Категорія Uncategorized
“– Тату, ти що, кота завів? – здивувалася дочка Людмила, яка приїхала на вихідні Петро Васильович із роздратуванням дивиться у вікно. Ось знову цей рудий кіт сидить на його грядках! Вже третій день поспіль. Спочатку помідори пом’яв, вчора в огірках… Продовжити читання →
– Ти що, копаєшся в моїх речах? – А ти що, одружений? Вони дивилися один на одного. Він – у рушнику, тільки з ванної. Вона сидить на дивані біля його барсетки. Паспорт випав із її рук. Даша почувала себе так,… Продовжити читання →
— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий чоловік! Нізащо не кину тебе… Він не міг повірити, що це правда…. Продовжити читання →
– Ти голубці зробила, Ірино? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні, не зробила, не мала часу, – спокійно відповідає мені донька. Я ж просила тебе по телефону, щоб ти їх приготувала. Скучила я за нашою смачною їжею,… Продовжити читання →
У мене дорослі син та донька. Ми з чоловіком важко працювали, аби дати їм все найкраще. Навіть їхали в Німеччину на заробітки, аби купити їм квартири після весілля. Хоча така “доброта” погано відгукнулася. У чоловіка проблеми зі спиною, заробив грижу…. Продовжити читання →
Яка ж у нього дружина страшна, як він із нею тільки живе… Марина плакала щодня. Хоча і це їй давалося важко. Обпалені повіки толком навіть закриватися не могли. Кожен вихід із дому давався їй важко. Як фізично, так і морально…. Продовжити читання →
“– Ти віддав ключі від нашої квартири хлопцям, яких ніколи не бачив? – Запитала Варя розгубленого чоловіка – Льоша, ну ти що? Ні я, ні діти не винні, що в тебе відпустку тільки в жовтні. Каті треба до школи, Даня… Продовжити читання →
– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка. Її серце тьохнуло в грудях, передчуваючи недобре. – Там у вашій квартирі… Продовжити читання →
“– Тату, ти що твориш? Це ж безхатько! Ми не притулок! – Доню, – м’яко, але твердо сказав Андрій, – він – людина. Він втратив пам’ять. Він не знає хто він. А Мухтар знайшов його. Виходить, – доля! В глибокій… Продовжити читання →
Собака Аська завивала всю ніч, не даючи господині відіспатися. Глянувши зранку в її будку, жінка застигла з переляку. Ніч була бурхливою, наче сама природа вилила на землю всю свою гнівну енергію. З неба хлистав дощ, наче намагаючись змити з землі… Продовжити читання →