Uncategorized

У Віри раптово не стало мами, а згодом і її бабусі Зіни. Свого батька вона не знала, але він приїхав забрати її до себе. Дорогою додому вони мовчали. Не знали, про що говорити. На порозі квартири їх зустріла гарно та вміло нафарбована жіночка. Одягнена вона була не по–домашньому. Ошатне плаття, багато прикрас. – Познайомся, це Оля, моя дружина, – сказав батько. – А це моя дочка, Віра, – кивнув Микола у бік дівчинки. – Дуже приємно, – сказала Оля і строго глянула на гостю. Віра зайшла в кімнату, озирнулася навкруги й ахнула

Автор

Чому мама з татом не стали жити разом, Віра так ніколи й не дізналася. Їй було три роки, коли батьки розійшлися. Мама з маленькою Вірою повернулася з міста до рідного села. — Все встигла, — не втрималася баба Зіна, зустрічаючи дочку з онукою біля хвіртки. — Вивчилася, вийшла заміж, народила, розлучилася. Як у вас, молодих, … Читати далі

Ніна мила вікна, як раптом почула якісь дивні звуки в коридорі. Жінка кинула ганчірку у відро, підійшла до дверей і глянула у вічно. Біля дверей сусідки Зої Миколаївни стояв якийсь незнайомий чоловік. Він подзвонив у двері і зайшов в середину. – Напевно негідник якийсь, – подумала Ніна. – Пенсіонерку обманути хоче. Жінка швидко взулася, і кунулася в квартиру сусідки на допомогу. Ніна забігла до Зої Миколаївної на кухню і застигла на місці

Автор

Вадим тільки підійшов до дверей, підніс руку до дзвінка, і тут його ніс почув солодкий запах пирога з яблуками. Вадим глибоко втягнув ароматне повітря і відразу побачив себе маленьким хлопчиськом з колінами, обмазаними зеленкою. Молодий хлопець стояв біля дверей, заплющивши очі. Так його побачила у вічко сусідка навпроти тієї квартири, куди, власне, він і мав … Читати далі

Віктор з’їздив до батька і забрав його до себе, зовсім поганий став дідусь. – Наталю, батько трохи в нас поживе, – сказав чоловік дружині, коли повернувся. – Ну якщо вже привіз, то що тепер зробиш. Хай живе, – ображено сказала дружина. Наталя посадила діда Дмитра на кухні, а сама пішла застелити диван та розкласти речі свекра. За хвилину вона покликала чоловіка до спальні дідуся і про щось гучно розповідала. Дід Дмитро підійшов ближче, прислухався і застиг на місці

Автор

– Зовсім наш дідусь старенький став, сам вже не справляється… – сказав якось Віктор дружині. – Доведеться забирати його до нас. – Куди до нас? У нас у самих тісно, ​​не пройти! – невдоволено сказала Наталя. – Не треба згущувати фарби! У нас майже завжди пустує кімната для гостей,- сказав Віктор. – Одна спальня наша, … Читати далі

Таки, Анно, ви не праві. Дітям треба було давати обом однаково. Дали старшій 12 тисяч, то і молодшій треба було дати таку ж суму, – каже мені моя сваха Люба. Захищає вона невістку, а якщо точніше, то вона інтереси свого сина, який працювати не хоче, захищає. – Нагадайте, свахо, що ви дали дітям? – вже не витримала я

Автор

– То ви, свахо, у всьому винні. Тепер через вас ми обидві внуків не бачимо, – каже мені моя сваха Люба. З нею ми живемо по-сусідству, моя молодша дочка Наталка вийшла заміж за її сина. Зараз наші діти в місті живуть, в квартирі, яку я їм придбала за свої заробітчанські гроші. Дочка моя і справді … Читати далі

Інна ходила по квартирі, перекладаючи речі з місця на місце. Зараз батьки привезуть її дітей – Оксанку та Максима. Але час минав, вже стемніло й Інна вирішила прилягти на дивані у вітальні. Вона не помітила, як заснула. Інна почула, як прийшов її чоловік Борис і вийшла до нього. Її вразив його вигляд – чоловік явно не був втомлений! – Ти чудово виглядаєш. Не схоже, що працював дві доби або спав на кушетці у кабінеті. І сорочка свіжа. Я не пам’ятаю таку, – сказала Інна. Борис раптом відвернувся і закрив руками обличчя

Автор

Інна не чула шереху коліс каталки по лінолеуму лікарняного коридору та квапливого тупоту ніг. Її голова злегка погойдувалася з боку в бік в такт руху. Вона не бачила чергування яскравих ламп денного світла над собою, не чула крику Бориса: – Інна! Інна! Не бачила, як лікар заступив йому дорогу. – Вам туди не можна. Чекайте … Читати далі

— Так, — каже коханка. — Не бійтеся, торт не отруєний. Ми ж не суперниці, а сестри на нещастя. Я інтелігентна жінка, навіщо мені вас цькувати?

Автор

Сиджу я вдома. Дзвінок у двері. Відкриваю — стоїть жіночка. Ну жіночка звичайна, нічим не краще за мене і майже того ж віку. Говорить мені: — Доброго дня, можна нам з вами поговорити про Володимира? Так вийшло, що я коханка вашого чоловіка. Нормально вечір розпочався. Але знаєте, якщо людина зі мною ввічлива, то і я … Читати далі

Віра робила вінегрет, коли з роботи повернувся чоловік. – О, у нам вінегрет? Давно я його не куштував, – усміхнувся Ігор, зайшовши на кухню. – Давно не робила, щось захотілося, – сумно сказала Віра. Ігор помітив, що з дружиною щось не так. – Кохана, що сталося? – захвилювався він. Віра мовчала. – Щось з мамою? – не заспокоювався Ігор. – Ні. Все добре, – сказала Віра. – Краще присядь, я маю тобі дещо сказати. Ігор опустився на стілець, Віра підішла до нього, нахилилася і щось шепнула на вуха. Чоловік аж застиг від почутого

Автор

Скільки пам’ятає себе Віра, вона завжди відрізнялася своїм норовливим характером, ось прямо з дитинства. І вона пишалася цим, бо не всі можуть вказати відкрито на недоліки іншого, або влаштувати сварку при всіх, або відчитати когось у будь-якому місці, а їй не важливо, хто і що про неї подумає. У школі її недолюблювали вчителі та однокласники … Читати далі

– Олю, ти поспішила з висновками!- Настя просто його знайома і не більше, а ти все неправильно зрозуміла. Він тебе дуже кохає, і зараз потребує твоєї підтримки! – Переконувала мене свекруха

Автор

– Алло, я слухаю. – Я відповіла на незнайомий міський номер. – Родіонова Ольга Миколаївна? Це вас із другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович у дорожню пригоду потрапив, потрібний його медичний поліс. – Він сказав вам зателефонувати. Ви можете привезти? – сухо спитав незнайомий жіночий голос у слухавці. – Що? Коли? І … Читати далі

Тетяна на кухні смажила котлетки, як раптом в ліжечку, заплакала дитина. Тетяна гукнула чоловікові: – Діма, підійди до Андрійка! Але Дмитро не відгукувався, і Тетяна, залишивши на плиті сковорідку, кинулась до сина. – Ну от котлети все, – з досадою сказала жінка, повернувшись на кухню. Але синочок, залишений на самоті, знову заплакав. – Дмитро, я нічого не встигаю, – підвищивши голос, звернулася повторно Тетяна до чоловіка. – Підійти до дитини! Відповіді від Дмитра знову не було. А за кілька секунд у квартирі пролунав неочікуваний голос

Автор

Суботній вечір. Дмитро, розташувавшись на дивані, розпочав перегляд найважливішого футбольного матчу прем’єр-ліги. Дмитро був так зайнятий тим, що відбувається на футбольному полі, що вже не чув жодного стороннього звуку у своїй квартирі. Дружина Дмитра Тетяна тим часом клопотала на кухні. Коли в ліжечку, розташованому в сусідній кімнаті, заплакала однорічна дитина, то Тетяна гукнула чоловікові: – … Читати далі

Катерина сиділа за столом і промивала гречку, коли на кухню з зайшов чоловік. – Катю, вибач мені! – тихо промовив Михайло, опустивши очі. – Та я вже забула про це молоко, – усміхнулася жінка. – Та я не за молоко вибачення прошу, – сказав Михайло. – А за що тоді? – здивувалася Катя. – Я йду до іншої жінки…, – раптом промовив чоловік. Катя застигла. Вона повільно підвела очі на чоловіка. – Тепер все зрозуміло! Все стало на свої місця, – спокійно сказала жінка. – Ти про що? Що стало зрозуміло? – Михайло здивовано глянув на дружину, нічого не розуміючи

Автор

Катерина ніяк не очікувала почути від свого Михайла те, що він сказав. Ці слова пролунали як грім серед ясного неба. Жінка сиділа за столом, промиваючи гречку, коли на кухню з похмурим виглядом увійшов чоловік. -Катя, вибач мені! Я йду до іншої жінки… – тихо і якось невпевнено промовив Михайло, опустивши очі у підлогу. Жінка руки … Читати далі