Категорія Uncategorized

– Уявляєш, Аня сунула мені в руки доньку, взулася, взяла куртку й пішла! З однією сумкою. Вона нас покинула, уявляєш? Просто отак

– Мамо, так, це я, Семен. Чому пошепки? Бо Ксюша щойно заснула. Уявляєш, Аня сунула мені в руки доньку, взулася, взяла куртку й пішла! З однією сумкою. Вона нас покинула, уявляєш? Просто отак. — Я в курсі, синочку, Аня мені… Продовжити читання →

– Двійня? – Це що за цирк, Віро? Це якийсь жарт? – Ти смієшся з мене? – обличчя чоловіка перекосилося. – Я не підписувався на це

– У тебе було лише одне завдання, Віро! Одне! Чим ти взагалі думала? – Я… я не винна, Олеже. Все вийшло випадково… Я й уявити не могла… Віра стояла посеред вузької кухні, притискаючи до себе загорнутого в байкову ковдру Кирюшу…. Продовжити читання →

“П’ять умов…

Сватів від Степана я випроваджувала вже вп’яте. Щоразу вони приїжджали на скрипучій «Ниві», привозячи із собою чужі запахи, та ніякове мовчання. Дві його своячки, жінки огрядні та гучноголосі, починали здалеку: про погоду, про врожай, а потім, зітхаючи, переходили до головного…. Продовжити читання →

“– Ти сама винна! – раптом вибухнув Олексій. – Ти на себе подивися! Навколо повно гарних дівчат, а я приходжу додому, та бачу тебе! Звичайно я задивляюся! Я ж молодий чоловік! Мені кохання хочеться!

“– Ти сама винна! – раптом вибухнув Олексій. – Ти на себе подивися! Навколо повно гарних дівчат, а я приходжу додому, та бачу тебе! Звичайно я задивляюся! Я ж молодий чоловік! Мені кохання хочеться! – Льоша, ну посидь з Мишком… Продовжити читання →

— Довго не їхав ти. Чекала Олександра, щороку чекала. Ось, казала, синок приїде, онука покаже, хату на нього відпишу… Чекала-а… Заготовки кожне літо для вас готувала, на ганку сиділа, на дорогу дивилася…

Трасою Київ-Рівне мчав автомобіль. У ньому їхали троє: батько, мати та син. Троє, але не сім’я. Вони майже не розмовляли, лише перекидалися фразами у справі. — На заправку треба, — сказав водій.— Давай. І в туалет якраз, — кивнула жінка, що сиділа поруч…. Продовжити читання →

“Оксана росла сиротою при живих батьках. І якщо свою матір Оксана бачила лише на фотографіях і відеодзвінках, то батько жив по сусідству, але незважаючи на це, у вихованні доньки не брав жодної участі

Оксана росла сиротою при живих батьках. І якщо свою матір Оксана бачила лише на фотографіях і відеодзвінках, то батько жив по сусідству, але незважаючи на це, у вихованні доньки не брав жодної участі. Оксані здавалося, що чоловік навіть боявся дивитися… Продовжити читання →

Потім усі пішли на чаювання в клас. Дітлахи принесли хто що міг для загального столу. Вчителька розливала чай із великого термоса. На столі лежали цукерки, пряники, печиво. І тут Катя дістала свій фірмовий млинцевий торт. Усі ахнули: на широкій тарілці високою стопкою височіли млинці. Вони були такі апетитні, мереживні, промазані чимось солодким

Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні… Продовжити читання →

Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному окремий сніданок, один кашу не їсть, інший яйця не перетравлює. З обідом теж мудрую, губи дуємо, те не їмо, це не хочемо. Курка їм жорстка, свинина – жирна

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному… Продовжити читання →

— Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти, як риба холодна. Була б хоч господинею гарною, а то й цього в тебе немає

Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не приховуючи. Перший раз він зрадив їй на другий день весілля, з офіціанткою…. Продовжити читання →

— Що ти нам там наготувала? — не вітаючись, обурилася зовиця. — У нас весь відділ із унітазів два дні не злазив. — Усе було свіже… Бути такого не може! — почала виправдовуватися Марина. — Ми потім доїдали з Павлом залишки, і з нами все нормально

— Марино, ти мусиш мене виручити! — защебетала телефоном метушлива зовиця Олеся. — У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього. — А я чим можу допомогти? — перебила сестру чоловіка Марина. — Ти ж гарна куховарка… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑