Uncategorized

— Вони спершу залишили мене в дитячому закладі, а за кілька років від мене відвернулися й ті, хто взяв під опіку, — з гіркотою мовила Вікторія, гортаючи сотні невтішних коментарів під своїм дописом. — А тепер, коли я власною працею здобула визнання, професію та відкрила свою студію, обидві родини раптом згадали про моє існування й … Читати далі

— Клич уже свою маму з села, нехай люди хоч трохи щиро посміються! — Ярослава Павлівна поправила срібну брошку на жакеті й зміряла мене зверхнім поглядом. — До мене на ювілей прийдуть найшанованіші люди. Їм потрібен контраст. Нехай на власні очі побачать, з якої глушини мій син тебе забрав і яке благородство проявив. Ці слова … Читати далі

Колеса мікроавтобуса монотонно гуркотіли на стиках розбитих доріг Тернопільщини. За вікном у сірому надвечірньому світлі миготіли знайомі до щему верби, перекошені плоти й новенькі ошатні паркани сусідів, чиї заробітчани, мабуть, повернулися раніше. Галина притискала до грудей шкіряну сумку, в якій лежали подарунки: парфуми для сина, дорогий італійський сир, пара пляшок доброго вина з Тоскани та … Читати далі

— Ми стукали у власні двері майже пів години, але шестирічний син заснув настільки міцно, що навіть не почув дзвінка! Ключі залишилися всередині у свердлику, і ми з чоловіком о дев’ятій вечора опинилися на вулиці без жодних варіантів дістатися хати. Як звичайна літня прогулянка біля під’їзду перетворилася на вечірню пригоду з ночівлею у сусідів?  Того … Читати далі

— Я просто ввічливо попросила жінку в черзі відступити на крок назад і не дихати мені прямо в потилицю, а у відповідь отримала такий потік грубощів і лайливих слів! Вона на весь магазин обізвала мене «собакою» і мало не з кулаками кинулася на мене за звичайне зауваження. Найдивніше, що багато хто навколо продовжує вважати, ніби … Читати далі

— Ти все життя до інших бігав, а доглядати за тобою тепер мушу я? Марія поставила на стілець біля ліжка миску з теплою водою і кинула на край чистий рушник. Василь не відповів. Він і не міг відповісти. Вже майже два роки він тільки дивився в стелю своїми світлими, абсолютно тямущими очима й зрідка тихо … Читати далі

— Тільки посмій мені купити не те, що треба! — чоловік нервово пригладив поріділе волосся на скронях, хоча на кухні було зовсім не спекотно. — Чуєш мене, Надіє? Сметану бери найжирнішу, домашню, не дивися на ціну! І м’ясо вибирай свіже, гарне, а не те, що зі знижкою на полицях лежить! Надія завмерла біля відчинених дверцят … Читати далі

Чоловік узяв два чебуреки. Соковиті, вони сочилися жиром, з шаленим запахом і ще – спогадом з дитинства. На одноразовій тарілочці. І пляшечку холодного пінного. Він розклав усе це на лаві, розташованій прямо навпроти чебуречної, метрів за чотири-п’ять. Слиновиділення йшло повним ходом, і він, заплющивши очі, уявив, як смачний м’який шматочок тане в роті і опускається … Читати далі

Кришталевий салатник вислизнув із пальців і впав на паркет. Важкий чеський кришталь, який берегли для особливих випадків, не розбився, а з глухим, моторошним стукотом покотився до плінтуса, розсипаючи натерті буряки та зерна граната кривавими плямами. Я не нахилилася, щоб його підняти. Я взагалі не могла поворухнутися. Повітря в передпокої раптом стало густим, немов розтоплена смола, … Читати далі

– Ваш красень? – Чоловік із суворим обличчям втяг у хвіртку Гошку, що упирається. Він міцно стискав тоненьке зап’ястя. Гошка приречено волочився за ним. Обличчя його з великими краплями поту зблідло так, що я бачила кожну синю жилку, що б’ється під шкірою: на скронях, на переніссі. Мені здалося, що він ось-ось знепритомніє. – Відпустіть його! … Читати далі