Категорія Uncategorized

Галина бігла пероном, ледве переводячи подих під вагою важких сумок, боячись запізнитися на останню електричку. Вона буквально застрибнула у майже порожній вагон на ходу, сіла на лаву і ще довго намагалася прийти до тями. Діставши маленьке люстерко з сумочки, критично… Продовжити читання →

— Олеже, тобi якесь письмо. Я вирiшила забрати пошту, бо все вже ледве тримається в скриньцi. Напхали реклами, газет купу, ледве рахунки витягла, i ще конверт випав. Уявляєш, адреса не наша — номер будинку iнший. А прiзвище, iм’я та по… Продовжити читання →

Після нашого походу в мене добряче горіла задниця, а Вовку всього обсипало, та ще й кілька пальців розпухло. — Алергія, — констатувала бабуся. — Ще б пак. Мінімум три кілограми цукерок змели удвох. Щоб вас пронос пробрав і очі на… Продовжити читання →

На завідувачку терапевтичного відділення звертали увагу всі: чоловіки дивилися з цікавістю, жінки – з неприхованою заздрістю. Їй, стрункій і чорноокій, білий халат був до лиця. Волосся вона заколювала ззаду валиком. Чи то набійки на підборах у неї були правильні, чи… Продовжити читання →

— Родю, менi щось зле, — дружина схопилася за живiт, щойно вони увiйшли до свого номера в санаторiї. — Це все твiй чебурек на вокзалi! Галя жбурнула валiзу та миттю зникла в туалетi. — Та ти ж сама бурчала: «Зараз… Продовжити читання →

— На похорон?! — Аня здригнулася. — До кого?! — Ти хiба не в курсi?! — здивувався Андрiй, її колишнiй однокласник. — Я живу в iншому мiстi, та й то знаю… Дiмка помер. Завтра похорон. — Дiмка?! Мельникiв?! Це правда?!… Продовжити читання →

— Котик, тут твоя дружина повернулася. Ти повідомив їй, що тепер тут живу я? Ну нічого, нехай поживе в дитячій до розлучення. Гучний голос пролунав із кухні саме в ту мить, коли Лера, завмерши в передпокої, намагалася осмислити той кошмар,… Продовжити читання →

Мороз вдарив не на жарт саме напередодні Нового року. Перед виїздом Марина глянула на термометр — мінус двадцять. Але насправді здавалося, що набагато холодніше. «Оце так свято… Краще б сніг пішов», — пробурмотіла вона, складаючи пакунки з продуктами в багажник…. Продовжити читання →

— Трійнята?! Та ви ж справжня героїня, Валентино Миколаївно! І всі здорові — хлопчик і дві дівчинки! Це справжнє диво! — Я всього лиш мама, — усміхнулася я крізь серпанок втоми, намагаючись усвідомити все, що відбулося за ці останні вісімнадцять… Продовжити читання →

— Здай їх у дитбудинок і доглядай мене, мені діти не потрібні! — Ти з глузду з’їхав? Це ж твоя кров, твоє тіло! Я стояла на порозі, ледве тримаючись на ногах після пологів, зі згортками в руках. У повітрі стояв… Продовжити читання →