Uncategorized

Маленька донечка пoкійної не відходила від дoмoвини, постійно тихенько плакала. «Тихенько, моя мама спить, бо її болить голівка, — просила хористів, котрі співали панaхиду, прикладаючи маленький пальчик до вуст. — Як мама встане — будемо співати «Коровай». Дитина думала, що в неньки день народження, адже кругом багато квітів і горять свічки,та нaжаль це було стpашне … Читати далі

Ця історія про те, що не можна когось даремно осуджувати. Бо Всесвіт немов ловить усі твої огидні слова й потім викроює таку ж саму складну ситуацію для тебе, щоб ти добре зрозумів і відчув її на собі. Мовляв, візьми і спробуй! Тоді побачимо, як поводитимешся… Свого часу Ірина дуже гнівалася на матір за те, що … Читати далі

Усі в селі жаліли Потапа, який ще малим поселився у своєї тітки Марти – рідної сестри його пoкiйної матері. Батька свого він не знав, а Марта про нього ніколи не згадувала. Потап був невеликий на зріст, худенький, з терновими великими очима і чорним кучерявим волоссям. У школу ходив якийсь тиждень, допоки директор порекомендував тітці віддати … Читати далі

Йду додому. На під’їзді оголошення: «Дорогі сусіди! Сьогодні близько 8:30 біля вхідних дверей були загублені 150 гривень … Ці 4 історії повертають віру в людей. Джерело Всі ми непостійні: іноді буваємо нервовими і дратівливими, іноді строгими і замкнутими, а іноді дуже добрими, людяними і чуйними. Ці історії розповідають як раз про ті випадки, коли люди проявляють … Читати далі

Є у мене одна знайома, зараз живе в столиці. Нещодавно сюди переїхала, заміж вийшла. Живе добре, забезпечено. Чоловік у неї заробляє пристойно. Будинок у них свій, машина. Ну як будинок, я б навіть сказала палац, а не будинок. Так ось, після того, як Юля переїхала в Київ, перший час вона підтримувала тісні стосунки зі своєю … Читати далі

Галина, заломивши спрацьовані руки, дивилась у вікно, як піднімається сонечко й ніжно всміхається до неї. раптом думки жбурнули її в кінець 90-х років минулого сторіччя. Тоді сонечко так само ясно освічувало їй дорогу, коли покидала Львів. Коли поїзд мчав Галину в чужий край. Жила з донечкою, рано oвдoвiвши. Важко було в ті часи не тільки … Читати далі

Нехай вибачать мене мої найрідніші люди, хороші знайомі та близькі друзі, що виношу свій власний біль на широкий загал, але так далі жити я вже не можу. Почуваюся в ситуації, яка зараз назріла, дуже некомфортно та сумно, пише zakarpatpost.net. Ми з мамою стали для брата з сестрою ворогами. Отже, почну спочатку. Живемо ми на Тячівщині. Мама … Читати далі

Ми з дружиною жили тоді ще у  невеликому шахтарському містечку. Жили ми дуже дружно. Було тоді у нас троє дітей, троє гарненьких синів: п’ять з половиною років, три з половиною роки і півтора роки. Я працював на шахті, Юля, дружина, була в декретній відпустці і сиділа з дітьми вдома. Все у нас було прекрасно. Але … Читати далі

Почну з самого кінця. Мені – тридцять три роки, я заміжня за дуже хорошим, але економічно безперспективним чоловіком, ми як би любимо один одного, у нас двоє дітей, велика квартира, дача, хороша машина і маленький бізнес, в якому я директор, а чоловік – забезпечує вирішення транспортних проблем. У мене дві вищі освіти, я вважаю себе … Читати далі

У такому маринаді скумбрія не поступається за смаком червоній рибі! Складові: Приготування: 1. Скумбрію почистити, порізати на шматочки. 2. Воду закип’ятити, додати сіль, цукор, гвоздику, перець горошком і мелений, коріандр, олія соняшникова. Кип’ятити 1 хвилину на повільному вогні. 3. В кінці влити оцет. Остудити. 4. Цибулю порізати півкільцями. 5. Рибу скласти в миску упереміш з … Читати далі