Uncategorized

Лариса прибирала в квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояв, колишній чоловік Віктор. – І що тобі треба? – запитала Лариса. – Ось, прийшов привітати тебе зі святами, – посміхнувся Віктор, дістаючи з-за спини торт. – Не розумію, навіщо, – знизала плечима жінка. – У нас немає нічого спільного. – У нас спільна дитина, не забувай, – пояснив чоловік. Лариса насторожилася, колишній чоловік поводив себе дивно. То два роки зустрічей не шукав, радів, що розлучився. А тепер стоїть ошатно одягнений в гості напрошується. І раптом до Лариси дійшло, яка була справжня причина візиту колишнього чоловіка

Автор

Побачивши 1 січня на своєму порозі колишнього чоловіка, Лариса скривилася. Два роки тому вони розлучилися, Вітя пішов до іншої жінки, і з того часу вони не спілкувалися. – І що тобі треба? – Запитала Лариса. Прозвучало непривітно, як вона хотіла. – Ось, прийшов привітати тебе зі святом, – посміхнувся Віктор, дістаючи з-за спини торт та … Читати далі

Марія зайшла до сусідки і побачила, що Іванівни не стало. Приїхав брат та сестра Іванівни, провели в останню путь та зібралися додому. Перед цим до Марії зайшли, попросили могилку відвідувати. Сусідка погодилася. Через рік Марія вирішила замовити пам’ятник. – А де ж фото взяти? Потрібно в хаті пошукати, – подумала жінка. Фото ніде не було, тільки один портрет на стіні. – Згодиться! – вирішила Марія і зняла його з стіни. Раптом жінка не втримала його в руках і рамка разом із склом розлетілася по підлозі. Сусідка акуратно підняла фото і застигла від побаченого

Автор

Іванівна жила одна вже понад двадцять років. Чоловіка давно не стало. Слідом вона поховала і дочку. Донька серйозно занедужала, і швидко пішла. Іванівна її не покинула, до останнього була поряд. Потім не стало і сина, повертався на машині з роботи і сталася біда. Все сталося за два роки. Іванівна після сина злягла, швидка забрала. Тяжко … Читати далі

Олексій прокинувся рано і пішов на кухню. Бабуся Віра готувала сніданок, а батько сумно дивився у вікно. – О! Ти прокинувся. Сідай снідати, – бабуся Віра поставила тарілку з омлетом на стіл. – А тато, що не їстиме? – запитав Олексій. Іван зітхнув, підійшов до сина, присів навпочіпки, взяв його за плечі. – Ти вже великий, треба тобі дещо дізнатися…, – раптом почав батько, але бабуся його зупинила. – Іване, ну навіщо ти?! – вигукнула бабуся Віра. Олексій здивовано дивився то на бабусю то на батька, не розуміючи, що відбувається

Автор

Зранку в будинку було тихо, всі говорили пошепки, Олексій зрозумів, що приїхали обидві бабусі. Батько ходив похмурий, ховав очі, часто підходив до телефону. Ось вже два тижні, як дружина Олена була в палаті з новонародженою Марійкою. Коли Олексію виповнилося три роки, батьки часто говорили про доньку. П’ять років не виходило народити другу дитину. А потім … Читати далі

Андрій повернувся із заробітків з-за кордону на день раніше. Свою Наталю він не попереджав. Хотів коханій зробити сюрприз. Андрій заскочив у магазин по квіти, і з сумками повними гостинці, одразу ж побіг до своєї Наталочки. Він постукав у двері ховаючи букет квітів за спиною. Наталя відкрила двері й застигла від несподіванки… Мовчить і тільки очима кліпає. Андрій глянув за її спину в квартиру й оторопів від побаченого

Автор

– Андрійку, а ти чого не одружишся ніяк? – запитав, весело насвистуючи і застібаючи дорожню сумку, Микола. – Ось я думаєш, чому сьогодні такий радісний? Додому їдемо, додому! Вдома Маринка на мене чекає, вже, напевно, і оселедець під шубою готує. Ох, слинки аж потекли, – Микола мрійливо задумався. – А хлопці у мене які! Я … Читати далі

Олена вдягнула тепле пальто, взула зимові черевички і вони з чоловіком Віктором вийшли з підʼїзду. Раптом Віктор зупинився і здивовано подивився кудись у бік лавки. – Дивись, що це там таке?! – здивовано гукнув він Олені. – Хтось речі на лавці забув, чи шо?! Віктор підійшов до лавки. Він хотів струсити сніг з пакета, який стояв на лавці. Чоловік глянув на «пакет» і оторопів від несподіванки

Автор

– Оленко, ходімо гуляти, тобі що лікар сказав, ти не забула? – Та ну тебе, досить з мене, не хочу гуляти, ноги в мене слабі, – Оленка винувато посміхнулася. Майже всю вагітність вона на збереженні лежала. Три тижні у клініці – тиждень удома. І так майже сім місяців. А до того довго в них нічого … Читати далі

Таня помила посуд після вечері, і зручно вмостившись на кухні, вирішила обдзвонити рідних та друзів, щоб запросити до себе на ювілей. – Коханий, мій телефон знову сів, дай мені свій, я друзів обдзвоню, запрошу на ювілей, – гукнула вона до чоловіка. – Він, здається, на столі лежить, візьми сама, я зайнятий, – відповів Андрій. Таня встала, взяла телефон чоловіка. Раптом в цей момент надійшло якесь нове повідомлення, Таня спочатку не звернула на нього ніякої уваги, але повідомлення стали сипатися одне за одним. Жінка відкрила одне з них, прочитала і застигла від прочитаного

Автор

Таня була впевнена, що її Андрій ніколи їй не зрадить, адже на шляху до сімейного щастя їм довелося через стільки всього пройти разом. А як він залицявся до неї… Таке можливе лише у французьких романах чи кіно. А весілля було в них просто казкове, Таня була схожа на принцесу, і Андрій приїхав за нею не … Читати далі

Юрій повернувся додому з роботи. – Кохана, я вже вдома. Що на вечерю? – вигукнув він з коридору. Але відповіді не було. Чоловік скинув куртку, роззувся і пройшовся по квартирі. Дружини ніде не було. – Дивно? Ірина вже давно мала б повернутися, – подумав він і набрав номер дружини. Телефон Ірини не відповідав. – Та що ж це таке? – вигукнув Юрій, і вже почав хвилюватися, коли на його телефон надійшов виклик з незнайомого номеру. Він підняв слухавку, хвилину порозмовляв з кимось і застиг від почутого

Автор

– Як у Ірини все так спритно виходить – сама придумає і сама все зробить. Не дружина, а золото, – роздумував Юрій. До ювілею залишався тиждень. Вони вирішили відзначити урочистість на дачі. Запросили сина із родиною та близьких друзів. За кілька днів син зателефонував. – Ми вирішили вам подарунок зробити. Ліжко гарне замовили, – повідомив … Читати далі

Ірина сиділа на лавці біля пам’ятників свекра та свекрухи, сльози котилися з її очей. – Тетяно Андріївно, ви пробачте мене, не розумну молоду, пробачте! – вигукувала Ірина, проводячи рукою по холодному, шорсткому пам’ятнику. – Як же я жалію зараз, що так вийшло. Не хотіла я цього. – Іра! Ти що тут робиш? – раптом почула Ірина голос у себе за спиною. Вона навіть здригнулася і різко обернулася. Біля огорожі стояв якийсь силует. Ірина придивилася до нього і застигла від несподіванки

Автор

Ірина сиділа на лавці, яка стояла всередині скромної огорожі. Вона не була тут вже багато років, навіть насилу знайшла цю ділянку. З фотографії на пам’ятнику на Ірину дивилися її свекор та свекруха. Ірина ретельно протерла вологою ганчірочкою фотографії, пам’ятник та… розплакалася. Вона й сама не думала, що взагалі колись прийде сюди, але сьогоднішня сварка з … Читати далі

Ольга сиділа в машині і плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила свекруха. – Оля, дитинко, ти де зараз? – запитала Світлана Іванівна. – На стоянці біля торгового центру, – крізь сльози сказала Оля. – Щось сталося? Чому ти плачеш? – захвилювалася свекруха. – Нічого не сталося. Все добре, – тихо відповіла вона. – Оля, я повинна тобі зізнатися в дечому, – раптом почала Світлана Іванівна, але невістка зупинила її. – То ви все знали?! – вигукнула Ольга нічого не розуміючи

Автор

Те, що чоловік має другу сім’ю, Оля дізналася прямо перед пологами. Точніше як дізналася, так пологи і почалися, хоча кілька тижнів точно в запасі були. Якби не розпродаж товарів для новонароджених зі знижкою в 70%… Ольга не поїхала б в ТЦ за вигідними покупками. Ось тільки не одна вона повелася на пропозицію. Магазинчик був сповнений … Читати далі

Ніна пекла пироги, як раптом помітила, що до її будинку під’їхала якась вантажівка завантажена тюками соломи. Жінка витерла руки об фартух, вийшла на подвір’я і застигла на місці. Біля сараю було акуратно складено п’ять тюків соломи. – Це ще що таке? – вигукнула сама до себе Ніна і побігла до вантажівки. – Ви мабуть помилилися? Це не моя солома! – гукнула вона. Раптом двері машини відкрилися, і з пасажирського місця вийшов якийсь чоловік. Ніна глянула на нього і все одразу зрозуміла

Автор

Літо стояло спекотне, з рідкими дощами та грозами, після яких над всім небом над селом здіймалася товста подвійна веселка. Ніна немов народилася наново, незважаючи на те, що вийшла на пенсію. Вона купила невеликий будиночок у першому ж селі від свого провінційного містечка та налагоджувала у ньому своє нове життя. – І навіщо тобі будинок у … Читати далі