Категорія Uncategorized

– Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти ж уже майже три роки в Італії, а ніде толком не була і нічого не бачила. Поїхали завтра у Ватикан на мессу, а потім по Риму… Продовжити читання →

Оксана повернулася до рідного села у свій будинок. Добре, що ще не продала, адже майже повелася на вмовляння сина. Вже і покупця знайшли, але він виявився дуже примхливим. То гаража немає, то газу, ціна не влаштовує. А ціну син знижувати… Продовжити читання →

“Але тільки люди стали черстві. Усі, хто нам заздрив, зраділи нашим проблемам. Усім покупцям кажуть, щоб торгувалися. Бачите, у нас безвихідне становище – так і так підемо на поступки Чоловік у старенькій куртці та величезних чоботах з цікавістю зазирав у… Продовжити читання →

– Надюша, я вдома, зустрічай! – Л-Льоня?! А ти що так рано? Ти ж мусив тільки через три дні повернутися… Жінка, років тридцяти, вийшла в коридор, поспіхом загортаючись у шовковий халатик і розгублено дивлячись на чоловіка, що стояв на порозі…. Продовжити читання →

 “-Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень… Продовжити читання →

– Та скільки можна! – Третя година дня! Майте совість! За стіною знову стогнали. Жіночий голос то тихий, то голосний. Потім чоловічий – низький, розмірений. І знову жіночий – уже інший, вищий. Надя сиділа вдома другий тиждень. Лікарняний через оперативне… Продовжити читання →

“— Тобто ти летиш з нею у відпустку, яку ми планували? За наші гроші? — Наші гроші нікуди не зникли, просто я лечу з Оленою замість тебе.Анна поклала останню блузку в гарну нову валізу й задоволено усміхнулась. Довгоочікувана поїздка до… Продовжити читання →

 “-Дівчинку я тобі не залишу. Тобі вона не потрібна, а твоїй бабі тим паче. Не буде їй життя. Ми тепер будемо у великому місті жити, не об’їсть вона нас Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся… Продовжити читання →

– Я на тридцять років закінчення інституту не піду, у мене потім депресія буде. Нехай ідуть ті, хто щороку ходили, їм не помітно, як вони змінилися, – на дзвінок єдиної подруги прокричала в телефон Надія.– А ти як зараз виглядаєш,… Продовжити читання →

– Ти хоч розумієш, що наробила, Ірко? – Голос Сергія тремтів від люті, він стояв посеред кухні, стискаючи в руках зім’ятий аркуш паперу. – А що я мала робити, Сергію? Чекати, доки ти нас усіх у боргову яму заженеш? –… Продовжити читання →