Категорія Uncategorized

– Наташ, ну ти ж не відмовиш, правда? – голос тітки звучав лагідно, ніби це вона надавала послугу, а не просила допомоги. Наталя завмерла біля вікна, заплющивши очі. Ця розмова була їй надто добре знайома. Наразі доведеться переглядати свої плани,… Продовжити читання →

Змучена холодом і безсонням кішка намагалася знайти притулок, щоб подрімати хоча б кілька годин. Голод теж дошкуляв, але вона до нього звикла, гірше було з переслідуючим усюди морозом, який проник у тіло кішки та трусив її тіло сильним тремтінням. З… Продовжити читання →

– Мамо, я не вступила на бюджет. – Ксюша прийшла додому в засмучених почуттях. Вона шукала підтримки в мами й батька, але Павло лише зморщився. – Я не сумнівався. Коли Бог роздавав розум, ти стояла в черзі за новою сумочкою,… Продовжити читання →

“– Я більше не готую на всіх! Тільки для себе та Ані. – Це ще чому? – обурився Микита. – Тому що в нашій родині, як я зрозуміла, кожен сам за себе. От і живіть так! – Мамо, де мій… Продовжити читання →

– Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти ж уже майже три роки в Італії, а ніде толком не була і нічого не бачила. Поїхали завтра у Ватикан на мессу, а потім по Риму… Продовжити читання →

Оксана повернулася до рідного села у свій будинок. Добре, що ще не продала, адже майже повелася на вмовляння сина. Вже і покупця знайшли, але він виявився дуже примхливим. То гаража немає, то газу, ціна не влаштовує. А ціну син знижувати… Продовжити читання →

“Але тільки люди стали черстві. Усі, хто нам заздрив, зраділи нашим проблемам. Усім покупцям кажуть, щоб торгувалися. Бачите, у нас безвихідне становище – так і так підемо на поступки Чоловік у старенькій куртці та величезних чоботах з цікавістю зазирав у… Продовжити читання →

– Надюша, я вдома, зустрічай! – Л-Льоня?! А ти що так рано? Ти ж мусив тільки через три дні повернутися… Жінка, років тридцяти, вийшла в коридор, поспіхом загортаючись у шовковий халатик і розгублено дивлячись на чоловіка, що стояв на порозі…. Продовжити читання →

 “-Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень… Продовжити читання →

– Та скільки можна! – Третя година дня! Майте совість! За стіною знову стогнали. Жіночий голос то тихий, то голосний. Потім чоловічий – низький, розмірений. І знову жіночий – уже інший, вищий. Надя сиділа вдома другий тиждень. Лікарняний через оперативне… Продовжити читання →