Категорія Uncategorized

– Не плач, мамо. Ось твої гроші. Я відразу запідозрив недобре, коли цей приїхав. Коли приходив до вас у гості, перевірив його документи, які він, до речі, ретельно ховав

Зоя стояла в черзі супермаркету і почувалася дуже незатишно. Вона, прямо таки, спиною відчувала погляд, який обмацував її з довгої черги людей з візками продуктів. Жінці було настільки дискомфортно під цим пильним поглядом, що, розплатившись на касі, вона метушливо закинула… Продовжити читання →

“Куди ти подінешся…” Як часто вона чула від нього ці слова, які підкреслювали, що у неї немає виходу, що вона в пастці

– Маму ми забираємо з собою, до речі… – додав він між двома ковтками чаю, порушуючи тишу, яка панувала в їхньому купе весь ранок. Сказав це буденно і просто, наче вони давно обговорили це питання і дійшли одностайного рішення, а… Продовжити читання →

– Ну що! Іди перевдягайся в сараї. Там і лопату вибереш! – Яку ще лопату?! – Оксана нічого не розуміла. – Ти нащо мене сюди привіз!?

Зранку Оксана встала, гарно вдягнулася і сіла чекати – Павло запросив її сьогодні до себе в село. Нарешті пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Павло. Він якось дивно глянув на одяг Оксани, але нічого не сказав. Нарешті вони приїхали…. Продовжити читання →

– Яка ж ти злопам’ятна! – З кривою усмішкою процідив чоловік. – Не чекав від тебе

– Нарешті! Ганно, ну де ти ходиш досі? Це перші слова чоловіка, які я почула, щойно переступивши поріг нашої квартири близько дев’ятої години вечора. – Я голодний, злий, нервовий! – вимовляв Ілля. – Тобі дзвоню – слухавку не береш. У… Продовжити читання →

— Ти вже доросла, час і честь знати, — Віктор розвалився в моєму кріслі, закинувши ноги на журнальний столик. — Ми з твоєю матір’ю хочемо пожити спокійно.

— Ти вже доросла, час і честь знати, — Віктор розвалився в моєму кріслі, закинувши ноги на журнальний столик. — Ми з твоєю матір’ю хочемо пожити спокійно. — У моїй квартирі? Яку мені батько залишив? — Припини, Катя. Десять років… Продовжити читання →

Ну, якщо ви прийшли з претензіями, давайте я вам дещо поясню. Почнемо з квартири.

— Ну, якщо ви прийшли з претензіями, давайте я вам дещо поясню. Почнемо з квартири. Вже рік тому, до вашої першої критики на адресу моєї дочки, ми оформили дарчу. Квартира належить Каті. І вона має право в будь-який момент вам… Продовжити читання →

— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна.

— Лідочка, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, — сказала Анна. — Зараз, Анна Львівна. Молода симпатична медсестра встала з-за столу, відчинила двері кабінету і виглянула в коридор. Тераси, газони й сади… Продовжити читання →

Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти.

Олена стояла біля вікна своєї порожньої квартири і дивилася на двір, де колись гралися її діти. Тепер Міші двадцять років, він працює в Луцьку, а Каті вісімнадцять — вчиться в університеті. Квартира здавалася величезною і незатишною без їхнього сміху, без… Продовжити читання →

Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру.

Яні на двадцятиріччя батьки подарували шикарний подарунок – квартиру. — Донечко, ця квартира – твоя впевненість у майбутньому. Що б не сталося, ти нізащо її не продавай. Зате тобі завжди буде, куди повернутися. Цю настанову мама сказала Яні, коли віддавала… Продовжити читання →

— Мамо, твій чоловік до мене чіпляється…, — прошепотіла Ірочка мамі на кухні, коли вітчим вийшов.

— Мамо, твій чоловік до мене чіпляється…, — прошепотіла Ірочка мамі на кухні, коли вітчим вийшов. — Що ти вигадуєш! Так і хочеш нас посварити. Якщо Олег дізнається, що ти вигадуєш, збере речі і піде. Вперше в житті вдалося влаштувати… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑