Категорія Uncategorized
— А як тебе звати? Га? Гучніше говори, Данилова Людмила? То ти що, чужа нам? Чому не нашенська, не Кузьменко? Чого прізвище чоловіка не взяла? — бабуся зсунула з голови хустку на плечі й старанно повертала сиву кошлату голову в… Продовжити читання →
Більше двадцяти літ Тетяна зціпивши зуби терпіла, що чоловік її, мов прив’язаний, бігав до матері по кожному дзвінку, а потім просто взяла й поїхала. Тільки-но він за поріг — вона за сумку й до дверей, і навіть діти не змогли… Продовжити читання →
— Іди геть!!! Я тобі кажу – йди! Чого ти тут вештаєшся?! — Клавдія Матвіївна з гуркотом поставила на стіл під розлогою яблунею велике блюдо з гарячими пиріжками і штовхнула сусідського хлопчиська. — Ану йди звідси! Коли вже твоя мати… Продовжити читання →
— Це тобі, Ніночко, подарунок від мене, — свекруха простягнула коробку і лагідно всміхнулася. Коробочка була невеликою, загорнутою у блискучий червоний пакувальний папір. Можна було подумати, що це книжка чи блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою вона… Продовжити читання →
— Наша ж іменинниця — така господиня, що й годі! Курку спалила, дитину заспокоїти не може, стіл не накритий, — перераховувала свекруха, звертаючись до збентеженої свахи. — Двійку тобі ставлю за виховання доньки! Ніна Іванівна, мама Олени, миттю знайшла вихід,… Продовжити читання →
— Все, мамо, поїхали ми. — Ольга обійняла матір на прощання і пошепки додала. — Все налагодиться. — Бабусю, а це тобі, щоб ти без мене не сумувала! — маленька Ліза простягнула бабусі зайчика. — Дякую, моя крихітко. Ми з… Продовжити читання →
Льоша, я тебе не розумію. Ти з глузду з’їхав? Що значить – йду? -Те й значить. У мене давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені краще! -Вона тобі в дочки… Продовжити читання →
Поїзд прибув на рідну станцію, і Гриша вийшов з вагона. Закинувши на спину рюкзак, він рушив дорогою. Яке ж тут все було до болю знайоме. Цілий рік хлопця не було в рідному селищі. Лише зрідка він отримував листа від батька…. Продовжити читання →
Роман був людиною, у якої практично все було. Окрема квартира, чудова робота, шикарна машина. Вечеря в ресторані, модні речі. Тобто повністю забезпечений. Ось тільки не було кохання. Більше року тому він розлучився з дружиною, з якою прожив 7 років. Автосалони… Продовжити читання →
— Я маю намір оскаржити спадщину, — твердо сказала Віка, не відводячи погляду від колишньої подруги. — Роби що хочеш, люба. Тільки вирішувати наші розбіжності будемо в суді, — Юля встала з-за столу, кинула серветку і пішла з кафе, залишивши… Продовжити читання →