Категорія Uncategorized

Сергій стояв біля вікна, машинально перебираючи в руках в’язку ключів. Квартира, що раніше здавалася затісною для чотирьох, тепер гнітила порожнечею. Три дні тому Галина забрала дітей і пішла. Просто пішла. Без криків, без істерик, наче так і мало бути. Лише… Продовжити читання →

— Доброго дня, Аннусю! Ну як ви сьогодні? — акушерка Зінаїда Петрівна, повна жінка з добрими очима, поправила білосніжний чепчик на голівці новонародженого. — Який же гарнюня, весь у тата. — Красивий, — прошепотіла Анна, пригортаючи до грудей згорток із… Продовжити читання →

— Я купила будинок сама — і жити тут будемо ми. Без твоєї мами, сестри та племінниці — сказала Яна і закрила двері… … Яна стояла посеред порожньої квартири, де ще вчора стояли бабусині меблі, і відчувала дивну суміш смутку… Продовжити читання →

За вікнами двоповерхового будинку була хуртовина. Тетяна стояла біля панорамного вікна вітальні, спостерігаючи, як сніжинки повільно вкривають доріжки у саду. Цей будинок дістався їй після розлучення — колишній чоловік наполягав, щоб вона із сином жила тут, якомога далі від міської… Продовжити читання →

Ліка та Микола вийшли з дому своїх друзів, де весело відзначали день народження, й попрямували додому. Надворі давно вже запанував листопад. У тьмяному світлі ліхтарів було видно, як падає сніг. Подекуди легенький вітерець підганяв сніжинки вперед. – Яка краса! –… Продовжити читання →

Я досi пам’ятаю те ранкове прощання. Нi сварки, нi крику, нi розбитого посуду. Усе вiдбулося мовчки. Крiс прокинувся, натягнув найкращi джинси й кросiвки, поцiлував дiтей у лоби, мов примара, i тихо зачинив за собою дверi. Без записки, без пояснень, без… Продовжити читання →

Чоловік покинув Віру з дитиною на руках, залишивши її без засобів до існування, в орендованій квартирі. Минуло три роки. І коли він вирішив покепкувати з неї — завмер у німому подиві.— Це ти?.. Віра?— Привіт, Костю. Не чекав? Перед ним… Продовжити читання →

Інна навшпиньки пройшла в спальню і виявила на своєму новому ліжку, на якому вони з чоловіком ще жодного разу не встигли навіть полежати, сплячу зовицю Олену. Інну затрясло від злості, образи та інших аж ніяк не позитивних почуттів і вона… Продовжити читання →

Кіт сидів на кухні навпроти незнайомої жінки й слухав, як вона, дивлячись на нього, говорила тихим голосом: Кухня та їдальня — І що мені з тобою робити? Говорила ж я бабусі, що не треба було тебе брати, ні… Коту було… Продовжити читання →

Було в батька три дочки. Дві красуні, такі, що люди дивувалися, а третя – маленька, худенька, горбатенька. Тільки одні очі на обличчі й виблискували. У полі їй працювати не зручно було, та й удома за старшими не встигала, – важкувато… Продовжити читання →