Категорія Uncategorized
– Ні, я не продаватиму квартиру! І не заводь більше таких розмов, – розсердилася мати. – Ми з батьком стільки вклали в неї, самі всього домоглися, ніхто не допомагав. Ось і ви давайте самі. – Ми й так самі. Але… Продовжити читання →
– Маріє, ви мені кави побільше привезіть, бо ніде нема такої доброї як та ваша італійська, – каже мені по телефону сваха. – І якщо вам буде не важко, то ще я вам на вайбер список скинула, купіть, якщо зможете… Продовжити читання →
– Навіщо я одружуся? Я ж не кохаю її…, – дивлячись в одну точку, думав Павло, сидячи за весільним столом поруч зі своєю тепер уже дружиною і чуючи крики “Гірко!” Він знехотя піднявся, відчув на плечах руки Марії й поцілував… Продовжити читання →
– Ти не можеш отак просто піти. Ми ж одружені, я твій чоловік і ми прожили майже 40 років, – Валерій не міг повірити, що я не жартую, і справді збираю речі, щоб піти від нього. – Марино, може хоч… Продовжити читання →
– Не можу я приїхати зараз, я ж лише роботу знайшла, – кажу я своєму сину. – Зрештою, Микито, мова йде про твою бабусю, яка тебе практично виростила. – Ні, мамо, мова йде про твою маму, і ти, як донька,… Продовжити читання →
– Мамо, кава закінчилася, – телефонує мені в Італію старша донька. – Ну і заодно передай 500 євро, дуже треба. – Марино, я ж уже попереджала, що не зможу більше вам грошима допомагати, бо маю один задум, – кажу. –… Продовжити читання →
— Ольго Павлівно, я не можу взяти Поліну до себе на роботу, — обережно промовила Анжела. Свекруха вже кілька разів просила влаштувати свою доньку до неї в компанію. — Ну чому ж? Вона тямуща, закінчила університет, заміжня. Якщо думаєш, що… Продовжити читання →
У дитячому будинку йому не сподобалося, тому, коли приїхала тітка, татова сестра, і сказала, що забере його до себе, Дмитрик зрадів. Тітку він знав погано, вона всього рази три приїжджала до них у Харків і скаржилася, що її брат надто… Продовжити читання →
– Вчасно тобі премію дали, якраз свій кредит закрию, – кинув Віктор, ліниво колупаючись виделкою в тарілці. Я застигла з кухлем у руці, відчуваючи, як кров холоне в жилах. Він зараз серйозно? Чи знову невдало пожартував? Повільно підняла погляд, натикаючись… Продовжити читання →
– Це рушник мого чоловіка, мамо, ну невже так важко запамʼятати? – дочка це сказала таким тоном, наче я не в рушник руки витерла, а зарплату зятя собі забрала. Відколи я приїхала додому, то лише чую картання в свою сторону… Продовжити читання →