Володимир ішов по сільській дорозі. Дощ лив, як з відра. Бруд під ногами був слизьким і заважав іти. Але Володимир вперто рухався до мети! Сьогодні він має бути тут. Біля своєї Ганнусі… Нарешті, чоловік дійшов до цвинтаря. – От і вербичка Ганни, – подумав чоловік. Володимир підійшов до памʼятника і став навколішки. Скільки б він так простояв, невідомо. Але раптом чоловік почув чиїсь кроки. Володимир обернувся і застиг від несподіванки

День був сирим та похмурим. Володимир Сергійович, щулячись від холоду, стояв на зупинці. Автобус затримувався. Роздратований довгим очікуванням, він строго зиркнув на дівчину, що стояла неподалік. Та нічого не помічаючи, продовжувала, безтурботно сміючись, балакати по телефону. Це остаточно роздратувало його. -Можна тихіше? – майже вигукнув він. -Вибачте, – розгублено сказала дівчина. – Гаразд, мамо, я … Читати далі

Діана з чоловіком приїхали до батьків у гості. Павло вийшов з машини, відкрив багажник і почав діставати сумки з гостинцями і подарунками. Раптом Діана помітила когось вдалині. Вона придивилась і не повірила своїм очам! По вулиці йшла Олена під ручку з якимось незнайомим мужиком. Вона весело сміялася, і здалеку помахала Діані на знак вітання. – Як таке може бути? А де ж її Вадим?! – сплеснула руками Діана. Та згодом відкрилася сумна правда

Діана переїхала від батьків у новий будинок, коли вона перейшла на третій курс університету. Будинок був дуже гарним, в котеджному селищі, в зеленій зоні зі ставком. Батько постарався. Він дуже любив дружину й дочку, і для Діани був просто ідеалом чоловіка. Хлопчики-студенти цікавили її мало. Та й на Діану вони великої уваги не звертали. Занадто … Читати далі

Віктор повернувся додому з роботи, зайшов на кухню. Ірина якраз варила гарбузову кашу дітям. – Де у нас швабра? – навіть не привітавшись запитав чоловік. – Яка ще швабра? – здивувалася Іра. – Звичайна, якою миють підлогу, – єхидно сказав Віктор. – Хочу прибрати, бо дивитися не можу, як ти запустила будинок. – Але Вітя, я ж.., – спробувала щось сказати дружина, але Віктор розвернувся і пішов. Ірина здивовано дивилася йому в слід, не розуміючи, що найшло на її чоловіка. Але невдовзі все з’ясувалося

Ірина нарізала цибулю і плакала від безсилля, та й від цибулі теж.  – Ну, чому знову все не так? Прикро до сліз, а Вітя поводиться, як ні в чому не бувало! Начебто так і має бути. Може правильно мама казала – не догоджай чоловіку надмірно! Кохання коханням, але балувати нікого не можна. Це псує людину. … Читати далі

Оксана пекла торт собі на День народження, коли до неї зайшла подруга Віра. – О, ти вже готуєшся? – усміхнулася Віра, побачивши коржі. – Так, вирішила Наполеон спекти. Віктор його дуже любить, – відповіла Оксана, наливаючи чай. – Доречі, про Віктора. Не знаю навіть, як тобі сказати, – зам’ялася Віра і зупинилася. – Та кажи вже? Щось сталося? – поквапила подругу Оксана. – Віктор твій, знайшов іншу! – раптом видала Віра. Оксана застигала, вона не могла повірити у почуте

Озираючись назад з висоти свого віку та досвіду прожитих років, Оксана впевнена, що перше кохання часто йде у минуле, і рідко, коли воно може знову повернутися. Не треба тягтися до минулого, не варто, тому що, хоч би яким воно було – щастям або не дуже, минуле у віці здасться іншим, не як у юності. Перше … Читати далі

Ліля запекла соковиту курочку, приготувала вишуканий десерт, накрила святковий стіл. Сьогодні вона вирішила влаштувати романтичний вечір своєму чоловіку. Іван пообіцяв прийти з роботи раніше. – Тепер все готово! – сказала сама до себе жінка, поправивши зачіску. Раптом в коридорі почувся звук дверей і якийсь незрозумілий сміх. – А це ще що таке? – подумала Ліля і пішла подивитися. Жінка вийшла в коридор і застигла на місці. -Ів ане! Що це все означає? – вигукнула Ліля, побачивши свого чоловіка в обіймах з своєю подругою

-Доню! Я така рада за вас! Давай там бережи себе! – радісно торохтіла Ліля в трубку. Після п’яти років сімейного життя дочка нарешті вирішила порадувати її онуком чи онукою. -Звичайно, мамо! Обов’язково! – сміялась у слухавку Валерія. – Чесно кажучи, ми не планували, але вже раз так вийшло – буду берегти себе і готуватися стати … Читати далі

Віктор прокинувся рано. Сьогодні одружується його єдиний син. Він одягнув найкращий костюм, і в призначений час приїхав до ЗАГСу. – Тату, привіт! Як добре, що ти зміг приїхати, – усміхнувся Олег. – Хоч познайомишся з моєю майбутньою дружиною. Олег гукнув до дівчини в білій сукні і за хвилину вона підійшла до них. – Тату, це Олена. Моя майбутня дружина! – представив батьку син дівчину. Віктор застиг. – Не хвилюйся. Я не розповім нашої таємниці, – прошепотів Віктор нареченій на вухо, коли син відійшов від них

Віктор не вірив своїм очам. Дівчина за сусіднім столиком була як крапля води схожа на Настю. Ті ж довгі, злегка кучеряві каштанові локони, величезні очі, що змінюють свій колір від темно-зеленого до світло-сірого при різному освітленні і точена фігурка. Але Насті зараз має бути, як і Віктору, під шістдесят. Звичайно, Віктор зустрічав жінок, які виглядали … Читати далі

Віктор вийшов на подвір’я. Через паркан він помітив, як сусідка поралася на городі. – Бог в поміч, – махнув рукою Віктор. – О, Вітя. Як ти? – усміхнулася Людмила. – Нічого, тримаюся, – відповів чоловік. – Тримайся. А я ось все. Будинок продала, капусту залишилося прибрати, – раптом сказала жінка. Віктору хотілося ще постояти, поговорити, але Людмила сказала: – Ну добре, час мені вже. Віктор засмутився. А наступного дня біля будинку Людмили зупинилася машина, приїхали нові сусіди. Віктор ще не знав, як від цього зміниться його життя

Перші холодні уламки посипалися з неба вже в середині вересня. Дачні ділянки пожвавішали і, здавалося, знову почали жити своїм звичайним літнім життям: хтось збирав урожай, на інших згрібали листя, десь закривали віконниці, і в чистому, холодному повітрі розносився стукіт, упереміш зі скрипом – усі готувалися до зими поспішала доробити всю роботу. Віктор Васильович вийшов на … Читати далі

Михайло повернувся додому. Зайшов на кухню. Батько готував свої фірмові чанахи. – Мами ще нема? – запитав Михайло у батька. – Ще нема, – відповів чоловік. Раптом, батько помітив, що син дивно виглядає. – Що сталося? – запитав він. Михайло зам’явся, а потім зібрався і наважвився все розповісти. – Тату, ти повинен дізнатися дещо про маму… Я сьогодні все бачив, – раптом сказав Михайло. Батько несподівано змінився на обличчі, і приготувався до найгіршого

Скільки пам’ятав себе Михайло, його батьки постійно сварилися. При цьому він явно розумів, що справа була не в його батькові. Його батько був добрим, дбайливим, добрим і дуже любив Михайла і його маму. Проблема була в мамі Михайла. Вона завжди була незадоволена і завжди вигадувала найменші приводи, щоб насваритися. При цьому вона зазвичай сварилася на … Читати далі

Ніна поствавила воду на вареники, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв син з сумкою в руках. – Що сталося, Сергію? – вигукнула мама. – Все! З Оленою розлучаюся! – рішуче промовив він. – Чому? – захвилювалася Ніна. Сергій не відповів, і мовчки пішов на кухню. Коли син заснув, Ніна зібралася і поїхала до невістки. – Може хоч ти поясниш, що у вас сталося? – сказала свекруха, коли Олена відкрила двері. – Заходьте, залюбки поясню, – відповіла невістка. Ніна зайшла в квартиру і приготувалася слухати

Мама та тато були здивовані. Їхній єдиний і улюблений Сергійко вирішив одружитися. І це добре, але наречена, яку він привів додому, зовсім не відповідала очікуванням. Судіть самі. Хлопець видний, закінчив на добре інститут, навчається в аспірантурі. Майбутній світило науки. Батьки купили йому квартиру в центрі міста та гарну машину. А наречена? Звичайна продавщиця. Та ще … Читати далі

Віра неквапливо припаркувала машину, глянула на годинник, і побачила, що їй ще хвилин двадцять чекати на доньку з музичної школи. Жінка дивилася через вікно машини, на двері, з яких повинна вийти Оленка. Увагу Віри привернули двоє, молода жінка та старший чоловік. Вони поводилися так, неначе ховалися від когось. – Мабуть коханці, – подумала Віра. – Чоловік одружений, а вона незаміжня. Віра придивилася до них, і раптом в цьому чоловіку жінка впізнала свого Михайла

Віра неквапливо припаркувала машину, глянула на годинник, і побачила, що їй ще хвилин двадцять чекати на доньку Оленку з музичної школи. З дверей школу виходили діти, і радісні розходилися в різні боки, помахавши на прощання один одному рукою. Увагу Віри привернули двоє, молода жінка та чоловік. Зовні він здавався старшим, причому пристойно. Вони завернули за … Читати далі