Uncategorized

Лариса стояла на кухні і дивилася на чоловіка. – Чому знову так пізно?! Я вечерю кілька разів розігрівала. – Ти ж знаєш, роботи багато, – відповів Валерій. – Все! Більше я тебе чекати не буду! – Може ще й розлучимося? – не витримав чоловік. – Ах, он як! – сказала Лариса і пішла в кімнату. – Він точно мені зраджує, – думала жінка. – З тією брюнеткою. Вони разом сідали в машину

Автор

Лариса стояла на кухні і дивилася на свого чоловіка, який щойно зайшов у квартиру. -Чому ти знову так пізно, я вечерю кілька разів розігрівала, – невдоволено сказала Лариса чоловікові. -Ти ж знаєш, кінець року, треба доробити всю роботу, – виправдовувався Валерій. -Нічого не хочу знати, більше я на тебе чекати не буду! -Чудово, може ти … Читати далі

Марія поралася на кухні з останніми банками полуничного компоту. Робота добігала кінця, коли жінка почула, як у хвіртку хтось наполегливо стукає. Вона витерла руки об фартух і поспішила до огорожі. Біля хвіртки вона побачила Миколу та незнайому дівчину. В руках у неї був букет волошок, а її чоловік тримав якусь дивну коробку

Автор

Марія Степанівна витерла піт з чола рукою в господарській рукавичці та зітхнула. Чи то сонце припікало надто сильно, чи настав час відпочити і перевірити тиск. – Сімдесят вже, а всю роботу хочу виконати як молода, – добродушно пробурчала про себе старенька, сидячи між грядками на дерев’яній лавці-табуретці. Праворуч від Марії Степанівни стояв емальований тазик, наполовину … Читати далі

Олена сиділа на ґанку і перебирала картоплю. – Де ж мій Павло, – думала вона. – Вже рік від сина ніякої звістки. Раптом біля хати зупинилася дорога машина. Олена вийшла на дорогу. Біля машини стояв Павло! Вона побігла до сина, обняла. Іван зустрів брата похмуро. – Непогана машина в тебе, – із заздрістю сказав він. – А це не моя, – відповів Павло. Іван розгублено дивився на брата

Автор

Олена й сама не знала, як у них із Василем вийшов такий розумний синок. Вони обоє лише дев’ять класів закінчили, і то завдяки доброті вчителів. Кожному своє, як кажуть, зате в Олени будь-яке насіння або паросток через тиждень уже колосилися буйним кольором, а у Василя взагалі руки були золоті. Дітей у них було четверо – … Читати далі

Оксана та Віктор збиралися одружитися. За місяць до весілля дівчина вирішила з’їздити в Київ, до тітки. Віктор провів наречену на вокзал. – Я дуже сумуватиму, – сказав він. – І я теж дуже-дуже,- усміхнулася Оксана. А за два днів Оксана перестала відповідати на його дзвінки, а потім від неї прийшло повідомлення: – “Весілля не буде. Забудь мене”. Віктор не міг повірити в те, що відбувається

Автор

Оксана та Віктор зустрічалися вже два роки і нарешті вирішили одружитися. Обидва були впевнені у своїх почуттях і вже не уявляли життя одне без одного. Молоді люди були закохані, щасливі та будували плани, мріючи про велику та дружну сім’ю. – Я хочу, щоб у нас було два синочки і донька, – говорив Віктор, обіймаючи Оксану. … Читати далі

Олена йшла додому, коли побачила подругу Ніну. – Нам треба поговорити, – сказала та. – Ну ходімо. Вони зайшли на кухню й Олена поставила каструлю на вареники. Діти поїли і вона переклала в контейнер, те що залишилось. – А нащо ти вареники забрала? – здивувалася Ніна. – Так це чоловіку. – А я? Мене що годувати не треба?! Олена аж застигла від здивування

Автор

В Олени день почався не дуже. Вранці вона виявила, що вночі перестав працювати холодильник. На щастя, продуктів там було мало. Олена швидко нагодувала чоловіка та дітей тими продуктами, що найшвидше псуються. За кілька годин у закритому холодильнику йогурти та сир навряд чи встигли б зіпсуватися, але невідомо на скільки сталася поломка. Коли чоловік пішов і … Читати далі

Ліда поспішала додому. Переступивши через поріг, Ліду зустріла свекруха. – Ну як так, я вже дві години у вас, а твій чоловік ще не вечеряв. – Так, а в чому проблема? Суп у холодильнику, – сказала Ліда. – Який суп? Іди приготуй нормальну їжу! Ліда не витримала: – Іван цілий день вдома, міг і сам щось приготувати. Свекруха і чоловік замовкли, Валентина Петрівна витріщила очі на Ліду

Автор

Ліді хотілося швидше дійти до будинку та відпочити після важкого трудового дня. Вдома на неї чекала «улюблена» свекруха Валентина Петрівна та чоловік Іван. Переступивши через поріг, Ліду зустріла свекруха, яка навіть не дала роздягнутися дівчині і відразу ж почала її сварити: – Ну як так, я вже сиджу у вас аж дві години, а твій … Читати далі

Оксана поверталася додому, біля будинку вона побачила свою сусідку. Старенька сиділа на лавці. – Баба Оля, ходімо! Холодно, — Оксана взяла її за руку. Рука була холодна. Жінка посадила бабусю на кухні, налила чай. – Ви тут посидіть, зігрійтеся. Я побігла, скоро повернуся, – промовила Оксана надягаючи куртку. А коли жінка повернулася, застала картину, яка розчулила її до глибини душі

Автор

– Баба Оля, ходімо! Холодно, — Оксана взяла стареньку за руку. Рука була холодна. – Що ти, незручно мені! Погода хороша, посиджу ще трохи … У Оксани від жалю навернулися сльози. Вона проковтнула грудку в горлі і тихо запитала: – А потім?.. Бабуся опустила очі і почала розглядати носки своїх чобіток. — Баба Оля, ходімо! … Читати далі

Наталя з Євгеном їхали по селу. До них підійшов якийсь чоловік. – Ви машину купувати? – раптом запитав той. – Так, – здивувалась Наталя. Він посміхнувся. – Он зелені ворота. Вам туди. Але ви торгуйтеся! У Василя і Віри там зараз таке! Гроші їм дуже треба. – Що ж там таке могло трапитися? – подумала дівчина. Та скоро вони все зрозуміли

Автор

Чоловік у старенькій куртці та величезних чоботах з цікавістю зазирав у салон авто, де сиділи Наталка з Євгеном. -Ви по машину? – запитав він. -Так, – кивнула дівчина. Мужичок посміхнувся. Вони дійсно приїхали купувати в це село машину і вже четвертий раз зупинялися, щоб запитати дорогу. -Ну так вам зараз на першому повороті треба праворуч, … Читати далі

Ніна Петрівна сиділа у кріслі і дивилася телевізор. Вже було дуже пізно. Раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Артем. – Баба Ніна, швидше, мамі недобре! А дядько Віктор взяв і пішов, – сказав Артем. На щастя все обійшлося. – Ви були праві, Ніно Петрівно, – сказала їй потім Галина. – Хіба ж мій Андрійко так би вчинив

Автор

Ніна йшла додому, коли побачила хлопця років десяти, який сидів на сходах під’їзду. -Ти чому знову тут сидиш? – Ніна Петрівна суворо насупила брови. -Здрастуйте, баба Ніна. – відповів хлопчик, швидко глянувши на стареньку. -Що, знову? – бабуся кивнула головою, вказуючи на сусідні двері. Було чути, що там хтось свариться. -Угу, – обізвався хлопчик. -Ходімо, … Читати далі

Таня прала, як раптом задзвонив телефон. Вона взяла слухавку. Це була її подруга Люба. – Таня, привіт! Ти зайнята? – запитала та. – Привіт, Люба. Та от прання тут маю. – Таня, збирайся швидше! Залиш своє прання і пішли! – Навіщо? Куди? – Від Марійки Борька пішов. Отак взяв речі і все! До тієї Жанки в місто поїхав! Тетяна задумливо сіла на стільчик

Автор

Тетяна займалася пранням, як раптом задзвонив телефон. Вона взяла слухавку. Це була її подруга Люба. -Таня, привіт! Ти зайнята? – запитала вона. -Привіт, Люба. Та от прання тут у мене… -Таня, збирайся швидше! Залиш своє прання і пішли! -Навіщо? -Від Марійки Борька пішов. Отак взяв і залишив її. До тієї своєї в місто поїхав разом … Читати далі