Uncategorized

— Пані Оксано, я пробачаю вам затримку зі сніданком, але зробіть мені, будь ласка, капучино з великою пінкою й додайте ту грушку, яку я щойно так вдало знайшов на вашому столі!  Останні дні серпня в нашому домі минали під знаком грандіозної підготовки. Нашому синочкові Артемчику виповнилося чотири роки, і ми з чоловіком прийняли важливе рішення … Читати далі

Ресторан у центрі столиці був із тих, де офіціанти рухаються безшумно, мов тіні, а світло приглушене так, аби приховати втому на обличчях заможних гостей. Людмила сиділа біля панорамного вікна, за яким вечірній дощ розмивав вогні автомобілів у суцільні золотаво-червоні смуги. Перед нею стояла широка біла тарілка з широкими бортами. Борщ. Він виглядав бездоганно: насичено-рубіновий колір, … Читати далі

Поки я сама виходжувала свекра, чоловік і зовиця ділили його спадок. Але прорахувалися – він лишив їх ні з чим Злата ретельно терла руки жорсткою щіткою під струменем прохолодної води. Їй здавалося, що їдкий, важкий запах спирту, стерильних бинтів і згасаючого життя в’ївся не в шкіру – він просочив її саму. У дзеркалі над раковиною … Читати далі

— Знову борщ? Насте, це не серйозно, я їсти хочу. Я думав, ти хоч котлет насмажиш, ти ж весь день вдома сидиш. Тарас відсунув тарілку з гарячою червоною стравою так рішуче, ніби перед ним стояла не щойно зварена домашня їжа, а пуста миска. Він важко опустився на стілець, навіть не знявши робочого піджака, лише поспіхом … Читати далі

Годинник у передпокої відраховував хвилини гучними, сухими ударами, які лише підкреслювали напружену тишу квартири. Олена сиділа на краєчку пуфа, втомлено спершись долонями об коліна, і дивилася на маленького мопса на прізвисько Персик. Пес нетерпляче перебирав лапами біля дверей, жалібно попискував і раз у раз заглядав у вічі господині. За вікном шумів різкий осінній дощ, листя … Читати далі

— Дівчинко моя, ти в нашому домі для того, щоб відпочивати, а не біля раковини з миючими засобами стояти! А щодо білизни навіть не думай купувати сама — я твої розміри та вподобання знаю не гірше, ніж ти сама!  За вікном рейсового автобуса миготіли зелені лісові смуги та золотаві соняшникові поля. Дев’ятнадцятирічна Світлана сиділа біля … Читати далі

— Ти запитав мене, чому я постійно кудись поспішаю і про щось мрію, а потім кинув це своє байдуже: «Може, тобі просто треба поменше всього хотіти?». Тоді слухай уважно: я буду хотіти всього, прагнути більшого і досягати цілей, але відтепер робитиму це вже без тебе!  Осінній вечір огортав місто тихою, м’якою напівтемрявою. За вікном затишної … Читати далі

Оксана припаркувала свій позашляховик біля будинку, але не поспішала виходити. Кілька секунд просто сиділа, заплющивши очі, насолоджуючись тишею салону. День видався надзвичайно вдалим – важливий контракт закритий, приємний бонус у кишені, а попереду – цілі вихідні. Безтурботні, лише для себе. Вона вже уявляла, як візьме до рук нову книгу про особисті кордони, що так привабливо … Читати далі

— Ви мені зараз серйозно кажете, що в ДРАЦСі відмовляються записувати ім’я Мія?! Передай працівниці листок і скажи: це моя дитина, я її виплекала, і тільки батькам вирішувати, як кликати власну доньку!  Осіннє сонце м’яко освітлювало дитячу кімнату, заливаючи золотавими променями біле ліжечко та ніжні молочні гардини. В оселі панувала особлива, майже свята тиша, яка … Читати далі

— Мамо, ми з Наталкою розлучаємося, і я прошу тебе до нас не лізти, ми самі все вирішили, — сказав Тарас по слухавці так просто й сухо, наче повідомив про чергову заміну мастила в авто. — Як розлучаєтеся? — ледь вимовила Надія Степанівна, тримаючи в руці вологу ганчірку. — А діти? Тарасику, що сталося? Сім … Читати далі