Один чоловік пішов від дружини. Коли вони познайомилися, в інституті, його зачарувала її м’якість, ніжність світлосірих очей і тихий голос. Він назвав її Оленкою, хоч за паспортом вона була Оленою Сергіївною. Так це ім’я до неї і прилипло. Він швидко покликав її заміж, вона погодилася. Жили добре, хоч і були, вважай, голота. Спали на підлозі на матраці, їли макарони, а згущене молоко у свята. Але нічого. Прожили 35 років. Народили трьох дітей. Подорожували. Спочатку з наметами по річках і озерах, потім, коли у нього з’явилися гроші, по закордонах і морях. І всюди на фотографіях вона дивилася на чоловіка ласкавим, ніжним поглядом. А він дивився в об’єктив. Таких, як вони, називають ниточка з голочкою, куди, мовляв, він, туди й вона. Тільки в одне місце вона не змогла з ним піти. Туди, де на нього чекала молода і різка, з зухвалим поглядом з-під нарощених вій. Вона була його секретарем майже два роки, і дивлячись на неї, яскраву і гучну, він став фантазувати, яким могло бути його життя поруч з такою. Напевно, що «ух», а не … Читати далі