Uncategorized

– Ти моя незабудка, – шепотів Остап Тані на прощання. А потім поїхав… Спочатку листи приходили чи не щодня, а потім все рідше і рідше, поки і зовсім припинилися… Таня вивчилася, вийшла заміж, з’явилися діти… Та вона все згадувала свого Остапа.. А якось Таня прийшла на їхню галявину і раптом побачила старого сивого дідуся

Автор

У Тані не було нікого, тільки одна бабуся. Вірніше батьки були, як же без них, але коли дівчинці було два роки їх нестало. Таня і не пам’ятала їх зовсім, знала тільки по фотографіях, та з розповідей бабусі Каті. -Тато у тебе красенем був. Він, коли в наше село приїхав, так всі дівки за ним бігали. … Читати далі

Катерина копалася в городі, коли почула голос дочки. – Мамо! ти де? Вона насилу розігнула спину. – Тут я, в городі. Ой, і Саша приїхав! – Вона радісно розкрила обійми онукові. Катерина думала, що неспроста дочка приїхала. Серце підказувало, що щось трапилося. – Мама, мені потрібно з тобою поговорити. – обережно почала Марія.

Автор

Катерина копалася в городі, коли почула голос дочки. – Мамо! ти де? Вона насилу розігнула спину. Тримаючи руку на попереку, пішла до воріт. – Тут я, в городі. Ой, і Саша приїхав! – Вона радісно розкрила обійми онукові, який біг їй на зустріч – А Вадим, працює? – Так, мама, все як завжди. Підемо в … Читати далі

Сьогодні повернулася з відпустки Юля, сусідка і приятелька Ірини. – Привіт. Ти вдома? – Так вдома. – Я забіжу до тебе, зі мною таке сталося, таке, ти не повіриш, до сих пір як згадаю, волосся дибки стає. – Іди вже, я чайник поставлю, поки ти спустишся. Ірина відкинула ланцюжок на дверях і пішла ставити чайник. Юля вихором увірвалася до неї на кухню і повторилася: – Ірка, це було щось, навіть зараз мені страшно і ніяково.

Автор

Сьогодні вранці повернулася з відпустки Юля, сусідка і приятелька Ірини, яка жила поверхом вище і вже ввечері зателефонувала їй. – Привіт. Ти вдома? – Так вдома. – Я забіжу до тебе, зі мною таке сталося, таке, ти не повіриш, до сих пір як згадаю, волосся дибки стає. – Іди вже, я чайник поставлю, поки ти … Читати далі

Катя зайшла в порожню темну квартиру. – Сашко! – покликала вона чоловіка, але ніхто не відгукнувся. – Дивно, вони ж домовлялися з’їздити в магазин. Сашко не відповідав на дзвінки. Катя пішла сама… – Так! – почувся раптово чийсь голос з кімнати, як тільки вона відкрила двері. Катя так і присіла на пуфик біля дверей

Автор

Катя зайшла в порожню темну квартиру. -Сашко! – покликала вона чоловіка, але ніхто не відгукнувся. – Дивно, він вже повинен бути вдома, адже вони домовлялися, що потрібно з’їздити в магазин закупитися. Сашко не відповідав на дзвінки. Їй нічого не залишалося, як піти одній. Як би вона не старалася, пакети вийшли важкі, вдома ж усе закінчилося. … Читати далі

Степан чекав на лавці біля під’їзду свою кохану Марічку. Марічка, як і зазвичай, запізнювалася… Раптом двері під’їзду відчинилися і він побачив Настю – Марічкину подругу. – Стьопа, ти? Марічка сьогодні буде пізніше. Не зайдеш? У мене й пиріг майже готовий. – А як… Як ти мене побачила?.. Степан ще не знав, що зараз його життя повністю зміниться

Автор

Марічка і Настя подругами не були, але по-сусідськи іноді зустрічалися, зупинялися поговорити на сходовому майданчику, прибирали в коридорі до свят, прикрашали сходи свого поверху на Новий рік. Молодь! Ровесниці та були вони абсолютно різними: Марічка – тонка блондинка, легка, немов вітерець, вчилася в університеті культури, а Настя невисока дівчина з пишними формами, брюнетка з карими … Читати далі

Марія Сергіївна була молодою вчителькою. Їй дісталось керівництво над 5 “Б” класом. Клас непоганий, спокійний з хорошою успішністю. Але був у ньому один хлопчик, Василь – Васька, як всі його називали. Якось перед Новим роком хлопчик прийшов до Марії Сергіївни. – Вася, що ж ти стоїш, заходь. Але Вася не поспішав заходити, він топтався на місці, потім нерішуче дістав з кишені розпочатий флакончик парфумів.

Автор

Марія Сергіївна була молодою вчителькою, дуже молодою. Вона всього рік відпрацювала в школі після інституту, коли їй запропонували взяти класне керівництво над 5 “Б” класом. 5 “Б” був в принципі непоганим класом, спокійним з хорошою успішністю. Але був у ньому один хлопчик, який псував загальну картину благополучного класу. Василь – Васька, як всі його називали. … Читати далі

Аж п’ятеро дітей було в Івана з Марією. Сім’я в селі вважалася зразковою та дружною. Ніхто і подумати не міг, що таке може трапитися… Та на них же рівнялися всі! Марія тільки мовчки дивилася, як чоловік збирав свої нехитрі пожитки і ніяково обіймав дітей. Та Іванова матір знала, чим насправді все це закінчиться

Автор

Марія виховувала дітей можна сказати одна. П’ятеро, один за одним народилися, між старшим і другим два роки різниця, а решта рік різниці всього. Правда допомагала трохи свекруха, батьки Марії, та й чоловік, Іван Іванович, теж все в сім’ю. Сім’я вважалася зразковою в селі, як в матеріальному плані, незважаючи на кількість дітей, так і в усьому … Читати далі

Черга в магазині так і гула: – Чули, що Олеся з сусідом своїм любов крутить, так очима і блискає, як Андрія Петровича побачить. У купальнику кажуть, картоплю полола влітку, любов говорять. – Не розказуйте вже тут, не додумуйте! Йому ж під 70, а їй 32 навіщо він Лесьці? Вона в два рази молодша… Та правду знали тільки вони двоє

Автор

Маленький сільський магазинчик навпроти сучасного супермаркету був переповнений. Черга вишикувалася від прилавка до самих дверей. Але це нікого не зупиняло, і новий покупець заходив, підпираючи чергу всередину. -Дівчата! Давайте щільніше, мені скупитися треба, – вимагав від жінок, які стояли попереду, Іван Карпенко. -Куди ти тиснеш, куди притираєшся? Не бачиш, народу купа? Іди он в супермаркет. … Читати далі

– Я б не повірила, якби хтось сказав. Але я сама бачила: це його дружина – Аня наважилася сказати подрузі про свої підозри. – Катю, ти надто наївна. – Вибач, не вірю я, не може Антон обманювати, навіщо йому це. – Катя, а ти паспорт його бачила? – Досить! – Катя перейшла на крик. – От вже від тебе не чекала! Помилилася ти! Чуєш, помилилася!

Автор

– Я б не повірила, якби хтось сказав. Але я сама бачила: це його дружина. І діти до нього побігли, як побачили. – Аня наважилася сказати подрузі про свої підозри. – Катю, ти надто наївна. – Будеш тут наївною, коли тобі за тридцять. І вже вибач, не вірю я, не може Антон обманювати, навіщо йому … Читати далі

Дружина у Іллі була хороша, він це визнавав. Так і говорив: “Хороша ти дружина, Люда!”.Вона працювала, при цьому встигала готувати та прибирати. Говорячи про те, що у нього хороша дружина, Ілля завжди додавав: “Тільки от не фотомодель, на жаль …” Однак, як це часто буває, все змінив випадок.

Автор

Насправді, дружина у Іллі була хороша, він це визнавав. Так і говорив: “Хороша ти дружина, Люда!”. Та й знайомі постійно говорили, як Іллі пощастило з дружиною. І справді. Люда була м’якою безконфліктною людиною, не “виносила мозок”, не кричала, не вимагала. Якщо щось було потрібно, ввічливо просила і, якщо отримувала відмову, робила сама. Вона працювала, при … Читати далі