Категорія Uncategorized
– Ти ж розумієш, що це не правильно, – Андрій постукував пальцями по столу, і цей звук віддавався у мене у скронях. – Квартира спільна, треба продавати! Я дивилася на його випещені руки з акуратним манікюром, і не впізнавала у… Продовжити читання →
– Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та вона колготи зашиває, я зайшла і бачу, що Настя твоя дирки штопає, замість того, щоб викинути ці колготи у смітник, – Люба ніяк не могла заспокоїтися,… Продовжити читання →
Жодного знаку оклику. Жодного питання. Лише довга, болісна тиша, сповнена смутку. Мама опустила очі. Тато так міцно стиснув кулаки, що аж кісточки пальців побіліли. Але вони все одно зайшли, ніби все було добре. Ніби синець на моїй щоці був не… Продовжити читання →
Ніхто не зупинився. Ні елегантна жінка, яка пришвидшила крок, ні молодий чоловік у навушниках, ні таксист, який подивився і поїхав далі. Немовля ледь чутно зітхнуло, його очі заскленіли, губи посинілі. Кармен тремтіла від холоду та страху, її дитина міцно пригорнулася… Продовжити читання →
— Спадщина? — Женя примружився, розглядаючи документи в руках дружини. — І що там? — Бабусин будинок у селі, — Рената обережно поклала папери в папку. — У якому ще селі? — У Терешках. Це недалеко, кілометрів сорок від міста…. Продовжити читання →
— Юлька, даремно від мене тікаєш. Все одно будеш моєю — добровільно чи ні. — Та йди ти! Думаєш, якщо твій татусь у поліції працює, тобі все дозволено? Закон для всіх однаковий. Тільки спробуй — опинишся за ґратами. — Спробую,… Продовжити читання →
– Лілечко, зрозумій, мама сама, ми обов’язково маємо до неї поїхати, у неї крім мене нікого немає, – Денис намагався пояснити своїй нареченій, що поїзда в село до його мами – не примха, а необхідність. – Я купила для нас… Продовжити читання →
– Поки ти будеш за бабусею доглядати, ми в нашій квартирі поживемо, – говорив Василь матері, яка збирала речі. – Просто у батьків Віки справді мало місця, а у нас двоє дітей, сама розумієш. – Я їду на довгий час,… Продовжити читання →
– Все! Відпустку мені схвалили! Так що можемо купувати квитки! – задоволено сказала за вечерею Ганна своєму чоловікові. – Ого! Чудово! Я думав, що буде, як зазвичай у тебе там відбувається: будуть тягнути до останнього, а потім відмовлять в останній… Продовжити читання →
Ольга відчинила двері квартири та увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, це ти? Увечері в клуб сходимо? Тільки дочку відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи. – Матуся прийшла! Привіт! – з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка… Продовжити читання →