Ковбаски зараз немає, сонечко. Я тобі зварила смачну манну кашку. Ходімо вмиємося, вдягнемо теплі шкарпетки, бо підлога холодна. На кухні Олесик неохоче копирсався ложкою в тарілці, поглядаючи на порожній стіл. — Мам, а цукерки є? — Цукерок теж немає. Є просте сухе печиво, хочеш із теплим чаєм? — Давай печиво, — зітхнув малий. Дарина дивилася на худенькі плечі сина, і в середині все стискалося від жалю. У голові промайнула спокуслива думка: «Піти зараз у магазин, купити повні торби фруктів, свіжого м’яса, сиру, накупити синові яскравого одягу та іграшок. Я ж не забрала чуже силою, я просто знайшла на дорозі…» Але слідом прийшла інша думка. Чужі гроші ще нікому не приносили щастя. Якщо людина загубила таку суму разом із усіма документами, у неї зараз розпач. Може, це кошти на лікування, на порятунок справи чи останні заощадження родини. Дарина рішуче підійшла до полиці й дістала з портмоне візитку
— Ти справді збираєшся повернути все до останньої копійки? Ти ж ледве зводиш кінці з кінцями, а дитині навіть чобітки на весну ні за що купити! Дарина стояла посеред своєї крихітної кухні, міцно притискаючи до грудей важкий шкіряний гаманець, і дивилася у вікно, де сірий весняний дощ розмивав залишки старого снігу. Ці слова сказала б … Читати далі