Категорія Uncategorized
– Як я тепер без тебе? Що мені робити? Навіщо мені далі жити? – По його щоках текли сльози, а в душі зяяла порожнеча. Там тепер замість серця була чорна дірка Валерій був закоханий в Ірину ще зі школи. Маленька,… Продовжити читання →
– Микитівно! Ну, скільки можна? У неділю хоча б ми можемо поспати досхочу? – бризкаючи слиною заволала сусідка Кожний ранок Марії Микитівні починався однаково. Рівно о шостій вона вставала з ліжка і йшла на кухню. Випивала склянку води з лимоном,… Продовжити читання →
Біля воріт сидів брудний пес – через три тижні Ганна зрозуміла, навіщо його послала доля Ганна побачила його в понеділок уранці, коли виходила до машини. Сидів біля їхньої брами, як прив’язаний. Великий, кудлатий, брудний настільки, що породу не розбереш. Дивився… Продовжити читання →
— Бабо Алло! — вигукнув Матвій. — Хто вам дозволив тримати вовка в селі? Алла Степанівна гірко заплакала, побачивши зруйнований паркан. Вона вже не раз підпирала його дошками та лагодила трухляві стовпчики, сподіваючись, що огорожа протримається, поки вона збере достатньо… Продовжити читання →
– Боже, Сергію, і ти ще питаєш? Більшого щастя для мене не може й бути! Ти ж знаєш, яке у мене здорове та сильне серце. І я готовий будь-якої хвилини, якщо знадобиться, віддати його вам, щоб врятувати ваше життя, як… Продовжити читання →
Відстань ти від мене! Я одружуватися з тобою не обіцяв! І взагалі, я і знати не знаю, чия це дитина! А може, й не моя зовсім? – Тому, гуляй ти вальсом, а я, мабуть, поїду собі, – так говорив Віктор,… Продовжити читання →
– Мамо, ну чому ти мені нічого не сказала? Знаєш, як мені соромно було? – каже мені син. Я мовчу, бо навіть не знаю, що маю йому на це відповісти. Сину стало соромно, коли він з сімʼєю приїхав на Великдень… Продовжити читання →
– Будинок мій, ви тут живете на пташиних правах, – заявив зять. – І у своєму будинку я робитиму те, що вважаю за потрібне. – А ви, – він подивився на батьків дружини, – якщо обурюватиметеся, миттю опинитеся за ґанком… Продовжити читання →
– Ти у своєму розумі? Ми з нею свята пережити не можемо, а ти запросив її пожити? – обурилася Ксюша. – Ну, їй корисно ж, ну потерпи трохи! — Роман не збирався здавати позиції. – Та мені простіше самій поїхати… Продовжити читання →
“– Не думала, що ти така! Сама на пташиних правах, а командуєш! – Обурено мимрила свекруха Марина та Микита зустрічалися. Молодий чоловік жив з батьками. Марина винаймала квартиру. Затишна трикімнатна була розташована поряд з офісом, де вона працювала. Власники переїхали… Продовжити читання →