Категорія Uncategorized
– Пустиш? – Запитала мати, не привітавшись. – Ні, – сказала Тамара. – Я на роботу йду, а більше вдома нікого немає! Сама розумієш, я не можу залишити у квартирі чужу людину Свого батька Тамара ніколи не бачила, але знала,… Продовжити читання →
— Знову не спав? — Ірина з невдоволенням і прихованим жалем дивилася на чоловіка. Можна було не питати, все і так було написано на обличчі: мішки під очима, втома, очі немов вкриті червоною павутиною… — Юра, так не можна! Ти… Продовжити читання →
— Я йду назавжди. Я іншу жінку знайшов, молоду, на відміну від тебе. — Ну то йди, чого ти став? — хмикнула Валя і знову повернулася до екрана телевізора. — Вона, між іншим, кохає мене, — з гордістю сказав він…. Продовжити читання →
Раїсу Іванівну було не втішити. Її онука Наталка заслабла і її не стало… Наталі було сімнадцять, вона була копія бабусі в юності. Для Раїси Іванівни весь сенс життя був у Наталі. Вона сподівалася, що її красуня внучка те, що сама… Продовжити читання →
— Ми ж домовлялися зупинитися на двох дітях, — не особливо радісно сприйняв новину дружини Матвій. – Софійці п’ять років, Данилкові — три, може їх спочатку на ноги треба поставити? — Ти пропонуєш мені позбутися цього малюка? — вже збиралася… Продовжити читання →
– Ти що, з глузду з’їхала?! Яка, до біса, довіреність! – голос Валентини Петрівни пролунав на весь під’їзд. – Валю, ти чого кричиш? – Галина Андріївна розгублено поправила окуляри на переніссі. – Люди ж почують. – І хай чують! Це… Продовжити читання →
– А ти куди зібралася? Я тебе не відпускала. Сьогодні дивитимешся за дітьми, зрозуміла? Я у справах. І спробуй тільки втекти. – Мати поглядом, що не обіцяв нічого доброго, дивилася на старшу дочку. – Мамо, але ж це ваші з… Продовжити читання →
– Не буду я з нею жити, тату! Не примусиш! Ви з мамою мене вмовили на цей шлюб, а тепер навіщо вона мені, коли я своє справжнє кохання зустрів?! – Олег рвав і метав, геть-чисто забувши про те, що та,… Продовжити читання →
– Ну хороми, і справді хороми! – захоплено обводили поглядом будинок мати з тіткою. – Ось тут правда люстру поміняти б. – А тут інші штори повісити. А цю тумбу перефарбувати. Ой.., а чого поличка для взуття облізла? – Так… Продовжити читання →
– Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я не прийду! – Це навряд чи, – тихо сказала я услід колишньому чоловікові, який вибіг із кухні. …Сашко з’явився, як… Продовжити читання →