Uncategorized

Якби ви себе так не жаліли, і на заробітки поїхали б, то у нас зараз фінансових проблем би не було, – заявив мені зять. – У вас не було би фінансових проблем, якби ти працював і гроші заробляв, – вкотре повторила я зятю. Ситуація в моїй родині склалася – хоч плач. Якось вже пізно ввечері ми з чоловіком пили чай і вже збиралися йти спати, аж тут дзвінок у двері. Ми трохи налякалися, чоловік пішов відчиняти, а я аж руками всплеснула, коли побачила свою доньку Дарину

Автор

– Якби ви себе так не жаліли, і на заробітки поїхали б, то у нас зараз фінансових проблем би не було, – заявив мені зять. – У вас не було би фінансових проблем, якби ти працював і гроші заробляв, – вкотре повторила я зятю. Ситуація в моїй родині склалася – хоч плач. Якось вже пізно … Читати далі

Поліна тільки-но перевдягнулася й поставила чайник на плиту, як раптом голосно задзвенів її мобільник. Дзвонив Володимир. – Ти вже вдома, кохана? Я скоро буду! – сказав він у слухавку. Поліна важко зітхнула. Вона сказала, що вже вдома і пішла на кухню готувати вечерю. Володимир приїхав через пів години з пакетом у руках. – Ось, кохана, тримай, – сказав він, дав Поліні пакет і поки роздягався почав розповідати про свої проблеми. Поліну його турботи зовсім не хвилювали. Вона відкрила пакет і аж присіла

Автор

Поліна з дитинства була гарненькою. Невисока, світловолоса, фігурка, те що треба на і обличчя красуня. Після закінчення університету вона залишилася працювати в столиці. От тільки з особистим життям у неї не клеїлося. Чоловічої уваги не бракувало, ось тільки заміж ніхто не кликав. А їй уже ось–ось тридцять… Спочатку вона жартувала, що поспішати немає куди, встигне. … Читати далі

Зранку приїхала Зоряна з дітьми. – Мамо, сподіваюся, ти йому не дала ніякі гроші? – запитала вона прямо з порогу. – Кому? – перепитала Ольга. – Ну як кому? Василю, звичайно, кому ж іще. Мамочко, якби ти знала, що тут робиться коли тебе нема, – не витримала Зоряна і стала розповідати мамі всю правду про їхнє з чоловіком життя

Автор

– Василю, а де Зоряна? Де діти? – Ольга вийшла з буса, який привіз її аж під саму хвіртку, і не могла зрозуміти, де дочка, чому її зустрічає лише зять. – Давайте сумки, зараз все вам розповім, – сухо каже зять. Поки Ольга роззиралася навколо, дивилася, що змінилося, Василь узяв тещині сумки і попрямував відразу … Читати далі

– А пам’ятаєш, як раніше бутерброди зі шпротами робили на свята? – сказав Ігор дружині і відсунув від себе тарілку. – Тобі б все по ресторанах бігати, а я звичайної їжі хочу! – Скажи просто, що грошей шкода? – єхидно сказала дружина. – Невже не можна прислухатися до чоловіка і приготувати те, що він хоче? – Ігор підвівся і вийшов на вулицю. Чоловік повернувся за десять хвилин, забрав телефон і ключі від машини. – Здається, я знайшов ту, що робитиме бутерброди, – сказав він, і кудусь пішов. Марія здивовано дивилася вслід чоловіку, нічого не розуміючи

Автор

– А ти пам’ятаєш, що раніше бутерброди зі шпротами робили на свята? Мама хліба підсмажить на запашистому маслі, натере його часничком, потім яйце накрише, і на хліб, та шпроти зверху. Це було щось! Я досі можу заплющити очі і уявити цей смак і картопельку… відварену. Ігор відсунув від себе тарілку з пастою Карбонара і відвернувся, … Читати далі

— Я піду чайник поставлю, – несподівано мирно сказала Наталка. — Не треба чайник, – Марина різко встала. – Ви не зрозуміли? Нам з’їжджати треба. Завтра! Господиня квартири попередила – якщо затримаємо оплату ще на день, речі на вулицю виставить. — І куди ви всі речі повезете? – практично запитала Олена Павлівна. – На дачу? Там же холод собачий, опалення немає. — Є грубка, – вперто сказала Марина. – І електрообігрівачі купимо. — На які гроші? – хмикнула Наталя з кухні. — Знайдемо! Діма підробіток шукає, я… я теж що-небудь придумаю

Автор

— Не зрозуміла? А хто це вирішив, що ви там жити будете? Ви в кого дозвіл питали? – здивовано дивилася на невістку свекруха. — Ми переїжджаємо на вашу дачу – повторила жінка. – Вивозьте свої речі, нам вони заважають, – Марина стояла в дверях міської квартири свекрухи, нервово смикаючи ремінець сумки. Олена Павлівна завмерла з … Читати далі

Віра ніяк не могла знайти свої ключі від хати. Вона вирішила зʼїздити до чоловіка на роботу. Коли Віра заходила на підприємство, назустріч їй вийшла секретарка чоловіка. – Здрастуйте, Катю, а мій Василько у себе? – запитала її Віра. – Здрастуйте, ой знаєте, мабуть ні… – якось непереконливо сказала Катя, і швидко пішла. – Ну, нічого, почекаю його, – вирішила Віра. Ні про що таке не думаючи, вона пройшла до кабінету чоловіка. Віра взялася за ручку і двері відчинилися. Жінка зайшла всередину, глянула на диван і оторопіла. Там був її Василь! І він був не сам

Автор

Віра Степанівна вже довгий час жила одна у невеликому селі у своїй хатинці. Колеги по роботі й сусіди називають її просто – Степанівна. Нещодавно вийшла вона на пенсію, радіє, що вільного часу сила–силенна. Син єдиний одружений, який давно живе далеко в іншій області біля моря. – Тепер щороку буду відвідувати своїх рідних і заодно купатимуся … Читати далі

Ліда накрила стіл, сьогодні приїде її донька та внучка. У двері подзвонили. – Як я рада, що ви приїхали! – усміхнулася Ліда, побачивши своїх рідних. – Ой, а хто це з вами? – Бабусю, це мій наречений Сашко, – представила Катя хлопця. – Що ж ми стоїмо, заходьте, – запросила Ліда. Всі сіли за стіл, поїли, порозмовляли. Гості лягли рано, втомилися з дороги. А Ліда сіла дивитися свій серіал, раптом вона помітила, як Сашко вислизнув з кімнати і пішов на кухню. Чоловік розмовляв по телефону. Ліда прислухалася до розмови нареченого внучки і застигла від почутого

Автор

– Ой, які гості! Як я рада, що ви приїхали! Доню моя, Юля, привіт, – Ліда поцілувала дочку. – Катруся, внучко, йди, обійми бабусю! Ой, а хто це з тобою? У під’їзді з валізами стояв якийсь хлопець років тридцяти. Він зніяковіло посміхався. – Бабуся, це Сашко, знайомся, мій коханий чоловік, – Катя притулилася до молодого … Читати далі

Не приходь, мамо, нас вдома не буде, – ображено каже донька. – Доню, мені треба лічильники перевірити, – вигадую я на ходу причину, щоб потрапити до доньки. Відколи я приїхала з Греції, у мене з донькою дуже зіпсувалися стосунки, і все через квартиру, яку я купила собі. Ірина сподівалася, що житло я їй віддам, але я її розчарувала

Автор

– Не приходь, мамо, нас вдома не буде, – ображено каже донька. – Доню, мені треба лічильники перевірити, – вигадую я на ходу причину, щоб потрапити до доньки. Відколи я приїхала з Греції, у мене з донькою дуже зіпсувалися стосунки, і все через квартиру, яку я купила собі. Ірина сподівалася, що житло я їй віддам, … Читати далі

Таїсія сиділа на лавці біля свого будинку і лускала насіння. Їй було дуже сумно. Вона думала про те, що не стало її коханого чоловіка, про свою самотність і не помітила, як раптом поруч хтось присів! Таїсія аж стрепенулася від несподіванки. – Ой, жіночко, налякав я вас?! – раптом заговорив якийсь незнайомий чоловік. – Ви ж Таїсія? А я – Мирон, Мирон Матвійович. У мене до вас є трохи незвична пропозиція… Таїсія не розуміла, що відбувається

Автор

Таїсія Львівна впоралась з усіма своїми справами, вийшла на вулицю і присіла на лавку біля воріт. Хоч на людей подивитися, бо все одна та й одна… Діти є, але вони далеко, щоправда не забувають про неї, дзвонять щодня, питають про її здоров’я… Але приїжджають рідко. На її день народження бувають і, якщо вийде, на новорічні … Читати далі

Руслан, не поспішаючи, їхав на своєму темно–синьому джипі. Сьогодні була субота і він вирішив відвідати свою матір. Вона жила у великому селі в своєму будинку одна. Два роки тому не стало його батька. Батьків Руслан дуже любив і поважав. Завжди намагався чимось допомогти. А зараз, коли батька не стало, то він ще частіше відвідував матір, щоб чимось допомогти в будинку і на городі. Та хто зна, якою була б доля у Руслана?! Бо ж вже дорослим він дізнався від матері одну таємницю

Автор

Руслан їхав на джипі темно–синього кольору по дорозі не поспішаючи. Сьогодні була субота і він вирішив відвідати свою матір. Вона жила у великому селі в своєму будинку одна. Два роки тому не стало його батька. Батьків Руслан дуже любив, поважав і шанував, завжди намагався допомогти. А зараз, коли батька нема, він частіше відвідував матір, щоб … Читати далі