусь недорогому кафе? – запитала вона. — Навіщо в кафе? У нас простора вітальня і розсувний стіл якраз для таких випадків, – насупив брови Володимир. – Запечи курочку, відвари картоплі. Салатів побільше зроби. І нарізку. Підемо разом у магазин сьогодні і купимо продукти. — Стільки всього наготувати? – жахнулася Олена. – Та коли ж я це все зроблю, якщо Алінка з рук не злазить? Давай замовимо готову їжу

Автор

— Іменинниця наша зовсім нікудишня господиня. Курку спалила, дитину заспокоїти не може, стіл не накрила, – перераховувала свекруха збентеженій свасі. – Ставлю тобі двійку за виховання доньки! Ніна Іванівна, мама Олени, придумала, як врятувати іменини доньки. Хоч і знала, що свати і зять не схвалять її ідею… Коли Олена, ще не будучи дружиною Володимира, уперше … Читати далі

Я – твоя дружина, і ти маєш радитися зі мною, перш ніж кредит брати – я не чулася від обурення, адже Тарас взяв 40 тисяч гривень в банку, щоб відправити свою сестру на відпочинок. Мій чоловік дуже добрий, і цим активно користується його молодша сестра. Нещодавно він приніс додому нову куртку і чоботи, я зраділа спочатку, та виявилося, що це не для мене обновки, а для зовиці, і так в усьому, а я не відчуваю себе важливою

Автор

– Я – твоя дружина, і ти маєш радитися зі мною, перш ніж кредит брати – я не чулася від обурення, адже Тарас взяв 40 тисяч гривень в кредит, щоб відправити свою сестру на відпочинок. Мій чоловік дуже добрий, і цим активно користується його молодша сестра. Нещодавно він приніс додому нову куртку і чоботи, я … Читати далі

Ганна була вдома сама. Вона наварила борщу, наваристого з мʼясцем, і вирішила ще пампушок до нього спекти. З часничком! Чоловіка коханого ввечері побалувати. Ганна глянула – а борошна нема! Пішла вона в магазин та так і набрала два важкі пакети продуктів. Ганна зайшла в квартиру, дивиться – на кухні світло світиться, і її чоловік за столом сидить. – Ой, привіт коханий! – сказала Ганна. – А що це ти так рано?! – Знаєш, Ганно, – сказав він. – Я зараз знову піду… У мене є інша жінка. Вже давно. Прощавай. Ганна так і застигла з пакетами в руках

Автор

Жанна Геннадіївна багато років пропрацювала у чоловічому колективі. Квіти додому оберемками носила! Чоловік звик, не ревнував, та й Жанна приводу не давала. У неї сім’я на першому місці, чоловік коханий, синочок у них школу закінчує. І все гаразд… Якось викликав Жанну генеральний директор. І без будь–якої передмови почав: – Жанно Геннадіївно, голубонько, я знаю вас … Читати далі

Вони швидко зібралися, поїхали на дачу. Дуже весело провели там новорічну ніч. А вранці, повернувшись додому, виявили, що Альбіна Віталіївна збирає валізу

Автор

Та що ж це за напасть! Третій рік поспіль свекруха перлася до них у гості з іншого міста саме в новорічні свята, не раніше і не пізніше. Знову всі плани руйнувалися, але ж вони обіцяли Журавльовим, що зустрічатимуть Новий рік разом. Вони збиралися зустрічати це свято з друзями не вперше і були впевнені – вже … Читати далі

Наталя вдягнула домашній халатик і взула бабусині капці. Вона взяла пакет зі сміттям і вийшла з квартири. Раптом почувся голос сусідки Каті. – О, Наталко! – заспівала та. – А я тебе якраз шукаю! Спитати тебе хотіла – а що ж це батько твій бабу Досю до себе жити не візьме, га? Адже вона все життя для нього жила! А ви її тепер з власної хати виставляєте! Наталка аж пакет випустила від здивування. – А ви що не знали?! – запитала вона. – У нас же тут сімейна таємниця є. Катерина так і ахнула від несподіванки

Автор

Їх двір жив своїм окремим, унікальним життям. Було там дві компанії – діти і літні жінки. Діти гралися, витягували у двір іграшки та цукерки. Майстрували курені і робили «сховки». А взимку дружно будували величезну крижану гірку й каталися з неї. Компанія ж бабусь, була дуже різною. Кілька тихих сільських стареньких у темних акуратних хусточках, привезених … Читати далі

Оля робила голубці, коли в двері подзвонили. Жінка пішла відчиняти. Перед нею стояв симпатичний чоловік років сорока. – Здрастуйте, ви заявку на монтаж натяжної стелі на сайті залишали? Мене Андрій звати, – сказав він. – Доброго дня. Так, залишала. Проходьте, будь ласка, в кімнату, – запросила вона майстра. Чоловік почав роботу, а Оля пішла доробляти голубці. За декілька годин, чоловік зайшов на кухню і сказав, що все готово. Оля увійшла до кімнати, підвела голову і застигла на місці. – Що ви наробили?! – тільки й вигукнула жінка

Автор

– Вітя ти що, знову? – Запитала Оля. – Та, посиділи трохи з Миколою, – відповів чоловік. – Це ти називаш трохи? Та ти ж ледве стоїш. Ти ж сказав, що пішов на роботу влаштовуватись. – Ось ми якраз про роботу і говорили з Миколою. – Я це вже сто разів чула. Віктор ледве роздягся … Читати далі