Категорія Uncategorized
— Мамо, ти сама хоч розумієш, що зробила? – Олег схопився за голову від побаченого і не міг повірити в те, що його мати може зробити таке, залишаючись при цьому абсолютно спокійною. — А що такого я, власне, зробила? Ну погралася… Продовжити читання →
– Сама подумай – однокімнатна квартира і власний будинок, різницю відчуваєш? – каже мені Стас. Розмова про те, де ми будемо жити, відбулася ще до нашого весілля. У мене була спадкова однокімнатна квартира, яка мені дісталася від бабусі. Мої батьки… Продовжити читання →
Людмилу повним ім’ям називала хіба що бабуся, яку вона бачила дуже рідко. Усі інші звали Люсею чи Люською. Мама, Ганна Олегівна, на запитання дочки «чому», відмахувалася:– Так зручніше! Вона взагалі часто відмахувалася від запитань і прохань Люсі, особливо коли на… Продовжити читання →
Недавно я вийшла заміж. Весілля вийшло галасливим і велелюдним: у мого чоловіка Михайла було багато рідні. Після урочистості ми продовжили жити разом у тій квартирі, яку я знімала до шлюбу. Зі свекрухою та іншими родичами ми бачилися не часто. Приводів… Продовжити читання →
– Отже, так, Вікторе. — Дружина стояла на кухні, зневажливо дивлячись на чоловіка. — У мене важлива розмова. Навіть не надумай мене перебивати. За весь час, поки вони були одружені, чоловік вже чудово зрозумів, чим загрожує такий вступ. Грім та… Продовжити читання →
– Льоша, та скільки можна?! – Таня злісно шпурнула в чоловіка шкарпетки, що валялися на підлозі. Олексій лише зітхнув, продовжуючи спокійно збиратися. – Ну, невже важко в кошик з брудною білизною донести? Я й так цю квартиру кожні вихідні натираю,… Продовжити читання →
– Оленка! Ти вдома? Ти навіть не уявляєш, що сьогодні сталося! – пролунав гучний голос Андрія з передпокою.- Мені зарплату підняли втричі, тепер будеш моєю прислугою – заявив чоловік Олена витерла руки кухонним рушником і виглянула з кухні. Чоловік стояв… Продовжити читання →
– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди… Продовжити читання →
Дзвінок матері застав Ганну під час наради. Побачивши знайомий номер на екрані, вона перепросила колег, і вийшла в коридор. – Доню, нам треба поговорити, – голос Олени Петрівни звучав незвично вибагливо. – Мамо, я на роботі. Може, ввечері? – Ні,… Продовжити читання →
Хоч мама й не любить цю мою звичку, бо вважає, що ходити по вулицях в моєму віці вже не файно. – Як то без діла йти по вулиці? У селі йдуть кудись завжди по справі, а ти просто отак ходиш,… Продовжити читання →