Категорія Uncategorized

— Я сьогодні була в банку. Дізналася про всі твої перекази за останні три місяці. Сто тисяч гривень на невідомий рахунок. Це що — твій «стартовий капітал» для нового життя?

Таня від’їхала машиною від дому, заглушила двигун і просто сиділа, дивлячись в нікуди. Тривожні сигнали з’являлися давно, але сьогодні все стало кришталево ясно. І від цієї ясності нило десь всередині. Перші роки шлюбу були казкою. Дмитро доглядав за Танею так,… Продовжити читання →

– Як ноги розсувати, ви можете. А як на себе відповідальність взяти, то краще від дитини відмовитися

Дитина у Ліди з чоловіком була перша і жадана. Чоловік дев’ять місяців її оберігав, зустрічав та проводжав в інститут. Особливо в ожеледицю з дому виходити забороняв. А перед самими пологами його у відрядження послали. Міг би й відмовитись. Все одно… Продовжити читання →

Він тут давно не живе! І який сенс йому тут зберігати гроші? А в сейфі я зберігала свої гроші

– Як дачу? Яку дачу? – лепетав Сергій. – Гарну дачу! – відповіла Валентина Василівна. – Якраз таку, про яку все життя мріяла! На Сергія було шкода дивитися. Він запустив п’ятірню в шевелюру і з силою стиснув пальці. – Мамо,… Продовжити читання →

Синку, а чому ти прийшов один? Де Софія? – розгублено запитала я, коли побачила, що на дачу Юрій приїхав один. – Вона щось себе не дуже добре почуває, – відповів син і попрямував до батька вітати його з днем народження. В цьому році ювілей чоловіка ми вирішили святкувати на свіжому повітрі. У нас є чудова дача за містом, погода дозволяє, то ж ми вирішили покликати дочку з зятем і сина з невісткою, і посмажити шашлик на природі. Взагалі, сімейні посиденьки в нашій родині – це звична справа, ми часто збираємося разом. Тільки от я помітила, що невістка нас уникає

– Синку, а чому ти прийшов один? Де Софія? – розгублено запитала я, коли побачила, що на дачу Юрій приїхав один. – Вона щось себе не дуже добре почуває, – відповів син і попрямував до батька вітати його з днем… Продовжити читання →

Прийшла до нас свекруха, сказала, що була неподалік і зайшла, але я в цю версію не повірила, я занадто добре знаю цю людину. Щоб зайвий раз не нервувати, я пригостила маму чоловіка сніданком, і сказала, що мені треба в магазин. Коли я повернулася додому, свекрухи у нас уже не було. Але чоловік сидів якийсь надто накручений. – Марто, нам поговорити треба, – каже. – Присядь. Я присіла, і щось мені підказувало, що нічого доброго він мені зараз не скаже. – Одним словом, дачу ми купуємо собі, але оформляємо на мою маму. Це і буде наш подарунок на її ювілей, – заявив чоловік

– Марто, мама нас у неділю запросила на свій ювілей. Сподіваюся, ти не проти, – каже мені чоловік. Я знала, що у свекрухи наближається день народження, таке забути не можливо, бо вона вже кілька тижнів веде розмови про те, як… Продовжити читання →

– Мені не потрібний цей сурогатний онук, не потрібний… я ніколи не визнаю його, ніколи, чуєш! Тебе я рада бачити завжди, її, та її приплід – ні

– Мамо, вітаю. – Привіт… синку. – Мамо, – у слухавці помовчали, – я прошу допомоги, – голос сина був відчайдушно тужливий, Вероніка вся стиснулася всередині, – нам потрібна допомога. – Вам? – Так. Олену поклали в лікарню, вона знепритомніла… Продовжити читання →

Лідо, ти бачиш десь у мене в квартирі банкомат? З чого ти взяла, що я завжди маю тобі давати гроші? – не витримала я. – Ну навіщо ти так? Вважай, що жарт про банкомат був вдалим. Мамо, ти ж заробітчанка, і я знаю, що гроші у тебе є, а я твоя єдина дитина. Кому ти все це збираєшся залишити? – каже Ліда. – Зачекай, доню. Я ще сама збираюся трохи пожити, тому нікому нічого поки-що не віддаю. А щодо того, що я заробітчанка, так це в минулому, а італійської пенсії, як ти сама знаєш, у мене немає. – Не прибідняйся, мамо, я ж знаю, що ти з собою привезла кругленьку суму. Мені треба цього разу всього 500 євро, – взмолилася дочка. – Нема навіть і 500, вибачай, – кажу. Дочка незадоволено фиркнула, я запропонувала їй випити зі мною чаю, якщо вона вже прийшла

– Мамо, ти не можеш ось просто так сказати, що у тебе зайвих грошей нема. Хто ж нам допоможе, як не ти? – дочка прийшла до мене без попередження з самого ранку, щоб грошей у мене попросити. – Лідо, ти… Продовжити читання →

І так вони мило спілкувалися, так шепотілися удвох, що й водою не розіллєш їхню дружбу. І Олі стало тепліше. Не було в неї ніколи такої мами, хоч і чужої, але мами

Михайло привів знайомити свою Олю з батьками. Батько, Павло Іванович, все мовчав осторонь. І не скажеш по ньому, чи сподобалася невістка, чи ні. Відразу видно, що не він господарює тут. А ось мама, майбутня свекруха Олі, так і намагалась ще… Продовжити читання →

– Тут, таке діло, Тетяно. У нашому селі роботу взагалі не знайдеш. Марія хоче знайти у місті роботу. Я сподіваюся, ти не заперечуєш, якщо вона до першої зарплати поживе у нас, а потім буде винаймати квартиру

Коли Тетяна повернулася з нічного чергування, то виявила у своїй квартирі не лише свого чоловіка та п’ятирічну доньку, а й незнайому їй дівчину. – Тетяно, це Марія, моя двоюрідна племінниця, – представив Віктор дівчину. – Дуже приємно, – сказала Тетяна…. Продовжити читання →

Миколо, залишилося всього 10 днів, треба щось придумати, – кажу я своєму чоловікові, глянувши на календар. – Не зрозумів, ти про що? – Микола здивовано глянув на мене. – Ну як про що? У твого батька через 10 днів ювілей, 60 років, і треба подумати, що йому подарувати, – кажу. – А, ти про це? Нічого не треба, не переймайся, – відповів Микола. – Ну все, я побіг на роботу, а то вже і так спізнююся. Він пішов, а я задумалася. В цій родині я всього лиш трохи більше року, але вже вважаю себе її частиною, і ювілей свекра проігнорувати я аж ніяк не могла

– Миколо, залишилося всього 10 днів, треба щось придумати, – кажу я своєму чоловікові, глянувши на календар. – Не зрозумів, ти про що? – Микола здивовано глянув на мене. – Ну як про що? У твого батька через 10 днів… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑