Uncategorized

– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

Автор

Як відомо нерішучий чоловік довго залишається самотнім, а можливо, і назавжди. І якщо не знайдеться спритна жінка, не підштовхне його, то все – сам не наважиться. Таким нерішучим щодо дівчат і жінок був Василь. З дитинства він такий, скромний і боязкий, а брат його Іван навпаки, спритний веселун. Душа компанії, скрізь себе почуває впевнено, постійно … Читати далі

Ганна приїхала до доньки, натиснула на дзвінок. – Мамо, ну навіщо ти нам стільки привезла? – здивувалася Оксана, побачивши на порозі маму з двома важкими пакетами у руках. – Та ось, вирішила гостинців привезти, – відповіла Ганна. Жінки зайшли на кухню. – Ти сідай, а я зараз Світланку покличу, – сказала Оксана і пішла в кімнату доньки. Ганна Юріївна вирішила зайти у ванну, помити руки. Вийшла в коридор і почула розмову доньки з внучкою, говорили явно про неї. Ганна прислухалася і застигла на місці

Автор

Ганна Юріївна сіла на лавку. Важкі сумки стояли поруч. Доньці привезла гостинців зі свого городу. А як же по іншому? Що вони тут у місті їдять? Дочка не готує, купує заморожене або напівфабрикати. Вона зітхнула. Гаряче. Півдня у дорозі, сумки втомили руки. Ніхто її не зустрів, та вона й не чекала. Напередодні зателефонувала Оксані, сказала, … Читати далі

Віра відчинила шафу у своїй кімнаті і почала вибирати одяг. Одягла чорну пряму спідницю та чорний светр. – Куди це ти вбралася? – До кімнати зайшла мама. – На поминки чи що? – Ні, мамо, мене запросили на день народження, – сказала донька. – І хто запросив? – здивувалася мама. – Тобі краще присісти, – раптом сказала Віра. Мама здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи

Автор

Віра стояла перед дзеркалом у коридорі і невдоволено і прискіпливо розглядала себе. Нічого цікавого. Звичайна дівчина. Так, фігура струнка у її тридцять п’ять, ні грама зайвого. Волосся русяве, трохи кучеряве, не густе. Але при неяскравому світлі коридору здається тьмяно-сірими. Мама економила електроенергію та вкручувала слабкі лампочки. Віра завязала волосся в хвіст, розтягла тонкі губи в … Читати далі

Таїсія повернулася додому з магазину. – Я вдома, – гукнула вона. В коридор вийшла свекруха, з маленькою Оксаною на руках. – Як там моя донечка не вередувала? – запитала жінка. – Ні, була слухняна, – усміхнулася свекруха. Таїса переодягнулася, і вирішила трохи навести порядок у кімнаті. Витерла пил, підмела і взялася мити післогу. Раптом під диваном вона помітила якийсь лист, написаний почерком чоловік. Таїса відкрила його, прочитала, і застигла на місці

Автор

Таїсія змахнула сльозу від спогадів, що набігли раптом звідкись. А винна у цьому донька Оксана, повідомила матері несподівану новину: – Мамо, радій, твоя донька нарешті заміж виходить, тож треба готуватися до весілля. Ми з Миколою подали заяву і за місяць гуляємо. – Доню, ти що жартуєш? І чому нарешті то? Ти думаєш, я сплю і … Читати далі

Ігор прийшов додому раніше. Його дружина Люба в червоному халатику метушилася по квартирі й складала свої речі у велику рожеву валізу! Ігор аж рота розкрив від здивування. – Невже це й справді відбувається зі мною?! – подумав він. Ігор підійшов до Люби й обійняв її. – Ну пожартували і досить, – сказав чоловік. Ігор думав що Люба поступиться. Вона всі п’ять років йому поступалася. А так дружина і повинна поводитись! Чоловік в домі головний! Але Люба раптом різко відсторонилася від нього! Ігор так і застиг від несподіванки

Автор

Ігор аж почервонів! Може він не дочув? Це його Люба говорила? -Ігоре, я вирішила, що нам треба розлучитися, ввечері я зайду за речами, – повторила Люба, розвернулася й пішла. Вона вирішила його покинути? Та яке вона має право чоловіка кидати, що вона про себе таке надумала! Як вона могла так повестися з тим, що було … Читати далі

Віктор прокинувся рано, поснідав, і почав збиратися на роботу. Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сестра Неля. – Привіт, Вітя. Ти зміг би сьогодні, на могилку до мами з’їздити? Там майстрі приїдуть, квітник ставити, – попросила сестра. – Добре. Заїду на роботу, скажу, що мене не буде. І поїду, – сказав він. За дві години, Віктор вже був на цвинтарі, підійшов до могилки матері, поглянув на пам’ятник і застиг. – Що це таке? – тільки й вигукнув він

Автор

Сестра Неля продовжувала метушитися, приводила до будинку лікарів, просила хоч якось допомогти, але мама йшла на очах. Старість, що тут поробиш.  Неля крадькома, аби Віктор не побачив, молилася в куточку маминої кімнати.  -Досить, Нелю, – морщився Віктор Данилович, матері під дев’яносто вже, всі ми там будемо. І ніхто не має влади над цим. І нічого … Читати далі

Тамара цілий день поралася на кухні. По всій квартирі розносилися смачні аромати свіжої випічки. – Мамо, привіт! Я вдома! – почувся з коридору голос її синочка Володі. – Привіт, – гукнула Тамара. – Ходімо, не переживай… – прошепотів комусь син. Тамара зрозуміла, що він не сам. Вона швидко витерла руки і визирнула в коридор. – Мамо, це Катя… – сказав хлопчик. – А це моя мама, Тамара Ігорівна, можна просто тітка Тома. – Мамо, цей… – продовжив Володя. – Ми з Катею… Вирішили одружитися! Тамара застигла з чашкою в руках. Вона не вірила своїм вухам

Автор

Тамара цілий день поралася на кухні. По всій квартирі розносилися смачні аромати свіжої випічки. -Ма-а-мо! Привіт! Я вдома! – раптом почулося з коридору голос її синочка Володі. -Привіт, Володю, – гукнула Тамара. -Ходімо, ходімо, не переживай… – з коридору чувся шепіт сина. Тамара зрозуміла, що син не сам. Вона швидко витерла руки і визирнула в … Читати далі

Антоніна поспішала додому. Їй треба й вечерю приготувати, і в хаті прибрати, і з дітьми посидіти. Жінка проходила повз церкву, як раптом побачила, що звідти виходить її сусідка Ольга. Про Ольгу у них у дворі, чого тільки не говорили. І що гуляща, і одиначка, і що до чужих чоловіків ласа… – І чого це вона до церкви прийшла? – подумала Антоніна. – Давайте допоможу, – наздогнала її Ольга і раптом взяла з рук Антоніни важку сумку з продуктами. Антоніна оторопіла від несподіванки. Вона придивилася й помітила в руці в Ольги якусь дивну річ

Автор

Антоніна поспішала додому, їй треба й вечерю приготувати, і прибрати, і з дітьми поспілкуватися. Потім чоловік з роботи прийде, теж уваги вимагатиме. Ну велика родина, куди ж від цього клопоту подінешся. Жінка проходила повз церкву, куди вона майже не заглядала, хіба що з подругою іноді. Але тут побачила, що з храму Ольга виходить, сусідка, про … Читати далі

Оксана готувала сніданок, коли на кухню зайшов її чоловік Максим. – Оксаночко, я зʼїжджу на дачу, там треба дах підлатати, – заявив він. – А коли ж ти приїдеш? – здивувалась дружина. – Буду завтра! Все, бувай кохана! Максим взяв деякі інструменти і вийшов з квартири. Оксана цілий день була вдома, а під вечір їй стало нудно. – Зʼїжджу-но я до Максима, – подумала вона. – Може допоможу чимось. Через годину Оксана підходила до їхньої дачної хатини. Вона відкрила хвіртку і раптом почула, що з хати лунає гучна музика. Оксана відкрила двері, зайшла всередину й ахнула

Автор

Максим стояв у коридорі перед дзеркалом і планував серйозну розмову з дружиною. Поруч із ним стояв його двадцятип’ятирічний син Степан, який уважно стежив за батьком. Коли щось Степану не подобалося, він поправляв батька і радив йому, як краще все зробити. -Давай, тату, ще раз, стомлено сказав Степан. – Тільки налаштуйся. Дві години вже працюємо, а … Читати далі

Ірина закривала мариновані гриби, як раптом подзвонили у двері. На порозі стояла свекруха. – Здрастуйте. Проходьте, – запросила Іра. – Що це ти надумала? – прямо з порога почала Марія Романівна. – Ви про що? – незрозуміла Ірина. – Не прикидайся. Ти знаєш про що я! – повторила Марія Романівна. – Доречі. Забула вас привітати. З онучкою вас, – раптом додала невістка. – Ти про що? Ти що народила? – здивувалася свекруха. – Ні, не я, – єхидно сказала Ірина. Марія Романівна здивовано дивилася на невістку, нічого не розуміючи

Автор

– Ти добре подумала, Іро? У вас діти. У них перехідний вік, – спробувала відмовити Ірину мама. – Мамо, у них майже завжди вік перехідний. Мені, що чекати доки вони не одружуються, заміж не вийдуть? – відмахнулася дочка. – Ну і як ти їм поясниш? – запитала Галина Вікторівна. – А вони все знають. Зараз … Читати далі