Категорія Uncategorized
– Навіщо ти приїхала? – Мати тримала двері, трохи прочинивши. – Як мені тепер людям у вічі дивитися? Не дочка ти мені. Тільки пліткувати перестали, ми з батьком у магазин пів року зайти не могли. Для чого ти приїхала? Га?… Продовжити читання →
Пішла з життя бабця Настя, і зовсім Мар’яні сумно стало. Не припала дівка до двору, на думку свекрухи. І худа занадто, і працює мало, і невідомо, чи будуть діточки від такої недолугої. Усе Мар’яна терпіла, а коли зовсім зле на… Продовжити читання →
Віра Аркадіївна поверталася з цвинтаря, розмазуючи сльози по зморшкуватих щоках. Нещодавно вона домовилася з цвинтарними працівниками, що ті почистять, пофарбують могилу батьків та чоловіка. Підстрижуть траву, приведуть все до ладу. Самій робити це не під силу – ноги болять, від роботи… Продовжити читання →
Вже кілька місяців Олег мріяв розлучитися зі своєю дружиною Іриною. Разом вони прожили сім років, дітей так і не завели, і одного разу Олег зрозумів, що йому стало нудно з Іриною. Кожен день був схожий на попередній та наступний, однаковими… Продовжити читання →
— Мамо, дай на манікюр, хочу новорічний дизайн. — Ой, Ірочко, а в мене немає вільних грошей, усі на приготування до свята пішли. Вбрання вам усім купила. А ти запитай у батька. — Запитувала, – донька трохи помовчала, потім додала,… Продовжити читання →
У хаті підозріло пахло підготовкою до свята. Це Маруся зрозуміла, ще не ввійшовши до передпокою. По сходовій клітці їдко тягло гаром, а сходами стікали потоки мильної води. Відчинивши двері, Маруся звалила на тумбу купу квітів з корпоративу, скинула остогидлі за… Продовжити читання →
Іван примружився й окинув поглядом невеличке село. -Красиво! – зітхнув він. Осінь вже накрила жовтим килимом все, що могла. Дахи будинків, лавки, дорогу. Він легко збіг з пагорба і попрямував прямо в сільраду. -Так, Іване Степановичу, дивлюся вашу трудову книжку… Продовжити читання →
Лариса виховувала двох дочок зовсім одна. Чоловік покинув їх, а батьків давно не стало. Зовсім молоденька Лариса, звичайно, мріяла про чоловічу увагу та кохання. Тому частенько залишала своїх дівчат одних, виховувала як виходило, особливо не переймаючись. Благо, село, де жила… Продовжити читання →
— Тетяно, ти де? Ми з мамою чекаємо на тебе, чекаємо. А тебе все немає, – почула Таня нетерплячий голос чоловіка. — Уже йду. На роботі затримали, – Таня не стала розповідати, що просто повільно йшла додому, насолоджуючись передостаннім днем року, що минає. З неба… Продовжити читання →
“– Я нікого не запрошувала! Мені навіть гості не потрібні, а не те, що постійні мешканці! У мене й місця нема Віра виросла за високим сірим парканом дитячого будинку. Навколо кипіло життя, дзвеніли голоси, сміялися діти, але для Віри цей… Продовжити читання →