Категорія Uncategorized

Яна повернулася додому пізно. Вадим вже спав. У коридорі вона запнулася об велику дорожню сумку чоловіка. – Напевно, у відрядження зібрався, – подумала Яна, і лягла спати. Вранці Вадим її розбудив. – Вставай, я хочу повідомити тобі приємну новину, – сказав він їй. Яночка знехотя підвелася. – Люба моя, я все вирішив. Більше тобі не потрібно готувати вечері, прати і прибирати. Це все в минулому, – з підозрілою усмішкою говорив Вадим. Яна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Яна повернулася додому пізно. Засиділися із подружками у ресторані. У коридорі вона запнулася об велику дорожню сумку Вадима. Треба буде влаштувати йому за цю сумку, поставив її посеред коридору, а якби я не втрималася б? – Він, напевно, у відрядження… Продовжити читання →

Ганна повернулася додому з роботи. На кухні її чекав чоловік, Сергій виглядав схвильовано. – Коханий, щось сталося? – одразу запитала Ганна. – Мама дзвонила, – невдоволено промовив він. – Вона мені розповіла, що ти зробила! – Ти про що? – здивувалася Ганна. – Я був кращої думки про тебе, – продовжив Сергій. – А ти так підло вчинила зі мною, і моєю сімʼєю! Як ми після такого зможемо жити разом! – Сергію, я тебе не розумію? Що я поганого зробила? – Ганна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Ганна витерла руки об фартух і стомлено присіла на стілець у кутку кухні. Робочий день у кафе добігав кінця, і вона нарешті могла перевести дух. Останні відвідувачі вже розплатилися, а офіціантки закінчували прибирання зали. Телефон у кишені завібрував – дзвонила… Продовжити читання →

Правда, висловила своє «фі» з приводу відсутності свіжого ремонту, але Микола швидко припинив ці обурення дочки. – Ти, Лара, просто інші орендовані квартири не бачила. Здають однокімнатні-двокімнатні з бабусиним ремонтом, а грошей деруть, як за апартаменти.

— Не підвищуй на мене голос! — заявила падчерка, — ти живеш у будинку мого батька, на всьому готовому, і маєш нахабство мені вказувати? Подумаєш, в квартиру свою пустила, яка добра! Якби не ти, я б просто жила у тата… Продовжити читання →

Того літа ситуація склалася так, що Оксана була загнана роботою по самі вуха. Дитсадок закривали на ремонт, а няню брати не було змоги. Ігор саме їхав у відрядження. Вибору не залишалося – треба було везти Сашка до бабусі. – Я не хочу, щоб він там з тими курми та свинями бігав, – бурчала Оксана чоловікові. – Оксано, ти ж бачиш: іншого виходу немає. Та й чого ти так? Мамі приємно буде, а Сашкові корисно. Свіже повітря, фрукти, город. – Город… – скривилась вона. – Він же звик до іншого життя. Та зрештою вона погодилась, не уявляючи, що з цього вийде

Оксана працювала бухгалтеркою в приватній фірмі. Робота вимагала повної віддачі: постійні звіти, перевірки, дзвінки, наради. Вона звикла до міського ритму, кави зранку на бігу, пробок у дорозі й вечірніх закупівель у супермаркеті. Її чоловік Ігор теж працював у місті, часто… Продовжити читання →

— Віра, ти самостійна. У тебе хороша робота, стабільність. А Кіра… якщо вона залишиться без нас, їй ні на кого буде спертися. Я гірко розсміялася. — Ні на кого спертися? А на кого вона спиралася всі ці роки? А ви? На кого розраховували?

— Ви відписали все моїй сестрі? Ну і чудово — тоді за ваші борги тепер нехай вона розплачується. Я більше ні копійки не дам!… … Всі мої сумніви щодо мого місця в родині розвіялися в той момент, коли я випадково… Продовжити читання →

Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив? Яка я маю бути? Якщо хочеш поговорити, ходімо в кафе, – здивувалася Зоя такій реакції. – А ти бачу ділова. Як і вибратися спромоглася, зазвичай звідти не повертаються, – Олег підозріло глянув на жінку. – Ти про що? Звідки не повертаються? – Зоя здивовано дивилася на Олега, не розуміючи, що відбувається

Зоя вирішила зайти в кафе пообідати, як раптом на вулиці зустріла свого однокласника. – Зоя? Прекрасно виглядаєш! А ти це… лотерею виграла, чи що? Ти ж… це…, – сказав Олег і зупинився. – Що з тобою? Ти дар мови втратив?… Продовжити читання →

Директорка Дитячого будинку, куди звернулася Тетяна, була рада допомогти, показала кілька хлопців, та Тетяна побачила іншу дитину

Тетяна швидко вийшла із зали суду на вулицю. Тепер вона розведена. Ну і нехай, це краще, ніж знати, що твій чоловік спить із молодою дівчиною. А після того, як Тетяна про це дізналася, Толя ж її й дорікнув, мовляв, у… Продовжити читання →

– Подаруй мені на свята гроші, – сказав Петро дружині Валі. – А ти мені новий телефон! – відповіла та. Петро промовчав. Звісно, він нічого купувати дружині не збирався, тим більше телефон… Новий рік вони зустріли тільки вдвох. Перед цим Валя привітала своїх родичів, вручила їм подарунки. Петру про це вирішила не говорити. Вона приготувала йому гроші в гарному конверті. Але це було на той випадок, якщо чоловік подарує телефон. Але дива не сталося. Він навіть не став нічого вигадувати… Валя подарувала чоловікові конверт. Петро відкрив його й радісне обличчя змінилося здивуванням

– Подаруй мені на свята гроші, – сказав Петро дружині Валі. – А ти мені новий телефон! – відповіла та. Петро промовчав. Звісно, він нічого купувати дружині не збирався, тим більше телефон… Новий рік вони зустріли тільки вдвох. Перед цим Валя… Продовжити читання →

У Надії Петрівни не стало чоловіка Сергія. Жінка взяла телефон і набрала номер сина Віктора. – Алло, Вітя… – тихо сказала вона в слухавку. – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий, у мене справи! – раптом сказав син. – Подзвони Світлані. – Синку, тата не стало! – ахнула Надія Петрівна. – Невже ти не можеш відмовитися від роботи? – Не вигадуй! – роздратовано сказав син. – Я вчора з ним розмовляв. Мамо, справді, подзвони Світлані. Вона краще з усім впорається. А я як тільки звільнюся, то зразу підʼїду… Син поклав слухавку. Надія Петрівна не вірила своїм вухам

У Надії Петрівни не стало чоловіка Сергія. Жінка взяла телефон і набрала номер сина Віктора. – Алло, Вітя… – тихо сказала вона в слухавку. – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий, у мене справи! – раптом сказав син…. Продовжити читання →

Життя – річка, не такі повороти й вири влаштовує. То тихо тече собі, а то як понесе, ух, тільки тримайся… Ніколи не вгадаєш, що там за поворотом

– Альбіна, Альбіна, там… – жінка захекалася, хапала ротом повітря, – ой не можу, ой сил немає… -Та що, що там, Віро? Що сталося? -Ой там … твої … деруться … ой, лихо … -Мамо, придивіться за Маринкою, – кинула… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑