Uncategorized

— Свекрухо моя дорога, ви знову з порожніми руками? — дзвінкий, трохи захмелілий сміх моєї невістки Аліни прорізав гомін за великим столом. — От уміє людина влаштуватися: нічого не привезе, але на найм’якше крісло під виноградом сяде найпершою! За довгим столом, накритим у дворі мого свата в передмісті Києва, на коротку мить повисла тиша. Потім … Читати далі

— Хлопці, — почала я стримано, але з явним напруженням у голосі, дивлячись просто їм у вічі. — Я вже втретє за цей тиждень прошу: не беріть мої інструменти з мого робочого столу! У мене все розкладено за системою. Якщо вам щось потрібно, питайте дозволу або купіть власне приладдя. Мої кусачки знову були мокрими біля … Читати далі

— Тридцять років терплю, а вона сина мого голодом морить, у хаті пилюка, а сама тільки перед дзеркалом крутиться! Люба застигла біля дверей вітальні, тримаючи в руках миску зі свіжою зеленню. У горлі пересохло. Голос належав свекрусі, Галині Дмитрівні. Говорила вона так голосно й впевнено, наче читала повчальну лекцію на зборах. — Та невже, Дмитрівно? … Читати далі

— Тамаро Яківно, це дитяча ванночка Артема. Він у ній купається щовечора, це його особиста річ, — розгублено, але з прихованим обуренням мовила Олена, дивлячись на літню жінку. Тамара Яківна навіть не думала виправдовуватися. Вона опустила погляд на велику пластикову ємність і спокійно відповіла: — Ну і що тут такого? Я в ній свіжі огірки … Читати далі

Ранкове сонце повільно підіймалося над дахами старовинних чернівецьких будинків, зазираючи крізь панорамні вікна новобудови. Оксана стояла на кухні з порцеляновою чашкою свіжої кави, милуючись ідеально гладкими стільницями та світлою підлогою. Ця двокімнатна оселя була для неї справжнім прихистком, матеріальним втіленням батьківської турботи та власних безсонних ночей за робочим ноутбуком. Її батьки ніколи не мали великих … Читати далі

– Мамо, коли ми підемо купувати мені сукню на випускний? – обережно нагадала Лариса Зої Дмитрівні, яка в цей час чаклувала біля плити. – Через тиждень останній іспит. Усі дівчата в класі хваляться вбранням. Одній мені нічого сказати. Зоя Дмитрівна насупилась і невдоволено буркнула: – Вам, аби похвалитися, балаболки. – Ну, так коли, мамо? Саме … Читати далі

– Забирай своїх пацанів і повертайся у своє село! – сказала Катя, стоячи посеред вітальні. – Моєму батькові така дружина не потрібна! А якщо ти сама не підеш, я зроблю так, що батько сам виставить тебе за двері. – Як ти смієш так казати?! – Лілія дивилася на падчерку і не могла повірити, що та … Читати далі

Лідія помітила це одразу, ще під час першого візиту свекрухи. Тамара Вікторівна переступила поріг її квартири й одразу ж, немов хижий птах, обвела очима високі стелі, широкий коридор, три двері, що вели до трьох кімнат. І в погляді її промайнуло щось зовсім не гостьове. Це був радше господарський інтерес, якась оцінка, ніби Тамара Вікторівна вже … Читати далі

Важке ранкове повітря в заміському будинку здавалося густішим, ніж зазвичай. Катерина стояла біля вікна кухні, тримаючи в тремтячих пальцях гаряче горнятко міцної кави. Сонце ледь піднялося над кронами сосен, а в домі вже панувало передчуття неминучої бурі. На великому дубовому столі лежав складений удвоє календар із перекресленими датами, де липень і серпень були позначені суцільною … Читати далі

Той знайомий, вже до болю очікуваний, дзвінок домофона пронизав ранкову тишу, коли Ольга саме мила тарілку. Десята ранку суботи. Знову. Вона навіть не питала, хто це. Просто глянула на чоловіка, що вийшов з кімнати: — Андрію, це вона? Чоловік крокував, занурений у свій телефон, навіть не піднявши очей. — Ага, це вона, — буркнув Андрій. … Читати далі