Чотири дні відпустки чоловік ходив до спортзалу: я випадково побачила, куди він ходив насправді Я розклала на ліжку три купальники й ніяк не могла вирішити. Світлий набрид, синій ще не просох після вчорашнього басейну, зелений чомусь тиснув у боці. За вікном шуміло море, кондиціонер гудів, Віктор допивав чай і поглядав на годинник. – Ти надовго? … Читати далі
У приймальні нотаріуса пахло старим гербовим папером, дешевим розчинним чаєм і тим специфічним, липким холодком, який зазвичай виникає в місцях, де ділять майно небіжчиків. Кондиціонер над вхідними дверима монотонно деренчав, ганяючи по колу сухе, виснажене київське повітря. Я сидів на дерматиновому дивані, упершись ліктями в коліна, і дивився на свої черевики. Носки були вкриті тонким … Читати далі
Сестра попросила відвезти її сім’ю на поїзд о четвертій ранку: а потім я почув прохання, після якого сказав: ні Я навіть не відразу второпав, що будильник дзеленчить. Телефон вібрував на тумбочці, стрибав по деревині, як жук, а я лежав і дивився в стелю, намагаючись зрозуміти – сьогодні вихідний чи ні. Потім дійшло: четверта ранку, вівторок, … Читати далі
— Мій справжній тато повертається, у суботу приїде на обід, — сказала Мар’яна і так дзвінко поставила чашку, що блюдце під нею жалібно брязнуло. За столом якраз допивали чай із суничним варенням. Малий Олесь перестав гойдати ногою, випустив із пальців ложку і здивовано закліпав. — Як це — справжній? У нас же дідусь Степан є. … Читати далі
— Ви подарували сестрі одну квартиру, яку вона прогайнувала, а тепер переписуєте ще одну? — Ми вирішили оформити квартиру на Свєту. Так буде правильно, — спокійно сказав батько. Марина завмерла з чашкою в руках. Чай був ще гарячим, але вона цього вже не відчувала. — Ту саму квартиру, у якій ви живете? — Так. Усе … Читати далі
— Ти сама подумай, двоє дітей одразу — це аж ніяк не подарунок долі, це ж яка відповідальність! Саме це запитання чоловік кинув мені в обличчя просто посеред тісного лікарняного коридору, де ще хвилину тому я плакала від неймовірного, безмежного щастя. Ми прожили разом майже сім років. Сім довгих, виснажливих років, які перетворилися на суцільний … Читати далі
— Я ж просто хотіла, щоб він вечір без світла нормально вечеряв! Скинула ті п’ятсот гривень, а він мені у відповідь: “Ти руйнуєш мою авторитетність як господаря!” І після цього просто зник… Осінь у місті завжди настає раптово. Щодоби вечори ставали дедалі прохолодними, а темніло за вікном раніше. Для двадцятичотирирічної Насті цей місяць видався насиченим … Читати далі
— Та ми ж просто хотіли дізнатися, звідки виростає веселка! Там, за тими пагорбами, точно мав бути її початок, прямо із землі! іто тисяча дев’ятсот дев’яносто дев’ятого року в селі Зелений Гай видалося надзвичайно спекотним. Дні тягнулися повільно, наче густий липовий мед, а дітлахи з вулиці Сонячної вже не знали, чим себе зайняти. Вони перепробували … Читати далі
— Валеро, можеш, будь ласка, дівчину подивитися? Вона шукає трихолога, щось там волосся випадає. Я й відповідаю: “Консультація коштує стільки-то, є такі дати”. А вона у відповідь: “Та ні, там просто подивитися… Які гроші?!” Середа для Валерія завжди була найбільш насиченим днем у тижні. Як досвідчений лікар-трихолог, він звикав до щільного графіка: дерматоскопія, аналіз трихограм, … Читати далі
— Мамо, я вже втретє тебе питаю: ти точно все обдумала? Не на емоціях, не за одну ніч, а справді обдумала? — Олег ходив кухнею від вікна до дверей, стискаючи телефон у руці. — Ти хочеш продати свою трикімнатну квартиру, купити маленьку однокімнатну, а різницю віддати нам із Наталею? Та ми якось самі впораємося. Так, … Читати далі