Категорія Uncategorized
“– Боже мій, що це таке? – подумала Людмила. – Якісь безглузді плакати, віршики, примовки, конкурси на сходовому майданчику, як для дітей. Одразу видно, що ця ведуча зовсім недосвідчена, скачала якісь безглузді сценарії з інтернету. Ох і ніяке! Людмила приїхала… Продовжити читання →
“– Борисе, – сказала сваха скривдженим тоном, – ми ж не просилися до вас! Ви самі нас запросили! Ніхто вас за язик не тягнув! – З ввічливості запросили! – Як із ввічливості? – обурився сват. – Ви що, не щиро… Продовжити читання →
“– Ой, ну навіщо ви таку дорогу іграшку Сашкові купили? Тоді й Владику потрібна така сама, якщо вони обоє до мене на літні канікули приїдуть! Оксана спочатку не зрозуміла натяку. Подумала, що мати просто кинула цю фразу, між іншим. Але… Продовжити читання →
“– Що це ти безсоромна робиш! Чоловік повернувся, а ти й ніс вернеш! Голодний, холодний, тремтить весь. Занедужав, температура в нього. Як можна хвору людину виганяти! – Я його не виганяла, просто не пустила. А пішов він сам і вже… Продовжити читання →
“Змалку вона не знала, що таке любов і ласка, не відала, як це — бути потрібною, важливою — Чудовисько… — шипіла мати й пропалювала доньку непривітним поглядом, — народилася ж на мою голову така… Немає на тебе ніякої управи, не… Продовжити читання →
“І тут на тобі, в 43 роки раптом звалилася новина, як сніг на голову… Оксана неспішно йшла додому і думала, як вона скаже чоловікові, синові… Цікаво, як вони відреагують на це? Оксана вийшла з жіночої консультації на ватяних ногах. 8… Продовжити читання →
“– Дай Боже Здоров’я, дорогі родичі. Ось ми й дісталися нарешті до вас. Михайле заходь, чого на порозі тупцюєш, і Андрійкка запрошуй, а то в телефоні сидить своєму. А ви, вибачте, хто? – Ну, як же.. Я тітка Ліда, сестра… Продовжити читання →
“– Виручай, Лідо. Гроші потрібні. Дуже. Тисяч сто п’ятдесят. Надія лише на тебе. Допоможи, сестро! – Ось тобі раз! Де ж я візьму такі гроші? Це ж не сто п’ятдесят гривень, не півтори тисячі і навіть не п’ятнадцять. Що щось… Продовжити читання →
“-Діаночко, це ж моя мама. Прошу тебе, будь до неї поблажливішою. Вона освоїться і все буде гаразд. Ти ж розумієш, у селі їй самій жити не можна Свого батька Микола зовсім не пам’ятав. Його не стало, коли хлопчику не виповнилося… Продовжити читання →
“– Ми з Андрієм вирішили одружитися, – урочисто оголосила Валентина. Повисла тиша. Ліда та Ніна дивилися на матір, як на божевільну. – Одружитися? – перепитала Ліда. – У шістдесят п’ять років? – А що, є вікові обмеження для щастя? –… Продовжити читання →