Uncategorized

Валентина зайшла до маминої кімнатки. – Як же тебе не вистачає, – тихо промовила жінка, дивлячись на фото мами. У кімнаті було майже все, як за мами, у Валі рука поки не піднімається щось викинути. Відразу сльози, не може Валя поки щось чіпати. Зайшла Валя за теплою кофтою, вона занедужала. – Десь мамин теплий пуховик тут був, – сказала жінка, взяла табуретку і полізла до антресолей. Валентина відкрила антресоль і застигла від здивування

Автор

– Доню, я мабуть не поїду з вами, – мама з надією дивилася на Валю. – Ну, що мені там робити? І одягу в мене нема, ну куди мені з вами?  Мама у Валі зовсім старенька, особливо не ходить нікуди, а тут рідні на ювілей їх усіх у кафе покликали. І мама сильно захвилювалася. Сама … Читати далі

Мишко зі своєю коханою Поліною сиділи на дивані й дивилися телевізор. Раптом хтось постукав у двері. Поліна пішла відкривати. Вона підійшла до дверей і глянула у вічко. Там стояв якийсь підозрілий чоловік. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Михайло тут живе? – впевнено запитав чоловік. – Так… – пробурмотіла Поліна. Дівчина відкрила двері і тут же в коридор вийшов Мишко. Він глянув на чоловіка і застиг від несподіванки

Автор

Мишко повільно ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. Він відчував, що це новий поворот у долі. А що за цим поворотом, подарунок долі чи неприємний сюрприз? За вісімнадцять років, прожиті Мишком на цьому світі, неприємні сюрпризи були частішими аніж подарунки. Він був слабий з дитинства. Його тато, Роман Миколайович, був людиною далеко не бідною. … Читати далі

На Святвечір Оксана, щось наспівуючи, готувала на кухні салат. В духовці тушкувалася курочка. На вечерю мав зайти її коханий Микола. Жінка замріяно посміхнулася. Раптом пролунав дзвінок у двері… – Щось він рано, – здивувалася Оксана. Її син Дмитрик побіг відчиняти. – Спитай спочатку хто там! – гукнула йому навздогін Оксана. Але хлопчик вже відчинив двері. Оксана глянула хто прийшов і так і застигла, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Змерз? – Оксана поправила синові шапку. Маленький Дмитрик похитав головою, шморгнув носом і сховався глибше у теплий шарфик. Майже пів години вони брели сніговою дорогою. До Нового року залишалася зовсім нічого. – От понесло мене сюди! – сварилася на себе жінка. – Сиділи б зараз спокійно у тітки Віри, святкували. І у теплі. А … Читати далі

Ганна з важкими пакетами у руках поверталася додому. Підходячи ближче до свого будинку, жінка помітила, що біля її воріт стоїть якась машина. – Невже до мене? І хто це? – з цікавістю подумала вона. Ганна підійшла ще ближче, придивилася до машини, вона здалася їй дуже знайомою. – Та ні цього не може бути! – сказала сама до себе Ганна. Раптом двері автомобіля відкрилися, і з нього вийшов якийсь чоловік. – Вам допомогти?! – вигукнув він. Ганна глянула на нього і не повірила своїм очам

Автор

Від Ганни пішов чоловік. Просто, одного дня, прийшов додому і повідомив, що покохав іншу і йде до неї. Ганна не влаштовувала сварок, і навіть не плакала. Всі свої почуття вона зберігала глибоко в собі, чим дуже дратувала тоді ще законного чоловіка, але інакше вона просто не могла. Такий у неї був характер. Не плакала вона … Читати далі

Катя з сім’єю заїхали в гості до бабусі. Поки діти та чоловік знімали верхній одяг в коридорі, Катя підійшла до старенької жінки. – Тримай, бабусю! – Катя простягла пакет. – Це тобі! – Що це? – здивувалася бабуся Олена. – Сюрприз, подивись. Я думаю тобі сподобається, – усміхнулася Катя. Бабуся Олена розкрила пакет, заглянула всередину, і в розпачі опустилася на стілець. – Тобі що не сподобалося? – запитала внучка. – Катю, я ж тебе просила! Я ж тебе так просила…, – сумно повторювала бабуся. Катя здивовано дивилася на бабусю, не розуміючи, як їй реагувати на таке

Автор

– Катю, я тут бязь знайшла у шафі, зший мені дві наволочки, будь ласка, – дзвонила бабуся Олена. – Ой, бабусю, давай я тобі їх куплю. Вони зараз недорогі, – сказала у відповідь Катя. – Та не купиш ти такі. Подушки у мене 60 на 60, – пояснила бабуся. Катя зайшла в інтернет-магазини. Наволочок 60 … Читати далі

У Віри не стало її тітки Марини. Тітка жила далеко в маленькому селі. Віра вирішила зʼїздити туди… Насамперед вона зайшла до сусідки Ольги. – Я за Маринкою три роки доглядала, слаба вона була дуже, – казала сусідка. – А вам не повідомляла, не хотіла з місця піднімати. – Мені дуже шкода, але в мене синочок заслаб, – відповіла Віра. – Не могли ми з ним мандрувати… – Ось, Марина просила тобі віддати, якщо приїдеш, – Ольга простягла їй ключі від хати тітки і якийсь пакуночок. Віра розгорнула білу ганчірочку і так і застигла від побаченого

Автор

Віра жила з мамою, батька не пам’ятала й не знала. Мама не розповідала їй про нього зовсім. Просто мовчала. І Віра з роками втратила до цього невідомого «батька» будь–який інтерес. Нема його та й нема. Нехай це залишається маминою таємницею. Але сама вона не хотіла собі такої долі. Завжди мріяла про сильне плече і про … Читати далі

Ірина вийшла з вагона поїзда і озирнулась на всі боки. Її чоловіка Олега ніде не було. Ніхто її не зустрічав… – Ну не перетрудився б, – подумала вона. – Міг би й приїхати на вокзал! Ірина дістала з сумочки телефон і набрала чоловіка. Але Олег чомусь не відповідав… Ірина зітхнула, взяла свою валізу і поїхала додому. Вона відкрила двері своїм ключем і застигла від здивування. В коридорі на поличці не було чоловічого взуття! Ірина здивовано зайшла в кімнату і раптом побачила на столику записку. Вона прочитала її і аж присіла від несподіванки

Автор

Ірина вийшла з вагона і, про всяк випадок, подивилася на всі боки. Ні, її чоловіка ніде не було, її ніхто не зустрічав… – Ну не перетрудився б, – подумала вона. – Міг би й приїхати на вокзал! Ірина дістала з сумочки телефон і ще раз спробувала зателефонувати до чоловіка. Але він чомусь не відповідав… Ірина … Читати далі

Сашко приїхав до батьків в гості. Він взяв у матері велику торбу і зібрався йти на базар купити продуктів. – Ще ковбаски купи домашньої! – гукнула йому вслід мати. – Там свіженька на ринку зажди! – Добре, мамо! – сказав він і вийшов на вулицю… Сашко уже майже все купив і вже збирався йти додому, як раптом його увагу привернула якась жінка. Він придивився до неї і так і застиг з торбою в руках. – Цього не може бути, – тільки й пробурмотів він

Автор

Ліда була красунею. Але належала до того типу жінок, чарівність яких змушувала не думати про красу. З ними просто хотілося бути поруч. Такою була Ліда. М’яке, гладке русяве волосся, зібране в пучок, приємні манери, спокійний лагідний голос. Блакитні очі дивилися на співрозмовника уважно і навіть ніжно. Дівчина вміла слухати і підтримати, і навіть якщо не … Читати далі

Ганна готувала обід, коли задзвенів телефон. – Здрастуйте, це Ганна Ігорівна? – почула вона незнайомий голос. – Так, – здивовано відповіла Ганна. – А в чому справа? – Ваш чоловік у лікарні. Приїжджайте… Ганна одяглася, взяла сумку і помчала на вулицю. Ганна була готова до всього, і навіть до того, що більше не побачить коханого… Але до того, що сталося далі, вона точно не була готова! – Ви хто?! – здивовано запитав її лікар. – Дружина… – розгубилася Ганна. – А вона хто? – лікар кивнув на молоду дівчину в рожевій кофтинці. Ганна глянула на дівчину й застигла від несподіваної здогадки

Автор

Ганна готувала обід, коли пролунав дзвінок телефону. Номер був незнайомий. Ганна витерла руки рушником і взяла слухавку. – Здрастуйте, це Ганна Ігорівна? – почула вона незнайомий голос. – Так, – здивовано відповіла Ганна. – А в чому справа? – Ким ви доводитеся Шевчуку Сергію Володимировичу? – Я його дружина… – Ваш чоловік їхав на машині … Читати далі

Рита пішла викинути сміття. Раптом до контейнерів під’їхала вантажівка. З кабіни вийшло двоє хлопців. Вони витягли старе крісло, сіли в машину й поїхали. Рита оглянула крісло. – Яке гарне, тільки підремонтувати треба, – подумала вона. – Візьму я його. Рита затягла крісло в квартиру. – Ти навіщо це притягла?! – здивовано запитав її чоловік Сергій. – Подивися, яке гарне! Зараз підремонтуємо, і сидітимеш телевізор дивитимешся. – Ну давай спробуємо, – погодився Сергій і потягнув крісло в кімнату. Чоловік став знімати стару оббивку. – Рито, дивись! – раптом вигукнув він. Рита глянула на крісло й очам своїм не повірила

Автор

– Сергію, ти як? – торкнулася Рита чоловіка за плече. – Наче краще. – Вставай, я сніданок приготувала! – Зараз. Сергій підвівся, вмився і сів за стіл. – Що, Рито, схоже пенсію до Нового року не дадуть, – тяжко зітхнув він. – Онукам подарунки й не купимо. – Залишилось у мене три тисячі, то треба … Читати далі