Категорія Uncategorized

– Слухай уважно та запам’ятай! Нікуди я не зникла. Я пішла сама! Записку ти, сподіваюсь, знайшов? От і чудово. Дій згідно з інструкцією. І поліцію скасуй, не ганьбись

– Твій благовірний вже третю годину мені дзвонить, божеволіє! А ти тут, у мене вдома чайок попиваєш із печивом! Ну, обрегочешся… Подруга стояла переді мною, скуйовджена, в якомусь смішному халаті в трояндочках, і розмахувала слухавкою, як прапором. На зв’язку, мабуть,… Продовжити читання →

Кави мені! І швидше! – з порога сказала дівчина з губами кольору перестиглої вишні та з віями, на яких, як співалося в одній пісеньці, можна було злетіти. І тут до мене дійшло! Вона прийняла мене не за матір нареченого, а за прислугу, за хатню робітницю

–– Кави мені! І швидше! – з порога сказала дівчина з губами кольору перестиглої вишні та з віями, на яких, як співалося в одній пісеньці, можна було злетіти. Вона застала мене за читанням звіту за третій квартал. Захоплена зненацька, я… Продовжити читання →

– Олесю, ти навіть не уявляєш, які ж там гори та ліси! Краєвиди, такі, шо очей не відірвати, – розповідав Максим.

Сьогодні чоловік Олесі повертався з відрядження. Вона чудово розуміла, що всі його відрядження більше нагадували якісь розважальні поїздки на бази відпочинку, ніж ділові поїздки. Як за уявленням Олесі, потрібно було збиратися в ділову поїздку? Взяти, документи, одяг, засоби гігієни, і… Продовжити читання →

– Не комфортно мені у вас. Незатишно. Ніби і порядок, і ви завжди приймаєте добре, але щось не так…До інших захожу – і речі розкидані, і підлоги не вимиті а… на душі спокійно. А у вас.. наче мене щось виганяє

– Не комфортно мені у вас. Незатишно. Ніби і порядок, і ви завжди приймаєте добре, але щось не так…До інших захожу – і речі розкидані, і підлоги не вимиті а… на душі спокійно. А у вас.. наче мене щось виганяє… Продовжити читання →

“-Ну яка я тобі бабка?

“-Ну яка я тобі бабка? Мені тільки п’ятдесят з хвостиком. Я, що така стара? – бурчала вона, ставлячи на стіл тарілку з супом і кошик з хлібом -Бабка, став на стіл щось. Аж зводить так їсти хочу, – з порога… Продовжити читання →

Пластикова виделка стала останньою краплею в цьому чаюванні. Ніна несподівано заплакала. Вона поставила тарілку на кухонний стіл і, ховаючи очі, почала швидко збиратися. — Мені пора… я вже спізнююся. Спасибі всім. — Ніно, почекай, – схаменулася мати. Ніна завмерла в дверях. Вона чомусь подумала, що мати приготувала подарунок і хоче зараз його вручити. — Ніно, а ти гардероб міняти не будеш? Чобітки чорненькі з минулого року залишилися в тебе? Катьці взуття потрібне

— Це, Ніночко, від мене подарунок, – свекруха простягнула коробку і м’яко посміхнулася. Коробочка була невелика, загорнута в пакувальний папір, блискучий, червоний. Можна було подумати, що це книжка або блокнот невеликого формату в м’якій обкладинці, але за вагою така легка…. Продовжити читання →

“Оля, а ці ваші зайві кілограми?

“Оля, а ці ваші зайві кілограми? Хіба це не проблема? – мати Діми не здавалася. -На мій погляд, у мене немає зайвих, тим більше, що мого майбутнього чоловіка вони влаштовують. Не всім же бути дюймовочками і тростинками. – Оля глузливо… Продовжити читання →

“-Зачекайте, – сказав він.

“-Зачекайте, – сказав він. – Я вийшов на секунду на вашій станції, а коли повернувся у вагон моїх речей не було. Глянув у вікно, а там якийсь чоловік ішов з моєю сумкою. Я вискочив за ним, але він вже десь… Продовжити читання →

“Потерпи, зайко. Лєнка зараз іпотеку закриє, вона квартальну премію чекає, а тоді вже вирішимо питання. Доньку тільки шкода, але вона вже велика, зрозуміє. Головне, ти не нервуй, все буде в шоколаді, обіцяю”.

“Потерпи, зайко. Лєнка зараз іпотеку закриє, вона квартальну премію чекає, а тоді вже вирішимо питання. Доньку тільки шкода, але вона вже велика, зрозуміє. Головне, ти не нервуй, все буде в шоколаді, обіцяю”. Олена перечитала це повідомлення тричі. Екран смартфона світився… Продовжити читання →

– Виходить, навіть наші сварки були для чогось потрібні? Андрій зупинився, обійняв дружину. – Все було потрібне. Щоб зрозуміти, що ми один без одного ніхто

Дощ барабанив по даху так наполегливо, що хотілося вийти й крикнути йому: “Досить!” Але натомість Андрій крикнув на дружину. – Знову я винен! – жбурнув він ложку в раковину. – Завжди я! То сіль не туди поставив, то телевізор голосно!… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2026 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑