Uncategorized – Сторінка 2

— Вова, може, відзначимо в якомусь недорогому кафе? – запитала вона. — Навіщо в кафе? У нас простора вітальня і розсувний стіл якраз для таких випадків, – насупив брови Володимир. – Запечи курочку, відвари картоплі. Салатів побільше зроби. І нарізку. Підемо разом у магазин сьогодні і купимо продукти. — Стільки всього наготувати? – жахнулася Олена. – Та коли ж я це все зроблю, якщо Алінка з рук не злазить? Давай замовимо готову їжу

— Іменинниця наша зовсім нікудишня господиня. Курку спалила, дитину заспокоїти не може, стіл не накрила, – перераховувала свекруха збентеженій свасі. – Ставлю тобі двійку за виховання доньки! Ніна Іванівна, мама Олени, придумала, як врятувати іменини доньки. Хоч і знала, що… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

Ти ж казала, що на оренду теж гроші відклали, – звернулася вона до матері. — Відклали, але я сподівалася заощадити, не думала, що мати вам такі «драконівські умови» виставить, – протягнула Валентина. — Які це «драконівські»? – втрутилася в розмову Ніна. – Квартира трохи занедбана. Треба один раз відмити, а далі просто підтримувати порядок. — Тобі, Нінко, добре – ти на бюджет вступила, тобі гуртожиток дали, – сказала Віка

— Ну що? Вступили обидві? Молодці! Ти, Віко, куди вступила? — На бухгалтерський облік, – відповіла внучка. — А ти, Ніно? — На юридичний. — Адвокатом хочеш бути? – продовжувала питати бабуся. — Ні, слідчим, – відповіла Ніна. — Зрозуміло,… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

— Льоню, – Марія теж зітхнула. – По-перше, ми з тобою вже домовилися. А, по-друге, твоя мама сама мені дзвонила і дуже просила знайти можливість і вибратися. Усе-таки в неї ювілей, а не просто іменини. Ну і, по-третє, ти ж сам знаєш, що я вже півроку далі дитячого майданчика, поліклініки та магазину нікуди не вибиралася. Мені теж хочеться трохи відпочити і змінити обстановку. — Ні, ну а що ти хотіла? – здивувався Льоня. – Ти, коли погоджувалася на дитину, та не просто погоджувалася, а хотіла її, мала розуміти, що дуже довго жодних розваг у тебе не буде

Льоня доїв котлету, акуратно підібрав з тарілки залишки пюре і подивився на дружину. Марійка сьогодні перебувала в чудовому настрої і навіть щось наспівувала, домиваючи посуд. — Доїв? – запитала вона, обертаючись, – давай тарілку. – Льоня тарілку простягнув і зітхнув… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

З Польщі мене чоловік не зустрів, а його телефон був вимкнений. Я сіла в автобус і ледве добралася з тими торбами. Приходжу — пес гавкає, не впізнає мене, а в домі хоч…

Називайте мене як хочете. Мене вже переболіло — справді. Судіть чи не судіть — байдуже. Навіть якщо для вас це неприпустимо — робити так, як зробила я, то просто спитайте себе: “А як би я вчинила на її місці?” Я… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

— Тату, ти не проти, якщо ми пару місяців поживемо в тебе? — невпевнено спитав Юрко батька

— Тату, ти не проти, якщо ми пару місяців поживемо в тебе? — невпевнено спитав Юрко батька. — Проти, — коротко відповів батько. Батьки Юри розлучилися десять років тому. Мати за два роки знову вийшла заміж, а батько так і… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

А вже коли Микита одружився з Наталею – дівчиною з їхнього села, і один за одним у них зʼявилися дітки: дві дівчинки і хлопчик, так і зовсім Ангеліна відійшла на останнє місце. Усе найсолодше, найкраще насамперед віддавалося онукам від другої невістки. Саме для них Лідія Василівна відкладала з кожної зарплати копієчку, щоб у день народження порадувати дорогим подарунком. Саме про них завжди говорила з гордістю, хвалилася успіхами. А Ангеліни немов і не було

Лідія Василівна старшу онуку недолюблювала. Вина Ангеліни була лише в тому, що її мати – Ритка-вертихвістка. Саме так називала першу невістку Лідія Василівна. Рита була тонкою і дзвінкою, з копицею густого лляного волосся. На її лялькове личко з порцеляновою шкірою… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

— Але ж я сама її придбала! Я заробила на цю сукню! Я мріяла про неї довго! — Олена розгублено подивилася на своє відображення. Щоб купити сукню мрії, вона відкладала гроші кілька місяців. І хоча його ціна була висока, воно того коштувало. Сукня була брендовою і сиділа на Олені ідеально, приховуючи те, що треба приховати, і роблячи акцент на тому, що потрібно підкреслити

— Олено! Ти навіщо нову сукню одягла? Забруднеш її, коли будеш прибирати за гостями! Прибери в шафу, доки не зіпсувала! — заявив Євген. Олена здивовано подивилася на нього, не чекаючи на нього. — Але я хочу гарно виглядати у свій день… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

— Ух ти, яка… – прошепотів хлопець, немов боявся, що дівчина його почує. Він згадав, що в його речах, десь на антресолях є бінокль. — Почекай, почекай… – він рвонувся в передпокій, підхопивши табурет, і миттю знайшов на високих полицях у похідному рюкзаку старенький бінокль. Яке ж було його розчарування, коли спустившись на підлогу, він побачив, що дівчина навпроти зашторила свої фіранки

Сашко був у гарному настрої. Батьки купили йому невелику квартиру в двоповерховому будинку недалеко від його роботи. — Досить із нами телевізор дивитися, – серйозно сказала мати, – так ми тебе ніколи не одружимо. Домосід звичайнісінький! І в кого ти… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

Розписали їх у сільраді, і всі гості прийшли в хату до батьків Матвія. Клавдія, коли переступила поріг хати й побачила накриті столи, навіть трохи була ошелешена. Усього було багато, а гості зраділи, коли побачили багато напоїв на столі. Господарі самі не пили і Матвій теж, але гості пили і веселилися, а мати Клавдії плакала від радості. Озиралася на всі боки й думала: — У який дім потрапила моя донька. На вікнах тюлеві фіранки, штори гарні, трюмо ледве не до стелі, меблі гарні, все гарно й добротно, Посуд гарний і дорогий

Увійшовши до свого будинку з двору, Клавдія втомлено опустилася на диван у кімнаті, і як завжди подивилася на стіну, де в рамці висіла фотографія чоловіка Матвія. Їй скоро шістдесят, живе одна у великому будинку, син із сім’єю далеко, він військовий… Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

“А що про маму казати? Вона ходить цілими днями по тролейбусу, квитки продає. Хіба це робота?” – боліла душа від образливих слів доньки…

Оксана уже тримала ручку дверей до кухні, щоб зайти. Але розмова, яка велась по інший бік, спершу насторожила, а потім до сліз засмутила жінку. — Тату, з української мови на післязавтра нам потрібно написати твір про роботу одного з батьків…. Продовжити читання →

17 Грудня, 2025 0

Категорія Uncategorized