— Миколо, я дуже прошу тебе. Скажи їй, що завтра вона повертається додому. — Любо, вона ж щойно приїхала. — Я знаю. І все одно прошу. — Я не можу так сказати мамі. Вона образиться. — А мене ображати можна?
Гуркіт валізи, що впала з верхньої полиці, змусив Миколу аж підскочити. Пульт від телевізора вислизнув із його розслаблених пальців, брязнувши об підлогу. — Любо, що взагалі відбувається? Люба навіть не глянула на чоловіка. Вона стояла перед відчиненою шафою, і її руки рухались методично, майже бездумно, складаючи речі: джинси, теплий светр, піжаму. Навіть косметичку, яку зазвичай … Читати далі