Категорія Uncategorized

– Через годину приїде твоя сестра з чоловіком та з дітьми, так що збирайте речі та їдьте. – Як – їдьте? Мамо, куди ми вночі підемо? – Антон навіть заїкатися став від несподіванки. – Ой, ну придумай щось! Мені взагалі… Продовжити читання →

– Бабусю, ти вибач, але я до тебе більше не піду, – каже мені моя онука Соломія. – А що сталося? Ти образилася? – питаю. Дізнатися більше Трускавці – Так. І ти сама знаєш на що, – чесно відповіла Соломія…. Продовжити читання →

– Вареники у неділю – це тема. Смачніших, ніж твої, я не їв ніколи, – нахвалює мене мій колишній чоловік, доїдаючи ще добавку. А заодно цікавиться справами наших дітей, бо він саме заради них і прийшов – після розлучення він… Продовжити читання →

– Ти жартуєш? – здивувався Микита, – як таке може бути? Тобі ж лише двадцять один рік! І чому ти раніше нічого не говорила? Алла пригорнулася до чоловіка, віддано зазирнула у вічі:– Я боялася, що ти розлюбиш мене і передумаєш… Продовжити читання →

– Ти знаєш, Вітю, що Оленці нашій, майбутній чоловік запропонував переїхати у його квартиру? – попиваючи чай з варенням на кухні у невістки, говорила задоволена Неля Юріївна. – Дімка покликав Лєнку до себе? Та гаразд! Ну що – він вляпався!… Продовжити читання →

Стос старих квитанцій вислизнув з шафи, коли Олег діставав парадний піджак. Він би не звернув уваги, якби слідом не випав конверт – щільний, трохи пошарпаний по краях. У таких зазвичай видають зарплатню, чи зберігають накопичення. Першою думкою було покласти конверт… Продовжити читання →

– Машину, свахо! Дозвольте нагадати, ви обіцяли моєму сину машину, – стала за столом мені висловлювати претензії мама мого зятя. – І що з того, що обіцяла? А може я передумала? – спокійно відповідаю, докидаючи собі в тарілку салату. Я… Продовжити читання →

– Олю, де твій син? – несподівано запитав у дружини Микола, – який? Якого ти чотири роки тому в дитячий будинок здала! І ти ще смієш ставити мені умови? Ти забороняєш моїй доньці приходити до нас у гості? Ти яке… Продовжити читання →

– Вірочка, так не можна, – у голосі матері чулося співчуття і тривога, – Наташа, звичайно, не має рації. Але доля її вже покарала. Вибач ти її, ви ж рідні сестри! – Ти серйозно, мамо? – Спокійно, без видимих ​​емоцій… Продовжити читання →

– Людко, ти збожеволіла на старості років! У тебе онуки вже в школу ходять, яке весілля? – Такі слова я почула від сестри, коли сказала їй, що виходжу заміж – Людко, ти збожеволіла на старості років! У тебе онуки вже… Продовжити читання →