Дощ барабанив по даху так наполегливо, що хотілося вийти й крикнути йому: “Досить!” Але натомість Андрій крикнув на дружину. – Знову я винен! – жбурнув він ложку в раковину. – Завжди я! То сіль не туди поставив, то телевізор голосно! Олена навіть не обернулася. Стояла спиною, мила посуд. Плечі напружені, як струна. – Може, тобі […]
— Сир він і є сир. Просто дорогий, бачу. Не будьте жадібною, мамо. Онук же приїхав! Вона говорила з усмішкою. З тією самою, якою зазвичай прикривають нахабство, видаючи його за простоту. — Іро, у мене дієта, — я намагалася говорити рівно, хоча пальці похололи. Мені доводилося виправдовуватися за їжу у власному домі
— Мамо, вам же таке важко перетравлювати, вік усе-таки! — проспівала Іра, простягаючи руку до верхньої полиці мого холодильника. — Давайте краще Іванкові віддамо, йому рости треба. А вам кашка корисна. На воді. Вона навіть не питала. Просто ставила перед фактом, наче в якійсь установі, де в безпорадного забирають зайву ковдру. Я стояла біля плити, […]
– Лєро, – я прямо подивилася на дочку, – ця квартира моя! Я її отримала від бабусі, тобто від твоєї прабабусі, якщо ти пам’ятаєш. – І? – З викликом запитала Лєра. – Далі що? – Жодного розміну не буде
– Лєро, – я прямо подивилася на дочку, – ця квартира моя! Я її отримала від бабусі, тобто від твоєї прабабусі, якщо ти пам’ятаєш. – І? – З викликом запитала Лєра. – Далі що? – Жодного розміну не буде – Мамо, ти мене взагалі чуєш? – Вигукнула дочка. – Я не можу так жити! Розумієш? […]
— Та Вітя всім каже, що ти обожнюєш готувати. Що тебе від плити не відірвати, того й збираємося. А я от ні за які гроші, як мені чоловік не помагає, то я взагалі відмовляюся провадити гостину. А Ти Вітю відправляєш прогулятися, бо не терпиш нічиєї допомоги. Ти залізна чи що?
Я довго вдавала, що люблю Новий рік. Усміхалась, коли питали, де будемо святкувати, кивала, коли чоловік казав, що знову всі збираються в нас. Але всередині в мене все стискалося, бо я знала, що буде далі. Мій чоловік Вітя — людина компанійська. Йому важливо, щоб навколо було шумно, весело, щоб друзі казали: «От у Вітька завжди […]
– Я приїхав забрати тебе і Мойсея до нас додому, – Михайло витер сльози з щік дитини широкою долонею. – Твої брати вже давно чекають на тебе
Ліля, волонтерка в притулку для кішок, дивилася на білосніжного котика, що забився в куток клітки. Великий котик з шикарним пухнастим хвостом з’явився у них три місяці тому. Інші кішки і коти ображали його, але йому було все одно… Він ніколи не піднімав лапу у відповідь, мовчки зносячи образи. Через це довелося його відсадити в клітку. […]
– Вітя, мене підвищили! – голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона знімала черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже п’ятдесят тисяч! Ура! Вона увірвалася до вітальні, готова застрибнути чоловікові на шию. Але завмерла на порозі.
– Вітя, мене підвищили! – голос Анастасії зірвався на смішний писк, поки вона знімала черевики прямо на ходу. – Уявляєш? З преміями буде майже п’ятдесят тисяч! Ура! Вона увірвалася до вітальні, готова застрибнути чоловікові на шию. Але завмерла на порозі. Віктор сидів на дивані. А поруч з ним, спираючись на спинку крісла, стояла свекруха – Надія Петрівна. […]
– Ви переписали квартиру на людину, яку знаєте три місяці? До весілля? – І що? – Свекруха підняла підборіддя. – Я йому вірю, він добрий і порядний. Він не такий, як ви вважаєте. А ви думаєте про нього погано, я знаю
– Ви переписали квартиру на людину, яку знаєте три місяці? До весілля? – І що? – Свекруха підняла підборіддя. – Я йому вірю, він добрий і порядний. Він не такий, як ви вважаєте. А ви думаєте про нього погано, я знаю – Мамо, ти серйозно зараз? Ресторан “Панорама”? Це ж три тисячі за вечерю щонайменше! […]
“– Якщо ти зараз поїдеш, – тихо сказала Лола, – можеш не повертатись. Зовсім! Забирай свої каністри, інструменти, тракторні каталоги і котися до мами назовсім!
– Якщо ти зараз поїдеш, – тихо сказала Лола, – можеш не повертатись. Зовсім. Забирай свої каністри, інструменти, тракторні каталоги. Їдь до мами назовсім! – Квартира моя, Руслан. Дісталася від моїх батьків. А твої гроші… знаєш, я впораюся… …- Руслане, сьогодні субота. Ми доньці обіцяли в цирк сходити. І за продуктами треба було б… холодильник […]
“– Набридла ти мені, Лідо! Сил моїх немає. Дивитись на тебе лячно. Кожна твоя розмова – про дітей і про гроші. Навіщо ти мені така потрібна?
“– Набридла ти мені, Лідо! Сил моїх немає. Дивитись на тебе лячно. Кожна твоя розмова – про дітей і про гроші. Навіщо ти мені така потрібна? – Лідо, я тобі скільки разів казав, щоб грошей у мене не просила! – Петро роздратовано дивився на дружину. Худа, з відрослим волоссям, в якому проглядалася рідкісна сивина. І […]
— Приймай чоловіка назад, ми тебе простили. Он як розцвіла. Дивись-но на неї. Щоки рожеві, очі сяють, ніби не чоловіка з сім’ї вигнала, а в лотерею виграла. Совісті в тебе, Наташко, як не було, так і немає. Одна косметика на умі.
— Приймай чоловіка назад, ми тебе простили. Он як розцвіла. Дивись-но на неї. Щоки рожеві, очі сяють, ніби не чоловіка з сім’ї вигнала, а в лотерею виграла. Совісті в тебе, Наташко, як не було, так і немає. Одна косметика на умі. Зінаїда Олександрівна стояла на порозі, уперши руки в об’ємні боки, обтягнуті махровою кофтою. За […]