У двадцять два роки Соломія звикла ділити все навпіл або віддавати більшу частину іншим. Вона навчалася на четвертому курсі педагогічного університету, готуючись стати вчителькою початкових класів, і досі мешкала разом із батьками у звичайній двокімнатній квартирі типової панельної п’ятиповерхівки. Разом із нею цю житлову площу ділила молодша сестра Мар’яна. Різниця у чотири роки в дитинстві … Читати далі
— Тобі справді так важко поступитися однією квартирою? — голос матері в телефоні ставав дедалі гучнішим. — У тебе їх дві, Соломіє! Дві! А Христина з малою досі туляться в орендованій однокімнатній квартирі й щомісяця віддають господарям половину заробітку. Ти хоч трохи про сестру думаєш? Степан тебе стільки років годував, одягав, дах над головою давав. … Читати далі
— Ти не можеш так вчинити з моєю сестрою, — Віталій нервово барабанив пальцями по столу. — Можу і зроблю, — Дана відклала документи з роботи вбік. — Скільки можна, Віталю? Вони приїжджають без попередження, живуть тижнями, а я маю терпіти? Твоїй сестрі з чоловіком доведеться йти в готель, я їх не пущу. — Але … Читати далі
— Скажи мені чесно, дитина вдома не може босоніж побігати, обов’язково було купувати це взуття на один місяць? Наталя навіть не повернулася від дитячого ліжечка. Вона повільно застібала липучки на крихітних синіх черевичках. — Руслане, у неї пальчики в старих підгинаються. Вона встати на ніжки нормально не може. — Добре, але навіщо брати нове? Можна … Читати далі
– Мамо, ти збираєшся, чи ні? Я тобі вже втретє говорю! – А я тобі втретє відповідаю: я борщ доїдаю, – Ніна Петрівна навіть ложку не відклала. – Який борщ? Тут життя вирішується, а в неї борщ! – Борщ і є життя. Хто його їсть і не кривиться – той мені і сім’я. Андрій сидів … Читати далі
Ірина сиділа у своєму домашньому кабінеті, коли почула, як відчинилися вхідні двері. Сергій повернувся раніше, ніж зазвичай. Вона глянула на годинник — о пів на сьому. П’ятницями він зазвичай затримувався на роботі, а останні два місяці взагалі приходив після опівночі. — Іро, нам треба поговорити, — голос чоловіка пролунав із вітальні напружено. Вона відклала документи … Читати далі
— Та вона ж геть ніяка, сіра миша, ти сам хіба не бачиш? — свекруха промовила це так буденно, наче обговорювала сорт картоплі. — Мамо, стишся, почує ще, — ліниво відмахнувся чоловік. — Яка різниця, яка вона? Зате квартира є, машина під боком, татова пасіка з ділянкою. Думаєш, я просто так терплю її повчальний тон … Читати далі
— Ви їдете відпочивати, а в мене двоє дітей! У нас грошей немає навіть на те, щоб зводити їх у парк розваг, а ви зібралися за кордон. Це несправедливо. Тому я вирішила, що замість тебе у відпустку поїду я. *** Костя прийшов додому втомленим і похмурим. Він навіть не роззувся одразу, а сів прямо в … Читати далі
— Твоя мама щойно відкрила нашу шафу, витягла мою нову сукню і сказала, що в ній я схожа на опудало, яке лякає горобців на її дачі. Ти вважаєш, це нормально? Ярослав навіть не відвів очей від монітора комп’ютера. Він неспішно дожовував свій улюблений смажений пиріжок і лише звично знизав плечима. — Мила, ну вона ж … Читати далі
Ганна сиділа за кухонним столом із ноутбуком. Макет для чергового замовника не клеївся, і вона вже втретє переставляла блоки на екрані, коли подзвонили у двері. На порозі стояла Ніна Петрівна – її колишня свекруха, якій нещодавно виповнилося вісімдесят. У руці жінка тримала тростину з гумовим наконечником, але постава залишалася прямою, а погляд – колючим і … Читати далі