Uncategorized

Конверт був чужим у цій стопці — казенний, лікарняний, із фіолетовим штампом невідомого мені глухого містечка. Він лежав поверх білосніжних, хрустких рахунків і рекламних проспектів, як дика польова квітка на стерильному операційному столі. Мій чоловік, Всеволод Аркадійович, не помітив його. Він розбирав свою пошту з методичністю хірурга, відкладаючи важливе в один бік, непотрібне — в … Читати далі

Ірина проводила рукою по обличчю, притулившись до стіни ліфта. Сьогодні зміна в медичному центрі затягнулася майже до восьмої вечора. Записів було більше, ніж зазвичай, пацієнти йшли один за одним, а до кінця дня голова гуділа від втоми. У сумці лежали документи, які треба було забрати додому для завтрашньої звітності. Жовтневий дощ стукав по вікнах під’їзду, … Читати далі

Марина знайшла листування випадково. Шукала номер сантехніка в телефоні чоловіка, а знайшла зовсім інше. Те, що вона зробила потім, не вкладалося в жодні сценарії. Марина знайшла листування в четвер, близько сьомої вечора. Шукала в телефоні Гліба номер сантехніка, бо кран на кухні капав третій тиждень, і сил терпіти цей ритмічний стук об раковину більше не … Читати далі

— Надіє Григорівно, ви тільки сядьте, бо в мене в папці папір лежить, після якого люди зазвичай викликають швидку, — секретарка сільради поклала перед нею синю канцелярську теку і важко зітхнула. — Оксаночко, та що ти вигадуєш? Яке ще там може бути диво? Василь мій уже на цвинтарі, хата наша, город наш, ми сорок років … Читати далі

— Ти уявляєш, він сказав, що це “не пощастило” і треба знову пробувати, бо йому потрібен лише син! — з гіркотою ділилася пасажирка в купе потяга. — На виписку приїхала тільки його мати, а сам він вимкнув телефон і пішов святкувати з друзями те, що в нього нібито з’явився лишній рот… Але через рік я … Читати далі

Осіння мряка огортала тихі вулиці провінційного містечка, у якому кожен знав про сусіда більше, ніж про власне сумління. Надія стояла біля вікна невеликої затишної квартири, спостерігаючи, як жовте листя повільно падає на мокрий асфальт. Ця квартира коштувала їй років важкої праці, безсонних ночей і мовчазних сліз, про які не знав ніхто на світі. Колись давно … Читати далі

— Зачекайте, але ж тут зовсім не те, що ми замовляли! Ви впевнені, що це наш пакунок? — здивовано вигукнув Андрій, наздоганяючи кур’єра біля під’їзду під підсилюваними поривами сильної зливи. — А той, хто отримав наші продукти, чомусь навіть словечком не запевнив про помилку й тихо залишив усе собі!  Недільний вечір видався суворим. Небо над … Читати далі

— Мамо, у твоєму віці люди вже про спокій думають і про онуків, а не про весілля. Невже тобі мало всього, що ти маєш? Надія витерла долоні об фартух і пильно поглянула на доньку. — А що саме я маю, Тетяно? Тетяна саме перебирала полуницю у великій мисці. Її щоки враз спалахнули, очі заметушилися, але … Читати далі

— Катю, чекай! Я ж пам’ятаю, ти любиш рожеві тюльпани, так? — упевнено мовив Євген, зупиняючись біля квіткової ятки та ніжно беручи дівчину за руку. — Ось глянь, вони зліва стоять, справді гарні? Ладно, погнали далі… Просторий підземний перехід біля станції метро у вечірню годину пік нагадував вулик. Сотні людей поспішали у своїх справах, тупотіли … Читати далі

— Марто, ти точно сьогодні поїдеш? Може, залишишся в місті до суботи? — голос Андрія в телефоні прозвучав настільки напружено, що вона навіть відклала чашку. — А що сталося? Я вже речі склала. Завтра працюватиму з дому, а ввечері хочу посадити лаванду біля тераси. Ти ж сам казав, що приїдеш у п’ятницю. — Та нічого … Читати далі