Uncategorized

Олена, повернулася з роботи, зайшла в квартиру і застигла від здивування. Її мати виносила речі з їхньої комірки. – Мамо, а що це ти таке робиш?! Навіщо ти з комірки все виносиш? Ми ж ніби нікуди не переїжджаємо? – запитала вона. Ірина Михайлівна ніяково дивилась на доньку

Автор

Ірина заварила собі чай зі смородини, і вирішила зателефонувати сестрі. Розповісти про своє рішення з’їхатися із сім’єю доньки. У свої шістдесят дев’ять вона досить ще непогано виглядала – спортивна, доглянута… Але дуже їй не подобалося жити одній. Залишившись без чоловіка, Ірина незатишно почувала себе в їхній спільній квартирі, яка одразу стала без нього пустою. А … Читати далі

Рита відпросилася з роботи раніше і пішла додому. Дорогою вона вирішила зайти в гості до свекрухи. Рита подзвонила у двері та ніхто чомусь не відкривав. Вона вже думала йти додому, як раптом двері відчинилися. Рита ахнула – на порозі в халаті стояв її чоловік, який мав бути зараз на роботі. – Коханий, хто там прийшов? – раптом почувся жіночий голос з кімнати

Автор

Маргарита Миколаївна прийшла з роботи ще годину тому, але досі не переодяглася в домашній одяг. Вона сиділа на кухні за столом, поклавши перед собою телефон і чекала дзвінка… І ось нарешті задзвенів телефон. -Ну що, синку?! Здав? – схвильовано запитала вона в слухавку. -На «відмінно», мамо! Останній екзамен! Все, зараз швидко в гуртожитку збиру сумку … Читати далі

Ніна лежала в ліжку й дрімала, як раптом відчула, що її хтось будить. – Вставайте, бабусю! – почула вона. Ніна відкрила очі й побачила незнайому жінку. – Ти хто така? Звідки у мене в квартирі взялася? – здивувалася Ніна. – Сусідка я ваша. Двері у вас відчинені були, – відповіла жінка. – Сусідка… Чому ж тоді я тебе не знаю? Ніна не розуміла, що відбувається

Автор

Як у невеликому двоповерховому будинку на краю маленького містечка з’явилася нова сусідка, ніхто не помітив. На вигляд вона була непоказною, одягалася в сіренький одяг. Світло в її квартирі майже ніколи не світилося. З’являлася вона раптово і так же зникала. Але у будинку почалися великі зміни! У бабусі Ніни не стало чоловіка. Прожили вони з Ігорем … Читати далі

Віра поправила квіти. Ще раз подивилася на фото. По щоці покотилася скупа сльоза. Ось вже рік, як її Андрійка немає. Віктор стояв позаду дружини. Він також дуже сумував. Вони постояли ще годину в тишині, і поїхали додому. – Мені треба тобі щось сказати, – несміливо почав Віктор. Віра мовчала. – Я дуже винен перед тобою та перед нашим сином. Я дуже сподіваюся, що ти зможеш мене колись вибачити, – раптом сказав Віктор. Віра здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, до чого він хилить

Автор

Віра поправила квіти, щойно покладені її материнською рукою. Ще раз подивилася на фото. По щоці покотилася скупа сльоза. Як би ненароком вона змахнула її рукою. Плакати вже не хотілося. Віра дуже важко переживала цю втрату. Вона не знаходила собі місця. Дедалі більше мовчала. Минув рік після того дня. Рік! З того моменту, коли у Віри … Читати далі

Тетяна прокинулася від звуку машини у дворі, жінка підійшла до вікна і вигукнула до чоловіка: – Михайле, вставай, Марійка приїхала. Тетяна відкрила двері – Марійка стоїть, а поряд з нею дівчина якась. – О, Марійка ти з подружкою приїхала? – сказала Тетяна. – Мамо, очі відкрий, це Павло, мій наречений, – раптом сказала Марія. – Як наречений? – аж застигла від здивування Тетяна

Автор

Олена наздогнала свою сусідку Тетяну Петрівну, яка йшла з магазину і щось бурчала собі під нім.  – Здрастуйте, тітко Таня. Я чула, що Марійка приїхала з нареченим, а ви якась невесела, – весело запитала Олена. – Ви ж її так чекали. Тетяна Петрівна важко зітхнула і відповіла: – Та краще б зовсім не приїжджала, ніж … Читати далі

Марина прибирала на кухні посуд після сніданку, коли задзвонив телефон. – Мабуть Віталій щось забув, – подумала жінка. Вона взяла телефон. Номер був незнайомий. – Алло! Слухаю вас! – промовила Марина. – Здрастуйте, Марино. Можу я з вами поговорити? – пролунав з телефону незнайомий голос. – Так, – відповіла Марина. – Я – Ольга, дружина Віталія… Алло? Ви тут? Марина застигла від почутого. Такого не могло бути

Автор

Підозри почали з’являтися у Марини вже давно, ще тоді, коли Віталій став пропадати на вихідні, пояснюючи це роботою, відрядженнями, ще якимись дивними причинами. Спочатку все було просто чудово. Марина прямо відчувала, що це її людина. За всіма картинками та якостями, намальованим у її уяві, за всіма мріями, думками та бажаннями Віталік підходив на роль майбутнього … Читати далі

Віктор повернувся у рідне село. Підійшов до старого будинку в якому раніше жив. Раптом побачив – літня жінка на лавці сидить. – Треба спитати, хто тут зараз живе, – подумав Віктор. – Доброго дня! – привітався він. – Доброго дня! –  відповіла жінка, а сама дивиться з цікавістю. – Я раніше, у цьому будинку жив. Не знаєте хто живе тут зараз? – запитав Віктор. Жінка раптом якось дивно заморгала очима. – Вітя, це ти? – здивувалася вона

Автор

І діти, і онуки відмовляли Віктора Микитенка від цієї поїздки: «Куди і до кого ти у сімдесят п’ять років». Але хотілося Віктору побувати на своїй малій батьківщині… востаннє. Умовив дітей, відпустили ті його на тиждень, якщо рахувати разом із дорогою. *** Півстоліття тому виїхав він зі свого міста за квартирою, за грошима. Купив квартиру, привіз … Читати далі

Вероніка Сергіївна накрила стіл. Сьогодні син приведе наречену – знайомитися. У двері подзвонили. – Мамо привіт! – бадьоро сказав Михайло. – Знайомся, це Оля. Сіли за стіл, перекусили. Настав час чаювання. Оля запропонувала свою допомогу. Опинившись на кухні, свекруха заявила: – Ви мене здивували Ольго. Це вкрай безвідповідально з вашого боку. – Ви про що? – здивувалася Ольга. – Не прикидайтесь, мені все відомо, – раптом сказала майбутня свекруха. Оля стояла, і не розуміла, що відбувається 

Автор

Оля була самодостатньою, доброю, чуйною та розумною жінкою. Працювала фінансовим директором у досить великій друкарні. Жила у двокімнатній квартирі одна. Вона передалася їй у спадок від батьків. На жаль, у Олі з рідних нікого не залишилося, і часом її охоплювали почуття самотності та туги. Доля розпорядилася так, що їй не траплялися гідні чоловіки. Як завжди … Читати далі

Ганна Петрівна переїхала з села у місто. В селі ж треба і воду, і дрова носити, і на городі поратися. А здоровʼя вже не те. Якось вона вирішила витрясти скатертину зі свого балкону, як раптом почувся голос сусідки. – Що ви там таке виробляєте?! Як можна трясти своє сміття мені на балкон?! Ганна Петрівна дуже образилася. Такого ставлення вона не очікувала. Та це був тільки початок

Автор

Ганна Петрівна переїхала у квартиру в місті, коли вже давно була на пенсії. Здоровʼя вже не давало жити в селі, де потрібно було і воду, і дрова носити, і працювати на городі. -У селі без цього ніяк, – пояснювала свій переїзд у міста Ганна Петрівна, сидячи на лавці біля під’їзду. – Та й років мені … Читати далі

Сергій з Оленою повернулися додому. Відправивши дітей спати, вони з дружиною сіли на кухні. – Вечеряти будеш, – запитала Олена. – Ні, у твоїх батьків повечеряв, – відповів чоловік. Раптом дружина уважно подивилася на Сергія, і сказала: – Мені дзвонила твоя подруга вчора вночі. Сказала, що я встала на її шляху. І надіслала фото. Хочеш подивитися? Сергій застиг, він знав, що на тому фото

Автор

Ситуація, знайома всім. Сім’я, дружина, діти. Все добре і гладко. І раптом – у чоловіка інша! І летить у прірву налагоджене життя, встають дибки родичі та знайомі, і лише пара вірних друзів намагається підтримати нерозумного: тримайся, мовляв, усе налагодиться. А чи налагодиться? А як і налагодиться, то як? Сергій одружений вже десять років. Все добре, … Читати далі