Категорія Uncategorized
— Дорогі гості, а вам господарі не набридли? – Катя кипіла, немов розігрітий чайник. — А що таке? – здавалося, Зінаїда Петрівна була щиро здивована обуренням невістки. — Вам додому не пора? Начебто ремонт закінчився! — Ну і що? Мені… Продовжити читання →
— Ой, я б так не змогла. Людина, наче овоч робиться. Зійти з розуму можна з лежачими хворими! Здавати їх треба у спеціальні місця! І не дивись на мене так! Тварин геть присипляють. І нічого. А ми всі такі гуманні…. Продовжити читання →
– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?! – Голос Лариси звучав різко і голосно, перекриваючи шум киплячого чайника. Ніна Сергіївна обернулася, тримаючи в руках ополоник, немов готова захищатися не лише словами. Її обличчя виразило суміш подиву та… Продовжити читання →
– Мамо, відкрий! Це я! Агата Володимирівна відклала книгу та підвелася з дивана. За дверима лунали приглушені голоси та шарудіння. Вона глянула в вічко: на майданчику переступала з ноги на ногу Поліна, а поряд маячила незнайома чоловіча постать. – Поліна?… Продовжити читання →
Ксенія вже спала, коли пролунав дзвінок телефону. Крізь сон промайнула думка: “Хто ж це серед ночі?”, а потім хвилювання: “чи не сталося щось у батьків”. Але в слухавці почувся голос Рити: – Ксюха, це я… Уявляєш, ми знову посварилися з… Продовжити читання →
Дмитро звик після кожної наради перевіряти телефон і відповідати на повідомлення дружини. Під час планерки він завжди ставив телефон у режим польоту, знаючи, що саме в цей час в Алли напевно з’явиться маса запитань і пропозицій. Як завжди невчасно. Така… Продовжити читання →
— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки… Продовжити читання →
– Синочок, вареники остигають… – голос матері в слухавці тремтів, як осінній лист на вітрі. – Я з ранку наліпила, з вишнею, як ти в дитинстві любив. Я думала, може приїдете з Наталкою сьогодні. Пам’ятаєш, як ми з тобою на… Продовжити читання →
Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм, і нарешті промовила: – Я тобі кажу востаннє: не роби, як остання… Продовжити читання →
Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні. Вона, завмираючи від страху, спробувала зрозуміти, що могло привести сина до такого стану. Невже вся правда про його батька нарешті розкрилася? – Як ти могла? – Ігор влетів… Продовжити читання →