Категорія Uncategorized

А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба, але це занадто. Ти 15 років там сидиш, а мені що робити? – Степан зовсім не почувався винним. – І, до речі, не вигадуй собі нічого, – додав він і кудись пішов. Я розкладала речі з сумок, бо лише вранці переступила поріг рідного дому, але в душі моїй не було радості, яка завжди була присутня, коли я приїжджала додому. Цього разу у мене була така дилема, що я просто не знала, що мені робити. Я зрозуміла, що у мого чоловіка на стороні є дитина

– А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба, але це занадто. Ти 15 років там сидиш, а мені що робити? – Степан зовсім не почувався винним. – І, до речі, не вигадуй собі нічого,… Продовжити читання →

Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? – Василина неохоче пішла відчиняти двері, бо почула, що рипнула її хвіртка. На порозі стояв Михайло з конвертом у руках. Він завжди приходив до неї раз в квартал, приносив гроші, які син Василини передавав їй з Америки. На картку скидати гроші було незручно, бо найближчий банкомат аж в райцентрі. А Михайло все життя пропрацював на пошті, він в тому розуміється, тому син передавав гроші йому, а він вже заносив їх Василині

– Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? – Василина неохоче пішла відчиняти двері, бо почула, що рипнула її хвіртка. На порозі стояв Михайло з конвертом у руках. Він завжди приходив до неї раз в… Продовжити читання →

– Що означає, сама плати? – Здивовано запитала Наталка. – Ну, ти ж працюєш, як і я? Ти поїла замовлені страви, як і я? У тебе, як і в мене, дві руки, й дві ноги? Чому я маю за тебе платити? – Запитав Сергій, риючись у гаманці

 Що означає, сама плати? – Посмішка на обличчі Наталки, що сиділа по той бік столу, танула на очах. – Ну, ти ж працюєш, як і я. Ти поїла замовлені страви, як і я? У тебе, як і в мене, дві… Продовжити читання →

– Нічого, – відповіла Валентина Сергіївна, – Тепер уже нічого. Ти зробила свій вибір. Сама вибрала самотність замість сім’ї, гординю замість любові

– Максиме, я категорично проти цього свята, – Катя складала дитячі речі в шафу, старанно уникаючи погляду чоловіка, – Ти ж знаєш, як твоя мати до нас ставиться. – Катерино, це ювілей. Шістдесят років – дата серйозна, – Максим присів… Продовжити читання →

— Чим тобі наш будинок не догодив!? – кричала вона. – Я скоро піду у вічність і все тобі залишиться. — Мамо, припини, – посміхнувся Ігор. – Не треба тобі ще на той світ, встигнеш. — Це життя, – зітхала жінка, театрально прикриваючи очі. — Добре, коли це «життя» з тобою трапиться, я повернуся сюди. Свій будинок Тетянці віддам. Євгенія Миколаївна закипіла. Тетянці?! Людченій доньці?! Будинок, який її син… своїми руками?! Не бути цьому

— Нікуди ти не дінешся, – уїдливо додала Людмила. – Буде дитина на зло тобі! Ігор почервонів і сховав гроші в кишеню. Він хотів оплатити вирішення “проблеми”, але після заяв Люди, пропонувати таке не став. Тетянка зʼявилася на світ навесні…. Продовжити читання →

– Та й ти теж давай-но виходь на роботу! Не принцеса. І Ксюшка вже велика, у садок віддаси, – невдоволено відповів чоловік

– Немає у мене більше грошей для вас! Нема! І Аліночці своїй передай – крамничка закрита! – як грім серед ясного неба пролунали слова матері. – Мамо, та ти що? Як же так? Ти не розумієш, нам кредити платити треба…. Продовжити читання →

– Мамо, я щось не розумію… Який ще спадкоємець може претендувати на татову квартиру, якщо, крім нас, з тобою в нього нікого не було? Чи я чогось не знаю?- Марина з подивом подивилася на матір

– Мамо, я щось не розумію… Який ще спадкоємець може претендувати на татову квартиру, якщо, крім нас, з тобою в нього нікого не було? – Марина з подивом подивилася на стару фотографію, де вони з батьками відпочивали біля озера. …Мама,… Продовжити читання →

Зустрів колишню дружину, і мало не позеленів від заздрощів

Олег зачинив холодильник так, що полиці всередині затремтіли. Один із магнітиків із глухим стукотом упав на підлогу. Олена стояла навпроти нього, бліда, зі стиснутими кулаками. – Все? Полегшало? – Видихнула вона, задравши підборіддя. – Та ти мене дістала, – голос… Продовжити читання →

Наступного ранку, не дочекавшись якихось пояснень, я вирішила поговорити з мамою. Вона якраз була в саду, обрізала троянди. Я підійшла ближче, тримаючи телефон із тими ж фотографіями

– Хто це на фото, тату? – запитала я, тримаючи телефон так, щоб усі за столом бачили зображення. Вечеря, що тільки-но почалася, зупинилася в очікування продовження. Батько мовчки дивився на екран. Мама мовчала з ложкою в руці, а сестра Юля… Продовжити читання →

Я прийшла на день народження онука, а там ніби для мене й місця не знайшлося. Гості – всі її друзі, родичі, навіть сусіди. А я наче стороння

– Я коли побачила накритий стіл у невістки, хряснула дверима, розвернулася і пішла. Не сказала ні слова. Словом, не могла – сльози підступили до горла. Не було жодної страви, яку я люблю. Наступного дня я все ж вирішила зателефонувати свасі,… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑