Категорія Uncategorized

– Як це так? Ви ж мені обіцяли, Зіна! Це не по-людськи! Домовилися ж! – рука, в якій Ольга тримала телефон, тремтіла. – Домовилися! Але людина завдаток учора дала, а сьогодні гроші всі привіз. Нам ще одну зиму клопітно топити… Продовжити читання →

— Ти думаєш, я повірю, що чек із магазину ти викинула ненавмисно? Знову, напевно, дурницю непотрібну собі купила і тепер боїшся зізнатися? Досить спускати мої гроші! Ти сидиш на моїй шиї, не працюєш – будь люб’язна відзвітувати за кожну витрачену… Продовжити читання →

Андрій поморщився і набрав номер колишньої дружини, з якою розлучився півроку тому. “Навіть голосу її чути не хочу, – думав він, – а не те що зустрічатися”. – Алло! Ірино? Це я. Ну, хто я, Андрій, звісно. Не впізнала, чи… Продовжити читання →

— Денис, у мене новина! — Марина влетіла в квартиру, ледь стримуючи посмішку. Вона спеціально купила по дорозі додому улюблені тістечка чоловіка. Сьогоднішній день безумовно заслуговував на свято. Чоловік лежав на дивані, втупившись у телефон. Футбольний матч на екрані телевізора… Продовжити читання →

— Може, все-таки завтра поїдемо? — Ольга з тугою дивилася на градусник за вікном. — Такий мороз. — Завтра буде ще холодніше, — Олександр уже натягував куртку. — Ти ж чула прогноз? До мінус тридцяти обіцяють. Та й холодильник у… Продовжити читання →

– Але ж ти все одно рано чи пізно вийшла б заміж? А навіщо мучитися та чекати? Вважай, що я спрацював на випередженняЛада була на дні народженні подруги. Зібралася компанія. Трішки випивали, смажили м’ясо-гриль, слухали музику – словом, плідно провели… Продовжити читання →

💭 “Алло, це пологовий будинок. Ви повинні приїхати.” Коли я почув ці слова, то подумав, що хтось помилився номером. Мені 52 роки – які ще діти, про що мова? Та цікавість перемогла. Я сів у машину і поїхав. Зайшовши до палати,… Продовжити читання →

Залишивши дружину в лікарні, він поїхав зі своїм сином на острови. А коли повернувся, на нього чекав приголомшливий сюрприз…Сипався легкий сніг, лягаючи на дахи, на гілки дерев, на мокрий асфальт, слизький, мов дзеркало. Наступна мить була наче вирізана з реальності…. Продовжити читання →

У день похорону дружини Федір не проронив жодної сльози. — Ти поглянь, я ж казала — він не кохав Зіну, — шепотіла Тося на вухо своїй сусідці Лільці. — Тихіше, — шикнула та у відповідь. — Яка тепер різниця? Діти… Продовжити читання →

У Надії Петрівни не стало чоловіка Сергія. Жінка взяла телефон і набрала номер сина Віктора. – Алло, Вітя… – тихо сказала вона в слухавку. – Приїжджай швидше. Тата не стало… – Мамо, я зараз зайнятий, у мене справи! – раптом сказав син…. Продовжити читання →