– На Великдень приїду й весілля зіграємо! – Мамо, ти що, тобі ж 58 років! – Ненька з сусідом закрутила й повертатись з Італії надумала

Я завжди бажала мамі щастя. Життя в неї було зовсім не просте. Мого батька важко назвати надійною людиною. Ніколи він нормальної роботи не мав. Навіть на городі не хотів допомагати. Все ненька сама. Вдень – на роботі, на вечір – господарство. Від важкої праці в 30 років виглядала на 50. Пам’ятаю, в дитинстві мені соромно … Читати далі

– Інколи треба зберхати або промовчати для власного блага, аніж говорити правду і мучитись усе життя. — поучала мене бабуся.

Рідна матір вимагає від мене квартиру, мовляв, вона виховала, тому я їй винна.  Коли я ще була мала, мама з татом розлучилася. Однак я усе дуже добре пам’ятаю і знаю, що винна у цьому мама. На останньому курсі університету вони вирішили одружитись. Тато був успішним та перспективним студентом, усі заздрили моїй мамі з таким кавалером. … Читати далі

– Оце так подарунок на Новий рік! – Коли чоловік прийшов і повідомив мені новину, я заплакала. Таких свят у нас ще не було

До Нового року залишилось два дні, а я ще зовсім нічого не купила. Все чекала, коли чоловік гроші принесе. Я в декреті з другою дитиною, зовсім мені не просто. Лишень на Юру й можу розраховувати. Та він прийшов геть засмучений. – Що сталось? Ми можемо піти за продуктами нарешті? – Ні, не можемо. – Чого … Читати далі

5 років Петро не бачився зі мною та донечкою. А нещодавно приніс повістку до суду!

Я ще була молода та зелена, коли виходила заміж за Петра. Познайомилися у спільній компанії на день студента. Він вже закінчив університет та працював на фірмі свого батька, а я тільки-но вступила на перший курс. Спершу ми з Петром просто “товаришували”. То він мене після пар зустріне з ароматною кавою, проведе до гуртожитку. Або ж … Читати далі

Ліля сиділа вдома сама. Новий рік, а вона одна… – Як Максим міг так зі мною? – сумно думала дівчина. Раптом хтось подзвонив у двері. – Невже це Максим! Ні це неможливо. Вона підійшла до дверей. Там стояв якийсь незнайомець з коробкою в руках. – Привіт! Скажіть, а Максим тут живе? Я його друг. – А його більше нема, – нерішуче відповіла Ліля

Ліля не любила свята, бо у ці дні почувалася особливо самотньою. Ні, звичайно, батьки завжди кликали її до себе, подруги дзвонили та питали про її плани. Батькам вона говорила, що проведе день із подругами. Подругам, що поїде до батьків… А сама заздалегідь закуповувалась продуктами, щоб не виходити з дому, вмикала якийсь серіал і сумувала… Колись … Читати далі

Юля вийшла з таксі, дістала з багажника свою валізу, підвела голову і подивилася на вікна своєї квартири. Світло не світилося. – Вітя, мабуть, вже спить, – вирішила жінка. Юля  попрямувала у підʼїзд, швидко піднялася до квартири, дістала з сумки ключі. Вставила ключ у замкову щілину. Двері з легкістю піддалися. Юля тихенько прослизнула у квартиру. У коридорі було темно. Тільки з-під дверей у вітальню пробивалася тонка смужка світла. Жінка скинула чоботи, поставила валізу біля стіни. Ноги самі понесли її до вітальні. Юля тихенько прочинила двері і заціпеніла від побаченої картини

Юля протягла валізу зимовою дорогою. В колеса наліпав сніг. Ну от як на зло забула попередити чоловіка, що повертається раніше. Начальник у неї взагалі дивний. Спочатку, у відрядження відправляє. А потім дзвонить, каже, терміново повертайся назад, без тебе тут ніяк. Гаразд хоч, оплачувати вона тут нічого сама не повинна. Але і мотатися туди-сюди теж ніякої … Читати далі

Катя щойно поклала телефон на стіл, як раптом їй надійшло повідомлення. Воно було з банку… Катя глянула на екран і ахнула. Її чоловік Микола купив щось за тисячу гривень. – І що він міг узяти? – подумала жінка. – Ще й річниця ж у нас сьогодні… За пів години Микола зайшов у квартиру і гукнув Катю. Вона вийшла на зустріч і побачила в руках чоловіка… Айстри! Букет був великим і красивим. – З річницею, люба! – сказав Микола. Катя посміхнулася і взяла букет. – До речі, а що ти купив за тисячу гривень? – запитала вона. Чоловік загадково посміхнувся. Катя застигла в очікуванні, підозрюючи щось недобре

– Кохана! – радісно вигукнув Микола. – З річницею тебе! Чоловік зайшов у кімнату і з широкою усмішкою простягнув дружині якусь коробку. Катя подивилася на задоволеного чоловіка, а потім на подарунок, який навіть не був запакований у святкову упаковку. – Електричний чайник? – запитала вона. – Ти серйозно? Щасливим її обличчя зовсім не виглядало… – Так! … Читати далі

Алла прийшла на роботу в хорошому настрої. – Привіт, Віро, – привіталася вона з своєю колегою, як тільки зайшла в кабінет. – Привіт, – буркнула подруга. – Віро, щось сталося? – Алла помітила, що Віру явно щось хвилює. – Ні…, тобто так…Алло я навіть не знаю, як тобі про це сказати….Загалом, це стосується твого чоловіка, – раптом сказала Віра. – Олега? Ти про що? – явно зацікавилася Алла. – Краще, щоб ти сама все побачила, – тихо додала Віра, дістала свій телефон, відкрила на ньому якесь фото і показала його подрузі. Алла глянула на фото і застигла від побаченого

Алла останнім часом все більше відчувала, що з Олегом у неї нічого не вийде. Вже зустрічаються близько двох років, разом працюють, але він навіть і не збирається робити пропозицію. І якщо вона починає розмову на цю тему, спритно йде від неї. Якось легко йому це виходить і взагалі, вона відчуває, що Олег якийсь слизький і … Читати далі

Максим повертався з роботи додому, коли пролунав телефонний дзвінок. Чоловік глянув на екран мобільного, дзвонила його мати. – Синку, ти де? – голос матері був такий веселий, радісний, що Максим здивувався. – З роботи їду, мамо. Ти щось хотіла? – відповів він. – Приїдь до мене. Ми тут на тебе чекаємо, – радісно додала Ніна Петрівна. – Чекаєте? З ким? – не зрозумів Максим. – Приїдь, все побачиш, – додала мати. – Гаразд, зараз буду! – сказав чоловік, і закінчив виклик. Через двадцять хвилин Максим приїхав до матері. Зайшов в квартиру, відкрив двері у вітальню, і остовпів від побаченої картини

– Соня, я сьогодні випадково з мамою зустрівся, – почав здалеку Максим. – Вона питала, чи можна їй прийти на день народження Оксани. – Не можна, – не повертаючи голови, кинула у відповідь дружина. – Слухай, – дуже м’яко запитав Максим. – Може час її пробачити? Вже два роки минуло. – Вже? – не витримала … Читати далі

Віра стояла біля раковини, і механічно намилювала тарілки. Раптом, з веранди долинули приглушені голоси. Свекруха Віри, Валентина Петрівна, розмовляла з своєю сусідкою, яка якраз забігла на чашку чаю. – А хочеш, я тобі розповім одну таємницю, – несподівано долинула до Віри фраза свекрухи. Віра тихенько прикрила кран. Вода перестала шуміти, і тепер кожне слово було чутно чітко. – Так-так, а це вже цікаво, – подумала вона. Віра підійшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови і… остовпіла від почутого

Літній ранок видався надзвичайно важким. Віра стояла біля раковини, механічно намилюючи тарілки після сніданку, коли з веранди долинули приглушені голоси. Вона не збиралася підслуховувати – просто так вийшло. Голос свекрухи, Валентини Петрівни, звучав незвично голосно та схвильовано. – Ні, ну ти уявляєш, Люда? – у голосі свекрухи брязкотіло обурення. – Третій рік живуть, а толку? … Читати далі