Категорія Uncategorized
Кілька років тому, коли ми тільки купили цей будинок, мама і сестра чоловіка систематично занадилися до нас приїжджати у вихідні. Свекруха не просто приходила до нас сама, а й брала з собою свою дочку з її дітьми, від чого я,… Продовжити читання →
Їх розлучили в дитинстві. Часи такі. Чи не справлялися. Або не хотіли… Ось і поїхали з пологового будинку замість двох дітей з одним. Навіть вибирати до ладу не довелося – близнюки ж. Однакові. Взяли того, що під руку попався. Віталіком… Продовжити читання →
– Я зробила помилку, добре, що вчасно все зрозуміла. Я купую собі двокімнатну квартиру та переїжджаю від вас. Я хочу жити сама, у своїй квартирі. Я рада, що ви не встигли купити квартиру Марія Іванівна насилу вийшла з дому, спираючись… Продовжити читання →
“– Народну мудрість знаєш: “Бог дав дитину, дасть і для дитини”? Так що дівчинко, ніхто не каже, що буде легко і сльозами тут не допоможеш… – Здрастуйте бабусю, ось оголошення ваше прочитала, з приводу здачі квартири. Ви ще здаєте, чи… Продовжити читання →
“Нікуди вона не поїде, тим паче в чужий будинок. Зараз підніметься у квартиру, втисне себе в маленьку кімнатку і буде терпляче жити далі Наталя приготувала сніданок і покликала чоловіка. Він їв мовчки, не дивлячись на неї, немов її не було… Продовжити читання →
Юля була пізньою дитиною — мама народила її в 42 роки, після дванадцяти невдалих виношувань. — Ой, Юленька, ми з батьком вже й сподіватися перестали — так боляче було всіх діток втрачати. Якби не Василь Борисович, тебе б ніколи не… Продовжити читання →
– Аля, я виходжу заміж, – сказала Варя зі збентеженою посмішкою, – весілля наступної п’ятниці. Прийдеш? Я була б дуже рада тебе бачити. – Жартуєш? Ти? За кого? Так раптово? – у Алі все всередині похололо від такої новини, немов… Продовжити читання →
Варьку в селі засудили в той же день, як живіт став випирати з-під кофти. У сорок два роки! Вдова! Яка ганьба! Її чоловіка, Семена, десять років як на цвинтарі поховали, а вона – на тобі, в подолі принесла. – Від кого?… Продовжити читання →
— І чого ж це ти, милий, так набрався? — з докором промовила тітка Катя. Чоловічок підняв до неї забруднене глиною обличчя і, зітхнувши, відповів: — Біс поплутав, матінко. — Оце ти правий, чоловіче, — похитала головою тітка Катя. —… Продовжити читання →
Віктор терпів два тижні. Щоранку він прокидався з думкою, що це все – поганий сон, примха, яка обов’язково мине. Що Ольга схаменеться, повернеться до звичного життя, і все стане як раніше. У перші дні він демонстративно не помічав змін. Коли… Продовжити читання →