Категорія Uncategorized
– Мамо, так, це я, Семен. Чому пошепки? Бо Ксюша щойно заснула. Уявляєш, Аня сунула мені в руки доньку, взулася, взяла куртку й пішла! З однією сумкою. Вона нас покинула, уявляєш? Просто отак. — Я в курсі, синочку, Аня мені… Продовжити читання →
– У тебе було лише одне завдання, Віро! Одне! Чим ти взагалі думала? – Я… я не винна, Олеже. Все вийшло випадково… Я й уявити не могла… Віра стояла посеред вузької кухні, притискаючи до себе загорнутого в байкову ковдру Кирюшу…. Продовжити читання →
Сватів від Степана я випроваджувала вже вп’яте. Щоразу вони приїжджали на скрипучій «Ниві», привозячи із собою чужі запахи, та ніякове мовчання. Дві його своячки, жінки огрядні та гучноголосі, починали здалеку: про погоду, про врожай, а потім, зітхаючи, переходили до головного…. Продовжити читання →
“– Ти сама винна! – раптом вибухнув Олексій. – Ти на себе подивися! Навколо повно гарних дівчат, а я приходжу додому, та бачу тебе! Звичайно я задивляюся! Я ж молодий чоловік! Мені кохання хочеться! – Льоша, ну посидь з Мишком… Продовжити читання →
Трасою Київ-Рівне мчав автомобіль. У ньому їхали троє: батько, мати та син. Троє, але не сім’я. Вони майже не розмовляли, лише перекидалися фразами у справі. — На заправку треба, — сказав водій.— Давай. І в туалет якраз, — кивнула жінка, що сиділа поруч…. Продовжити читання →
Оксана росла сиротою при живих батьках. І якщо свою матір Оксана бачила лише на фотографіях і відеодзвінках, то батько жив по сусідству, але незважаючи на це, у вихованні доньки не брав жодної участі. Оксані здавалося, що чоловік навіть боявся дивитися… Продовжити читання →
Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні… Продовжити читання →
— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному… Продовжити читання →
Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не приховуючи. Перший раз він зрадив їй на другий день весілля, з офіціанткою…. Продовжити читання →
— Марино, ти мусиш мене виручити! — защебетала телефоном метушлива зовиця Олеся. — У нас післязавтра корпоратив. Шеф сказав, що я відповідальна за нього. — А я чим можу допомогти? — перебила сестру чоловіка Марина. — Ти ж гарна куховарка… Продовжити читання →